31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 128/240/20
провадження № 61-10183ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Липовецької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк О. П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року, в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про повернення до підготовчої стадії процесу, відмовлено. В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, відмовлено. В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 щодо забезпечення участі ЗМІ при розгляді справи, відмовлено. В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме КП ВООБТІ на стороні позивача, відмовлено. Визнано невиконання ухвал від 14 листопада 2023 року та 12 лютого 2024 року цього ж суду про обов'язкову явку та неповідомлення суду причин неявки відповідачем ОСОБА_2 - зловживанням процесуальними правами та застосовано відносно нього захід процесуального примусу у вигляді попередження. Визнано невиконання ухвал від 14 листопада 2023 року та 12 лютого 2024 року цього ж суду про обов'язкову явку позивачки ОСОБА_1 , повторним зловживанням процесуальними правами, оцінивши при цьому причини неявки до суду зазначені позивачкою, як надумані та штучно створені, які суперечать завданню цивільного судочинства та мають на меті безпідставне затягування/перешкоджання розгляду справи. Застосовано до ОСОБА_1 , заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 грн грн стягнувши з неї вказану суму в дохід державного бюджету. Роз'яснено позивачці, що згідно частини 6 ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків. Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Липовецької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк О. П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, відкладено на 13 годину 00 хвилин 16 квітня 2024 року, у зв'язку з повторною неявкою учасників справи, явка яких до суду визнана обов'язковою. Зобов'язано позивачку надати в судове засідання оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду, а відповідачів копію паспорта, ідентифікаційного коду та оригінали документів на підтвердження своєї позиції.
Не погоджуючись з ухвалою від 06 березня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області
від 06 березня 2024 року визнано неподаною і повернуто скаржнику.
11 липня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року у справі № 128/240/20.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області
від 06 березня 2024 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу.
Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області
від 06 березня 2024 року визнано неподаною і повернуто скаржнику.
В касаційній скарзі заявник просить ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 13 червня 2024 року «скасувати повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд».
Таким чином в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України викладене в касаційній скарзі клопотання (процесуальна вимога) сформульована некоректно, без урахування судового рішення апеляційного суду та повноважень суду касаційної інстанції.
Визначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення як при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) так і під час касаційного розгляду.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній судових рішень, які оскаржують та викладенням клопотання (процесуальної вимоги) щодо оскаржених судових рішень з урахуванням повноважень Верховного Суду передбачених статтею 409 ЦПК України.
У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі заявник має надати докази надсилання касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, якщо вони не зареєстровані в системі Електронний Суд. У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку, копії скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 605, 60 грн.
Таким чином, на підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду заявнику необхідно надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Касаційна скарга подана в електронній формі, проте доказів надсилання листом з описом вкладення касаційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявником не надано, як не надано і відомостей про доставку їм документів до електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд чи вручення особисто під підпис.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання суду доказів надсилання листом з описом вкладення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 касаційної скарги з додатками або доказів доставки їм касаційної скарги з додатками до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає касаційну скаргу.
Заявник не зазначив передбачені пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України відомості щодо наявності або відсутності у нього електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у ОСОБА_1 в підсистемі Електронний Суд.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року у справі № 128/240/20 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян