Справа № 442/3412/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/581/24 Доповідач: ОСОБА_2
судового засідання
31 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Садок Великоолександрівського району Херсонської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, неодруженому, непрацюючому, з загальною середньою освітою, невійськовозобов'язаному, раніше судимому, востаннє 03.12.2013 Каховським міськрайонним судом Херсонської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, п.13 ч.1 ст.115, ч.1 ст.119 КК України до 13 років позбавлення волі, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
встановила:
прокурор у кримінальному провадженні Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 звернувся до Львівського апеляційного суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 р. - 3028 грн.), що становить 151 400 гривень.
В судовому засіданні клопотання підтримав, просить врахувати, що на розгляді Львівського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2024. Вироком зазначеного суду останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців 20 днів з конфіскацією всього належного йому майна. Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався, оскільки він, будучи засудженим вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03.12.2013 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі, фактично перебував під вартою та відбував покарання за вказані злочини. Строк відбуття покарання за
вказаним вироком закінчується 10.08.2024 р.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновків, що:
- наявні докази вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
- у разі визнання винуватим, ОСОБА_7 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна та під страхом покарання може переховуватися від суду;
- вік та стан обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із обмеженням особистої свободи.
-у обвинуваченого ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, роботи чи навчання;
-у обвинуваченого ОСОБА_7 наявний ризик продовження та повторення протиправної поведінки.
Відтак просить обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечили та просили у його задоволенні відмовити вважають таке необґрунтованим, просять застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 , дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу (його продовження) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено апеляційним судом, на розгляді Львівського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2024. Вироком зазначеного суду останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців 20 днів з конфіскацією всього належного йому майна. Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався, оскільки він, будучи засудженим вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03.12.2013 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі, фактично перебував під вартою та відбував покарання за вказані злочини. Строк відбуття покарання за вказаним вироком закінчується 10.08.2024 р.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Оцінюючи особу обвинуваченого та вчинені ним кримінальні правопорушення, колегія суддів приходить до переконання наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може:
- переховуватися від суду, за вчинені кримінальні правопорушення санкція статті яких передбачає покарання у виді реального позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, роботи чи навчання, тож перебуваючи па волі вчинятиме нові злочини, оскільки будучи раніше судимим, відбуваючи покарання на шлях виправлення не став, а вчинив нові тяжкі злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність вищезазначених ризиків підтверджується також тим, що ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків, не працює.
Тому з урахуванням наведеного та за відсутності будь-яких доведених медичних протипоказань, вважаю, що підстав для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, немає.
При цьому, не може бути застосовано до ОСОБА_7 інші, більш м'які запобіжні заходи, як на цьому наполягає захисник підозрюваного, адже вони не здатні запобігти наявним ризикам та не можуть слугувати меті застосування запобіжних заходів, визначеній ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, на підставі ч.3 ст.183 КПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи особу підозрюваного, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і водночас не бути завідомо непосильним для останнього, на підставі п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, колегія суддів вважає, що достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього КПК України обов'язків буде застава, що становить п'ятдесят (50) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 р. - 3028 грн.), що становить 151 400 гривень.
Також на підставі абз. 2 ч.3 ст.183 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити передбачені ст. 194 КПК України обов'язки обвинуваченому ОСОБА_7 , у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеної цією ухвалою застави, які здатні забезпечити належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193-194, 196, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного розміру застави до обвинуваченого ОСОБА_7 - задоволити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, з визначенням застави - п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 р. - 3028 грн.), що становить 151 400 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Львівського апеляційного суду (Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA788201720355239002000085066, ЄДРПОУ 42262398).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за викликом прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками, а також потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 - ОСОБА_11