01 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/11725/24
Провадження № 33/4820/499/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Бачук К.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Кучерука Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та захисника Кучерука Т.М. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з нього на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.
За постановою суду, 19 квітня 2024 року біля 02 год 03 хв на вул. Зарічанській в м. Хмельницькому, неподалік будинку №34, ОСОБА_1 керував належним ОСОБА_2 транспортним засобом «Mercedes Benz GL 450» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та на вимогу поліцейського від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Кучерук Т.М. просили постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Уважали, що постанова місцевого суду є незаконна, необґрунтована, прийнята з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Стверджували, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності, оскільки не повною мірою було встановлено і перевірено всі обставини справи.
Зауважували, що факт, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом нічим не підтверджений, а відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки на ньому відсутні відомості, з яких можна було би встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Зазначали, що фактичний час складання протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не відповідають дійсності.
Водночас, звертали увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутній акт огляду водія на стан сп'яніння, та те, що водія не було відсторонено від керування транспортними засобами.
Відтак, суд прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а також судом не з'ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Кучерука Т.М.. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримався.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015року № 1452/735 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, - визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджена зібраними у справі та дослідженими доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №705830 від 19 квітня 2024 року, де зафіксовано факт керування автомобілем ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі;
- направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, згідно якого в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів;
- відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, яким було зафіксовано всі обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 та факт дотримання працівниками поліції вимог закону; зокрема, водію було неодноразово запропоновано на місці зупинки та в медичному закладі пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній відмовився.
Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При перегляді справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного вищезгаданою Інструкцією згідно якої огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як видно з матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції мали всі підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки певні ознаки (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) свідчили, що останній може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а також керував транспортним засобом.
З відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 має ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
З огляду на викладене, проаналізувавши вказані докази в їх сукупності, приходжу до висновку про обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Необґрунтованими є твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а відповідно не вчиняв правопорушення.
Такі доводи спростовуються відеозаписом з місця події, який долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
З нього, зокрема вбачається рух транспортного засобу «Mercedes Benz GL 450» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 19 квітня 2024 року біля 02 год 03 хв на вул. Зарічанській у м. Хмельницькому, неподалік будинку №34, знаходження лише одного ОСОБА_1 біля цього транспортного засобу одразу ж після його зупинки в дворі будинку.
Невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненому правопорушенні є його намаганням ухилитися від відповідальності за вчинені дії, бо його винуватість повністю доведена і підтверджена наявними та дослідженими як судом першої, так і апеляційної інстанції доказами.
Наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Переконливих доводів у апеляційній скарзі, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови, не встановлено.
Обставини, які б виключали провадження у справі відповідно до ст.247 КУпАП, відсутні.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Доводи апеляційної скарги спростовані зібраними та дослідженими доказами у справі, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУпАП ураховано характер правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови судді місцевого суду та закриття провадження у справі відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Кучерука Т.М. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду М.С. Матущак