29 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 932/3019/23
Провадження № 51-847 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2023 року було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 про вирішення питання щодо повернення речових доказів, а саме квартири АДРЕСА_1 (після 21.09.2017 року - АДРЕСА_2 ) ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12013040650001281.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої 16 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції апеляційному оскарженню не підлягає.
Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вказав, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про арешт майна у кримінальному провадженні, а розглянуто та постановлено ухвалу за клопотанням представника саме про повернення речових доказів в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, а тому відповідно до положень ст. 392 КПК України ця ухвала не є предметом апеляційного оскарження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкриті апеляційного провадження, оскільки з огляду на положення ч. 9 ст. 100 КПК України, а також ст. 393 цього Кодексу, ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про повернення речового доказу, підлягає оскарженню у апеляційному порядку.
При цьому вказує на те, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року квартира, яка на підставі права приватної власності належить ОСОБА_8 та визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, утримується органом досудового розслідування незаконно, а тому підлягає поверненню власнику.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат підтримав подану касаційну скаргу
Прокурор також підтримала касаційну скаргу адвоката.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно з положеннями ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2023 року було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 про повернення речових доказів, а саме квартири АДРЕСА_1 (після 21.09.2017 року - АДРЕСА_2 ) ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12013040650001281.
16 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції апеляційному оскарженню не підлягає.
Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вказав, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про арешт майна у кримінальному провадженні, а розглянуто та постановлено ухвалу за клопотанням саме про повернення речових доказів в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, а тому відповідно до положень ст. 392 КПК України ухвала суду першої інстанції не є предметом апеляційного оскарження.
Однак, Верховний Суд не може погодитися з ухвалою апеляційного суду, виходячи з таких міркувань.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст.55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»).
Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК України, де вказано, що зміст і форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015 сформулював юридичну позицію, за якою обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути свавільним та несправедливим; таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим; у разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов'язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац 3 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).
Також у висновку від 20 січня 2016 року № 1-в/2016 Конституційний Суд України зауважив, що особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної інстанції; після апеляційного розгляду справи сторони судового процесу можуть бути наділені правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції у випадках, визначених законом, що сприятиме забезпеченню реалізації принципу верховенства права (абзац 2 п. п. 3.6.3 п. п. 3.6 п. 3 мотивувальної частини).
Відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.
Завданням кримінального провадження, окрім іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (ст. 2 КПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Як визначено у ч. 9 ст. 100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Однак статтями 171-174 КПК України лише закріплено процедуру розгляду відповідного клопотання судом, але не визначено порядку оскарження судового рішення, постановленого за результатом розгляду цього клопотання.
Положення процесуального закону прямо не регулюють можливості оскарження у апеляційному, а у подальшому - й у касаційному порядку, рішення суду за результатом розгляду клопотання про вирішення долі речових доказів, але й не забороняють такого оскарження з метою захисту від свавільного обмеження права власності.
Статтею 374 КПК України передбачено, що у разі ухвалення вироку суд зобов'язаний вирішити питання щодо речових доказів і документів, і таке рішення може бути оскаржене як у апеляційному, так і у касаційному порядку.
На переконання колегії суддів, аналогічним правом має бути наділена й особа, яка є власником майна, і право на вільне користування майном якої було обмежено під час досудового розслідування, а кримінальне провадження при цьому закрито.
Колегія суддів вважає, що забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, ухваленого за результатами розгляду питання щодо речових доказів, надасть можливість реалізувати легітимну мету судового контролю в аспекті положень ст. 1 Протоколу до Конвенції.
Така позиція узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2024 року (справа № 554/2506/22, провадження № 51-4350 кмо 23), де вказано, що ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як у апеляційному, так і у касаційному порядку.
Колегія суддів вважає, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Тому, на думку колегії суддів, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
За таких обставин касаційна скарга адвоката підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись положеннями ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3