Справа № 308/2698/24
Закарпатський апеляційний суд
01.08.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Дудурича І. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/235/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Дудурича І. В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 014508 від 08.02.2024 та постанови суду від 04.03.2024 вбачається, що 07.02.2024 о 19 год 15 хв ОСОБА_2 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером оперативно-розшукового відділу в прикордонному контрольованому районі на околиці м. Ужгород на напрямку 308 прикордонний знак 400 м до державного кордону України, за спробу незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза пунктом пропуску. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Дудурич І. В. просить постанову судді від 04.03.2024 скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення. Заперечує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення та стверджує, що ОСОБА_2 не мав наміру перетинати державний кордон України і жодних спроб незаконно перетнути державний кордон останній не робив. При запровадженні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не було надано можливості надати пояснення і зауваження, а також можливості скористатися послугами адвоката. У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не розкрито суті правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону. Вважає, що не здобуто переконливих доказів про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, тому можна дійти висновку, що відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, і тому провадження у справі підлягає закриттю.
-2-
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. При цьому, апеляційний суд враховує думку захисника-адвоката Дудурича І. В., який вважав за можливе розглядати справу без участі ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Дудурича І. В., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 належним чином дотримані.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 014508 від 08.02.2024 встановлено, що 07.02.2024 о 19 год 15 хв ОСОБА_2 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером оперативно-розшукового відділу в прикордонному контрольованому районі на околиці м. Ужгород на напрямку 308 прикордонний знак 400 м до державного кордону України, за спробу незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза пунктом пропуску. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 07.02.2024 , протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 07.02.2024, рапортом старшого інспектора прикордонної служби від 07.02.2024 та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним
-3-
судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 стороною захисту не надано.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що начальник ВПС «Ужгород» ОСОБА_4 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_2 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався захисник.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник ВПС «Ужгород» ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, сторона захисту не надала доказів того, що відносно ОСОБА_2 був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонників, що призвело до підписання процесуальних документів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь - яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 чи його захисник оскаржували незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Твердження захисника про порушення права ОСОБА_2 на захист, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Оцінюючи вказані твердження на предмет достовірності, апеляційний суд бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_2 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. Так, у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонників щодо нього, або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку.
Окрім того, зі змісту протоколу вбачається, що у ньому зазначені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості і будь-яких фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_2 протоколу вимогам цієї норми права не встановлено.
При цьому, зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання вбачається, що ОСОБА_2 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ч. 1 ст. 268 КУпАП, у тому числі користуватися правовою допомогою, що він підтвердив своїм підписом.
Тому, апеляційний суд також вважає, що працівниками прикордонної служби не було допущено порушення права ОСОБА_2 на захист, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині також відхиляються.
-4-
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не посилався на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 не мав наміру перетинати державний кордон України, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин ним не надано. Крім того, враховується і те, що ОСОБА_2 будучи мешканцем с. Лінці Ужгородського району, знаходився неподалік державного кордону України зі Словаччиною, тим самим здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України зі Словаччиною. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд розцінює зазначені доводи як обраний спосіб захисту та спробу уникнути адміністративної відповідальності.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_2 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
-5-
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисником-адвокатом Дудуричем І. В. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника-адвоката Дудурича І. В. - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Дудурича І. В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2024 щодо ОСОБА_5 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя