"31" липня 2024 р. Справа № 363/3657/23
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
31 липня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді Баличевої М.Б.,
за участю секретаря Василенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Головного Управління Держгеокадасту у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки,-
07.07.2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив конфіскувати у громадянки р осійської федерації ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:049:0153, площею 0,05 га, з цільовим призначенням -01.06 для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.06.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 10/363 ОСОБА_1 набула в порядку спадкування право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:049:015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Другу частку спірної земельної ділянки, після смерті ОСОБА_3 , отримав його син -громадянин України ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.06.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 10/365. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 24.06.2016 № 30190096 проведено державну реєстрацію права приватної, спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:049:0153 в рівних частинах кожному. Таким чином, частка земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221810100:38:049:0153 знаходиться у власності громадянки Російської федерації з 24.06.2016 та по даний час.
12.07.2023 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
23.11.2023 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області залучено до участі у вищевказаній цивільній справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2
01.05.2024 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Прокурор в судове засідання не з'явився, 31.07.2024 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказах не заперечує.
Представник Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце проведення судового засідання у справі повідомлялася через оголошення, розміщеному на офіційному веб-сайті судової влади України, тобто не пізніше ніж за десять днів до судового засідання, що відповідає приписам ч.11 ст.128 ЦПК України. Про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив суду не подала, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача. 31.07.2024 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст.41 Конституції України).
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексомУкраїни (далі - ЗК України).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч.5 ст.22 ЗК України).
За змістом ч.ч.3-4 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Згідно п.е ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п.в ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Положеннями ч.ч.1, 2, 4 ст.145 ЗК України визначено, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Судом встановлено, що 21.06.2016 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Іванець О.О. видано та зареєстровано в реєстрі за № 10-363, 10-365 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцям після смерті ОСОБА_3 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 на частку майна та громадянину України ОСОБА_2 на частку майна, а саме на земельну ділянку, площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221810100:38:049:0153, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 094094, виданого Вишгородською міською радою народних депутатів Київської області від 04 листопада 1998 року на підставі рішення Вишгородської міської Ради народних депутатів Київської області від 21.07.1998 року № 196, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1061 (а.с.18-19)
Матеріали справи містять рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30190096 від 24.06.2016 року (а.с. 20).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 328031814 від 04.04.2023 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер 3221810100:38:049:0153 з цільовим призначенням - для садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній часткові власності угромадянки російської федерації ОСОБА_1 та громадянина України ОСОБА_2 (а.с.11-12).
З довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 03.05.2023 року № 201-20230503-0005874248 вбачається, що оціночна вартість розміру частки, що оцінюється: 250,00 кв.м. земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:38:049:0153, площею 500,00 кв.м., категорія: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.06 Для колективного садівництва становить 75084,30 грн. (а.с.13-15).
Згідно відповіді Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться за обліками зазначеними у запиті (а.с. 23).
На момент успадкування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації. Разом з тим, після набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги національного законодавства, протягом року її не відчужила.
Статтею 354 Цивільного кодексу України визначено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду, як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
Частиною четвертою статті 135 Земельного кодексу України встановлено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
З наведених норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України випливає, що у випадку, який розглядається, конфіскація являє собою позбавлення громадянки російської федерації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка стосується предмета спору, після якого ця земельна ділянка переходить у власність держави (та підлягає подальшому продажу на земельних торгах, ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується ОСОБА_1 ).
Отже, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
При цьому, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.
В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов'язку, однак, до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.
Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадасту у місті Києві та Київській області про конфіскацію земельної ділянки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Так як позов задоволено у повному обсязі, тому в силу ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст.3, 14, 41 Конституції України, ст.356 ЦК України, ст.ст.22, 80, 81, 140, 143, 145 ЗК України, суд, -
Позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадасту у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки- задовольнити.
Конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:049:0153, площею 0,05 га, з цільовим призначенням -01.06 для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Вишгородська окружна прокуратура (ЄДРПОУ 02909996, 07301, Київська область, м.Вишгород, вул.Кургузова,13);
Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київські області (ЄДРПОУ39817550, 03115, м.Київ, вул.Серпова,3/14).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя М.Б.Баличева