Справа № 362/5329/24
Провадження № 2-а/362/43/24
про залишення позовної заяви без руху
"01" серпня 2024 р.
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. перевірив на предмет відповідності вимогам закону матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності й
установив:
01 серпня 2024 року позивач через представника - адвоката Устенка І.О. звернувся до суду з указаною позовною заявою з вимогами скасувати постанову відповідача № 987/1 від 03 липня 2024 року і закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
За змістом частин першої, другої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, з-поміж іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку про її невідповідність вимогам процесуального закону з огляду на таке.
Одночасно із позовною заявою подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, обґрунтовану тим, що копію постанови вручено позивачу лише 22 липня 2024 року.
Дійсно, з копії оскаржуваної постанови вбачається, що останню вручено позивачу 22 липня 2024 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскільки оскаржувану постанову вручено позивачу 22 липня 2024 року, а позовну заяву подано 01 серпня 2024 року, тобто на десятий день із дня отримання постанови, строк звернення до адміністративного суду дотримано та підстави для його поновлення відсутні.
Водночас з аналізу позовної заяви висновується, що в порушення пунктів 2, 6, 7, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України: у позовній заяві не зазначено: поштові індекси позивача та відповідача; адресу електронної пошти позивача, відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету (при цьому відповідно до частини шостої статті 160 КАС України такі відомості повинні бути зазначені щодо представника позивача); позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору (оскарження в адміністративному порядку); відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; у позовній заяві не наведено обґрунтування порушення оскаржуваною постановою відповідача прав, свобод чи інтересів позивача.
Окрім наведеного, згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини другої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов'язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у позивача адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України. Також це є необхідною умовою для визначення підсудності спору.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу належить привести позовну заяву у відповідність із вищезазначеними вимогами статті 160 КАС України та надати до суду копію паспорту громадянина України, копію документу, що підтверджує його зареєстроване місце проживання.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд
постановив:
1. Залишити без руху позовну заяву.
2. Надати позивачу строк у десять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, наведених у мотивувальній частині ухвали.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя О.В. Попович