“30” липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12022152260000429, за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, покладено обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 1 510,24 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 , просить вирок скасувати в частині звільнення від відбування покарання з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 вважати засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Представник потерпілого, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Апелянт вважає, що судом необґрунтовано враховано обставину, яка пом'якшує покарання, щире каяття. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано суспільну небезпеку, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та думку потерпілого, який просив обвинуваченому призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
08 грудня 2022 року близько 00:01 год ОСОБА_6 в приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи в умовах воєнного стану, вчинив крадіжку мобільного телефону марки "Samsung" моделі Galaxy M12 вартістю 3 550 грн, належного ОСОБА_8 .
Після здійснення крадіжки ОСОБА_6 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 3 550 грн.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Позиції учасників судового провадження.
Представник потерпілого підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Потерпілий повідомлений про апеляційний розгляд, але не з'явився, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та прокурор вважали вирок законним та обґрунтованим, просили залишити вирок без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При ухваленні вироку зазначених вимог закону суд дотримався.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, а також кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 185 КК України є правильними.
З огляду на межі вимог апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, апелянтом не оспорюються. Тому вирок в цій частині, відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, не переглядається.
Що стосується призначеного покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України, то воно призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України.
Вирок в цій частині представником потерпілого не оскаржується, оскільки судом першої інстанції призначено за видом та розміром таке покарання, яке і просить апелянт.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням дотримано.
Суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів.
Достатньо враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно характеристики, виданої за місцем проживання обвинуваченого, скарг щодо поведінки ОСОБА_6 від жителів селища та сусідів не надходило, ОСОБА_6 є інвалідом ІІІ групи, за характером спокійний та врівноважений.
Відповідно до досудової доповіді, ОСОБА_6 з 2023 року має інвалідність, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Виправлення ОСОБА_6 без реального позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, так як він не становить високої небезпеки для суспільства.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття. Щире каяття висловлено обвинуваченим також при апеляційному розгляді.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції достатньо врахував обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, висновок досудової доповіді органу пробації, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, є інвалідом, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання.
Також, за вироком суду речовий доказ, мобільний телефон "Samsung", який добровільно було видано обвинуваченим під час досудового розслідування, повернуто потерпілому ОСОБА_8 . Отже, висловлене обвинуваченим щире каяття є дійсним
Отже, рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є вмотивованим.
Враховуючи виключно позитивні дані про особу винного, обставину, яка пом'якшує покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без відбування покарання з випробуванням.
На переконання колегії суддів, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин у кримінальному провадженні у їх сукупності та таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_6 , є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання відповідатиме цілям та загальним засадам призначення покарання.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з врахування даних про особу винного, обставин та ступеню тяжкості вчиненого злочину.
Щодо неврахування думки потерпілого в судових дебатах щодо призначення покарання обвинуваченого, як про це зазначає апелянт, то колегія суддів вважає їх безпідставним. Так, суд першої інстанції заслухав у судових дебатах думку представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 .
Проте, хоча представник потерпілого висловив думку про призначення покарання у виді позбавлення волі, без застосування вимог ст. 75 КК України, але ця вимога потерпілого при призначенні покарання не є вирішальною, оскільки судом першої інстанції рішення прийнято з урахуванням вимог ст. 50, 65 КК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За такого, апеляційна скарга представника потерпілого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3