01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 401/2687/22
провадження № 51-2922 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 .
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року вирок суду першої інстанції змінено в частині правової кваліфікації дій та призначеного покарання. Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України, постановлено вважати її засудженою за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. В решті вирок залишено без зміни.
Засуджена ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджувалась з вказаними судовими рішеннями та порушувала питання про їх перегляд в касаційному порядку.
Разом з тим, ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
від 06 червня 2024 року касаційну скаргу засудженої залишено без руху у зв'язку
з її невідповідністю вимогам п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України та надано строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
Зокрема, в судовому рішенні йшлося про те, що подана засудженою касаційна скарга була суперечливою за своїм змістом, що перешкодило суду касаційної інстанції визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку.
Засуджена також посилалась на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України для скасування чи зміни судових рішень, однак доводів на обґрунтування своєї позиції з урахуванням положень статей 412, 413 КПК України не наводила.
Натомість скаржниця надавала свою оцінку доказам та заперечувала правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім цього, засуджена ОСОБА_4 вказувала на незаконність судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, проте не обґрунтовувала наведене з огляду на ст. 414 цього Кодексу.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкодило вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто.
Мотиви Суду
Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, суд дійшов висновку,
що скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Як убачається з розписки, яка надійшла на адресу касаційного суду, копію ухвали Верховного Суду від 06 червня 2024 року засуджена ОСОБА_4 отримала 24 червня 2024 року.
Проте засудженою не усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху,
в установлений строк. Нової касаційної скарги від неї до Суду не надходило.
Зважаючи на наведене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути, особі яка її подала.
Положеннями ч. 4 ст. 429 КПК України визначено, що повернення касаційної скарги
не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України.
З цих підстав Суд постановив:
Повернути засудженій ОСОБА_4 її касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3