30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 463/8251/22
провадження № 61-10326ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, - Комуніцької Роксолани Олегівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року,
касаційну скаргу представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, - Онищака Михайла Петровича, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року,
касаційну скаргу представника Державного бюро розслідувань - Стужука Олександра Володимировича, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року,
касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року,
касаційну скаргу виконувача обов'язків керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року,
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань, Офісу генерального прокурора, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути 120 600,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 706,62 грн на відшкодування майнової шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду в частині відмові в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора та виконувача обов'язків керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.
У касаційних скаргах заявники, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Також, у липні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у справі складає 124 306,62 грн (120 600,00 + 3 706,62), яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року та постанова Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційні скарги Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо застосування статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на яку (практику) посилається заявник, ним не обґрунтовано.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про виняткове значення цієї справи для заявника та про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Касаційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому та Офісу Генерального прокурора, виконувача обов'язків керівника Вінницької обласної прокуратури та додані до них матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
ОСОБА_1 , обґрунтовуючи значний суспільний інтерес та виняткове значення справи для заявника, посилається на обставини обґрунтування позовних вимог та докази (висновок експерта), які не досліджено судом, з метою зміни присудженого до стягнення розміру моральної шкоди.
Посилаючись на підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не наводить змістовних міркувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Доводи заявників полягають у їх незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань, та винятковість справи чи значний суспільний інтерес до неї.
Оцінивши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що посилання заявників на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявниками в касаційних скаргах обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявники подали касаційні скарги на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, - Комуніцької Роксолани Олегівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, касаційною скаргою представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, - Онищака Михайла Петровича, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, касаційною скаргою представника Державного бюро розслідувань - Стужука Олександра Володимировича, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, касаційною скаргою виконувача обов'язків керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань, Офісу генерального прокурора, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян