Справа № 607/15332/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/244/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжні заходи
30 липня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 23 год. 59 хв. 10 вересня 2024 року.
В апеляційній скарзі захисник просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у мінімальному розмірі.
Свої доводи аргументує тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, а підозра є необґрунтованою.
Зазначає, що жодних коштів підозрюваний не привласнив, а витратив на закупівлю будівельних матеріалів, що підтверджується висновком за результатами проведення судової будівельно-технічної екпертизи.
Вказує, що підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується, не будучи затриманим добровільно з'явився у судове засідання, тому ризик втечі та переховування, а також впливу на свідків відсутній.
Стверджує, що розмір застави у максимальному розмірі є непомірним для підозрюваного, у якого відсутні у власності об'єкти нерухомості, а він вже тривалий час утримується під вартою, тому не в силі внести заставу.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного, його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять постановити нову ухвалу, якою скасувати запобіжний захід, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209 КК України та прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Так, 26 березня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
11.04.2024 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/7343/24 підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25.05.2024 із можливістю внесення застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 гривень, та у разі внесення застави із покладенням на підозрюваного обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
17.05.2024 ОСОБА_8 повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2024 року ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 00 год. 00 хв. 19 липня 2024 року.
Також обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 передано для розгляду по суті в Печерський районний суд міста Києва згідно ухвали Верховного Суду від 11 червня 2024 року, підготовче судове засідання у суді не призначено.
Продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував зокрема тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209 КК України.
Такий висновок є вірним, оскільки з урахуванням наданих матеріалів справи, а також практики Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтованої підозри» (рішення Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» та інші) в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні прокурором доведено існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_8 міг вчинити правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими й оціненими в судовому засіданні доказами.
На переконання колегії суддів, сукупність вказаних обставин повністю підтверджує обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.366 КК України, що в силу вимог ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами та не тяжким злочином.
Крім обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, підставою продовження строку тримання під вартою є також наявність обставин, які вказують на те, що передбачені ст.177 КПК України ризики, наявність яких стала підставою для застосування цього запобіжного заходу не зменшилась, вони продовжують існувати або з'явились нові.
Прокурор, звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою та при розгляді клопотання вказував окрім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 даних кримінальних правопорушень, про існування ризиків, що підозрюваний може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення про продовження строку тримання під вартою, зазначивши про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На час розгляду клопотання слідчим суддею, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було завершено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 передано для розгляду по суті в Печерський районний суд міста Києва.
Як вбачається із клопотання, до закінчення строку дії тримання під вартою підготовче засідання у даному кримінальному провадженні ще не призначено, тому виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу.
Так, запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не зменшилися і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, оскільки покази тих осіб, які ще не були безпосередньо допитані судом, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений, як самостійно так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу з посиланням на те, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказані обставини не є такими, що нівелюють раніше встановлені та існуючі ризики у кримінальному провадженні та не стали тими стримуючими факторами щодо невчинення інкримінованих обвинуваченому протиправних дій.
Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження його строку, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.
Оскільки заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 передано для розгляду по суті в Печерський районний суд міста Києва, слідчий суддя, з врахування вимог, передбачених ст.199 КПК України, прийшов до вірного висновку про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 ..
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
В даному випадку, слідчий суддя в повній мірі та у визначеному законом порядку врахував всі обставини при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, особу підозрюваного та його соціальні зв'язки.
Приймаючи рішення про продовження терміну запобіжного заходу, слідчий суддя також залишив попередньо визначений розмір застави у максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, вірно врахувавши при цьому об'єктивні обставини кримінального правопорушення, що вчинено в особливо великих розмірах та шляхом зловживання службовим становищем, встановлені в судовому засіданні дані про особу підозрюваного та обсяг встановлених у даному випадку ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та не вбачає підстав для зменшення розміру застави як про це просить захисник.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 ..
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного- без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 - 179, 194, 197-199, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді