"26" липня 2024 р. Справа № 363/1709/24
26 липня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мацьовитій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит, а тому порушує питання про стягнення з останньої заборгованості в розмірі 72 003 грн. 10 коп. за кредитним договором №601790623 від 10 червня 2023 року, а також понесені судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Представник позивача в судове засідання не прибув, письмово в позові просив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач, будучи неодноразово повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув, участь у розгляді справи в суді не взяв, відзиву не подавав.
Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.
За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 10 червня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №601790623, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора nso8krwye згідно п. 1.9 Договору.
Відповідно до п.п. 1.1-1.5.1, 1.9 Договору, позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 7000 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. та/або 1.5. цього договору, його додатків.
Тип позики - кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльності, незалежною професіи?ною діяльністю або виконанням обов'язків наи?маного працівника; процентна ставка - фіксована; дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується відповідно до умов програми лояльності ТОВ “ІННОВА ФІНАНС” - 1.99% на день (726.35% річних); процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99% на день (1091,35 % річних).
Строк позики (строк дії договору) становить 30 днів. Орієнтовний строк повернення позики - на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Дата надання позики - 10 червня 2023 року. Дата повернення позики 10 липня 2023 року. Повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (картковий) рахунок позикодавця або через особистий кабінет на сайті позикодавця або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів, перелік яких розміщено на веб-сайті https://finsfera.ua. Моментом зарахування оплати Позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця або отримання відповіді від партнера позикодавця про зарахування коштів.
На період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1.99% (з урахуванням програми лояльності ТОВ “ІННОВА ФІНАНС”, правил акції ТОВ “ІННОВА ФІНАНС” “Повторний кредит”) від суми позики за кожний день користування позикою.
У межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до п.1.3. цього Договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка визначена у пункті 1.1.5. цього Договору з першого дня дії Договору, якщо інше не буде визначено в додатковіи? угоді, укладеніи? між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідніи? додатковіи? угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
У випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, з наступного дня після спливу строку вказаного в п. 1.2 цього Договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1.99% на день (з урахуванням програми лояльності ТОВ “ІННОВА ФІНАНС”, Правил акції ТОВ “ІННОВА ФІНАНС” “Повторний кредит”) перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії Договору.
Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознаи?омлення та узгодження умов позичальнику в особистии? кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс повідмоленням надсилається одноразовии? ідентифікатор для підписання Договору, що згенеровании? під час проходження позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, прии?маючи пропозицію позикодавця укласти Договір, підписує в інформаціи?но-телекомунікаціи?ніи? системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки “підписати”. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору и?ого умови вважаються прии?нятими, а Договір є укладеним
Відповідно до паспорту споживчого кредиту згідно вказаного вище договору, розмір кредитного ліміту становить 7 000 грн., строк кредитування - 30 календарних днів, процентна ставка дисконтна - 1,99%, процентна ставка базова - 2,99%, річна процентна ставка - 726, 35%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 11 179 грн., реальна річна процентна ставка - 29653,85%.
З листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №4598 від 04 квітня 2024 року вбачається, що 10 червня 2023 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» згідно договору №160523/1 від 16 травня 2023 року через систему платежів EasyPay перерахувало грошові кошти в розмірі 7 000 грн. на картку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .
З позову вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 69 580 грн. 70 грн., з якої: 7 000 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 62 580 грн. 70 коп. -заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно п.п. 1-1, 4 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та умов кредитного договору, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №601790623 від 10 червня 2023 року станом на 05 квітня 2024 року становить 11 179 грн., з якої 7 000 грн. - тіло кредиту, 4 179 грн. - проценти за користування кредитом (без прострочення до 10 липня 2023 року).
Що стосується питання про стягнення прострочених відсотків в розмірі 58 401 грн. 70 коп., які, починаючи з 11 липня 2023 року по 05 квітня 2024 року, нараховувалися ОСОБА_1 позивачем, то суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, в позові зазначено, що відсотки в розмірі 62 580 грн. 70 коп. нараховувалися в період з 10 червня по 05 квітня 2024 року наступним чином: 7 000 (тіло кредиту) * 2,99% *299 (кількість календарних днів)
Разом з тим, будь-якого нарахування вказаних сум кредитором, який би містив період, який він охоплює, застосовану відповідно до умов договору процентну ставку, повідомлення про це позичальнику, матеріали справи не містять. Такий розрахунок кредитором зроблено тільки в цій позовній заяві від 05 квітня 2024 року.
Встановлено, що позику в розмірі 7 000 грн. видано на строк 30 днів до 10 липня 2023 року, яку відповідач мав повернути з процентами в розмірі 4 179 грн.
Отже, починаючи з 11 липня 2023 року, настало прострочення платежів з боку позичальника, що тягне за собою припинення нарахування процентів за умовами договору, коли доказів погодження позичальником пролонгації дії договору за правилами розділу 4 Договору позики №601790323 від 10 червня 2023 року, суду не надано.
У постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов?язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Натомість кредитор, діючи недобросовісно, нарахував відповідачу відсотки всупереч вказаних вище вимог Закону, поза строком надання суми позики протягом 299 календарних днів, що майже в 10 разів перевищує погоджений сторонами строк позики і значно перевищує тіло кредиту (58 401 грн. - відсотки, 7 000 грн. - позика), що безумно призводить до порушення рівності сторін, ставить позичальника у вкрай невигідне становище, що не можна вважати розумним, добросовісним і справедливим (ст. 3 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб
У постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17 зазначено, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб?єктів при виконанні своїх юридичних обов?язків і здійсненні своїх суб?єктивних прав
У суб?єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб?єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов?язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі - відповідач, визнаючи в актах приймання-передачі та гарантійному листі факт виконання позивачем умов Договору щодо укладення договорів страхування та підтверджуючи надходження сум страхових платежів і зазначаючи суми комісійної винагороди позивачу, гарантуючи їх виплату, у судових засіданнях зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме за участі позивача укладено низку договорів страхування.
Крім того, в постанові КЦС ВС від 04 вересня 2020 року визначено, що аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб?єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Крім того, з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.
За таких обставин, оскільки прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону, діючи недобросовісно, нараховував відсотки за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в період з 11 липня 2023 року по 05 квітня 2024 року, внаслідок чого утворилася заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 58 401 грн. 70 коп. Суд вважає, що оскільки вказані платежі за прострочення виконання за кредитним договором нараховано під час дії воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача, що ґрунтується на згаданих вище правових висновках Верховного Суду.
Беручи до уваги викладене, сам тільки факт, що від відповідача по справі не надходило заперечень проти заявленого позивачем позову, не є відповідною правовою підставою для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Отже, нарахування прострочених відсотків відповідачу на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.
Таким чином, пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольни частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 179 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього 13 601 (тринадцять тисяч шістсот одну) грн. 40 (сорок) коп.
В задоволені решти вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 31 липня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя