30.07.2024 Справа № 363/271/24
30.07.2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Душиної Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 3501761 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року. Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. з строком на 30 днів, термін повернення 13.02.2021 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору. Представник позивача зазначив, що свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором позивачем виконано та надано останньому кредит в сумі 15000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 14.02.2021 року відповідачем здійснено оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 140, 00 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 16.03.2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. 15.03.2021 року відповідачем здійснено оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 8 270,00 грн., з яких 8 265, 00 грн. - оплата процентів, 5,00 грн. - оплата тіла кредиту, в зв'язку з чим, відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 14.04.2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день; 20.04.2021 року на суму 10 256, 61 грн. строк кредиту продовжено до 20.05.2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день; 27.05.2021 року на суму 11 000, 00 грн., з яких 10 541, 52 грн. - оплата процентів, 458, 48 грн. - оплата тіла кредиту, строк кредиту продовжено до 26.06.2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день; 01.07.2021 року на суму 9 666, 77 грн., строк кредиту продовжено до 31.07.2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день; 16.08.2021 року на суму 12 800, 00 грн. з яких 12 704, 86 грн. - оплата процентів, 95, 14 грн. - оплата тіла кредиту, строк кредиту продовжено до 15.09.2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 15.09.2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. В подальшому відповідач оплату за кредитним договором не здійснював. Відтак, враховуючи, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, у зв'язку із чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 47 368, 07 грн., з яких: 14 441, 38 грн. - тіло кредиту, 32 926, 69 грн. - нараховані проценти, а також просить стягнути інфляційні втрати в сумі 1 238, 33 грн. та 3 % річних в сумі 272, 53 грн. 25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25-05/2022, згідно умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 368, 07 грн., інфляційні втрати у розмірі - 1 238, 33 грн., 3 % річних у розмірі - 272, 53 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.01.2024 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача ним визнаються частково, а саме розмір заборгованості ним визнається, а не визнається вимога щодо єдиноразового погашення суми заборгованості в повному обсязі, оскільки його сукупний місячний дохід військовослужбовця з відрахуванням аліментів у розмірі 1/3 доходу не дозволяє здійснити відразу погашення всієї суми заборгованості. Зазначив, що узгодити з позивачем графік погашення заборгованості не представилося можливим, оскільки за наявними в інтернет ресурсах номерами телефонів товариства не відповідають, а за адресою місцезнаходження товариства двері не відчиняють. Посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування» та Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважає, що має право на відстрочку погашення заборгованості.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, щоз доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку. Таким чином вважає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині тіла кредиту у розмірі 14 441, 38 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, інфляційних втрат та 3 % річних просив суд відмовити, оскільки він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 11.07.2022 року по даний час, а тому на нього поширюється пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, просив суд відмовити у стягненні з нього судових витрат та розгляд справи провести за його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 14.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3501761 про надання споживчого кредиту. Відповідно до предмету договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства (п.1.1.).
На умовах, встановлених цим договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15 000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.2., 1.3.).
Згідно до п.1.4. договору № 3501761 про надання споживчого кредиту, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.
Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2.договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3. договору.
Відповідно до п.4.3.1. договору про надання споживчого кредиту, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадків, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п.4.2.2.-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролангації є новою датою повернення кредиту.
Пунктом 2.1. договору про надання споживчого кредиту встановлено, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 ….7627 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Згідно до положень п.3.7., 3.8. Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» перед подачею заявки на тримання кредиту, клієнт ознайомлюється з обов'язковою інформацією про товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з правилами та відповідним примірним кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих правилах. У випадку, якщо таку заявку споживач подає через партнера товариства та/або кредитного посередника, ознайомлення з інформацією, вказаною в цьому пункті правил, здійснюється споживачем після отримання повідомлення від товариства щодо можливості надання кредиту. Інформація, яка необхідна клієнту для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання кредиту, що розміщена товариством на власному Веб-сайті є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення.
ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про успішне перерахування 14.01.2021 року коштів у розмірі 15 000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 ….7627, яка надана відповідачем.
14.02.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 140, 00 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 16.03.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
15.03.2021 року ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 8 270,00 грн. з яких 8 265,00 грн. оплата процентів, 5,00 грн. оплата тіла кредиту, в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 14.04.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
20.04.2021 року ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 10 256,61 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 20.05.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
27.05.2021 року ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 11 000,00 грн. з яких 10 541,52 грн. оплата процентів, 458,48 грн. оплата тіла кредиту, в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 26.06.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
01.07.2021 року ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 9 666,77 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 31.07.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
16.08.2021 року ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 12 800, 00 грн. з яких 12 704, 86 грн. оплата процентів, 95,14 грн. оплата тіла кредиту, в зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 15.09.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Судом встановлено, що 15.09.2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, згідно п. 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, що підтверджується повідомленням про автопролонгацію направленого відповідачу. В подальшому відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Згідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3501761 від 14.01.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» становить 47 368, 07 грн., з яких: 14 441, 38 грн. - сума кредиту, 32 926, 69 грн. - сума процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору вимог закону.
Згідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Згідно до ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно частини 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом
Враховуючи п.1.1. договору № 3501761 про надання споживчого кредиту від 14.01.2021 року, його укладенням сторони домовились, що до правочину застосовуються положення ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
25.05.2022 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладений договір факторингу № 25-05/2022 відповідно до якого, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1.).
Згідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022 року до ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» перейшло право вимоги з ОСОБА_1 .
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем. Крім того, факт перерахування коштів підтверджено листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів на платіжну картку відповідача. ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого у зобов'язанні є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», належним чином виконував свої обов'язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов'язки за договором.
Враховуючи вказане та беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе зобов'язань в строки, передбачені кредитним договором не виконав, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками суд зазначає таке.
Пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На даний час в Україні діє особливий період та воєнний стан.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки з наданих ним документів вбачається, що останній є військовослужбовцем.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів (відсотків) за користування кредитом не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору.
Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено, а тому позивач має право вимагати від відповідачки сплати 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Однак, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан продовжено Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від: 14 березня 2022 року № 133/2022, 18 квітня 2022 року № 259/2022; 17 травня 2022 року № 341/2022, 12 серпня 2022 року № 573/2022, 7 листопада 2022 року № 757/2022, 6 лютого 2023 року № 58/2023, 01 травня 2023 року № 254/2023, 26 липня 2023 року № 451/2023, 6 листопада 2023 року № 734/2023, 5 лютого 2024 року № 49/2024, 6 травня 2024 року № 271/2024 до 12 серпня 2024 року.
Відтак, враховуючи, що позивачем нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року, такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що даний позов необхідно задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 441, 38 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 1 238, 33 грн. коп., та 3% річних у розмірі 272, 53 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 790, 58 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 15 952, 24 грн.) * 2 422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 48 878, 93 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 790, 58 грн.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, на підставі: копій звіту від 10.07.2023 про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 р.; платіжної інструкції № 2619 від 08.01.2024 р.; договору № 10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023 р. Допомога полягала в: зборі та аналізі доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача; складенні позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором; поданні до суду позовної заяви в інтересах клієнта. Затрачений час 10 годин вартість 10 000 грн., загальна вартість 10 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, необхідно дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., який є завищеним.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача має бути стягнено документально підтверджених понесених позивачем судових витрат, а саме 979, 09 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених судових витрат 3 000, 00 грн.) * 15 952, 24 грн. (розмір задоволених позовних вимог) /48 878, 93 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 979, 09 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 280-282 ЦПК України статтями 15, 16, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 634, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1084 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3501761 від 14.01.2021 року в розмірі 14 441 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок одну) гривень 38 копійок, а також інфляційні втрати у розмірі 1 238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) гривень 33 копійки та 3 % річних у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) гривень 53 копійки, а всього 15 952 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 790 (сімсот дев'яносто) гривень 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 09 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Ю. Котлярова