Справа № 936/670/24
Закарпатський апеляційний суд
29.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/437/24 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 24.06.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання дізнавача сектору дізнання ВП Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області та накладено арешт на майно, вилучене в ході огляду місця події від 19.06.2024, у кримінальному провадженні, відомості про яке 20.06.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024078090000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, а саме: автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля марки «Nissan Patrol», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Клопотання дізнавача мотивоване тим, що в провадженні СД ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 20.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024078090000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.06.2024 черговою частиною ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області зареєстровано повідомлення працівників поліції про те, що 19.06.2024 о 15 год 40 хв у селищі Воловець по вул. Шевченка, Мукачівського району, було зупинено автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , на якому було виявлено пошкодження номерного позначення кузова, що викликає сумнів у його достовірності, а саме: « НОМЕР_3 », коли згідно з свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 ідентифікаційний номер транспортного засобу, який зазначений у ньому - « НОМЕР_4 », що свідчить про розбіжності у номерах на рамі автомобіля та у свідоцтві про його реєстрацію.
19.06.2024 було проведено огляд місця події, під час якого вилучено автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ключі від транспортного засобу, які постановою дізнавача СД ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 20.06.2024 визнано речовими доказами по кримінальному провадженні, внесеному 20.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024078090000053.
-2-
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_6 .
Клопотання дізнавача мотивовано тим, що тимчасово вилучені в ході огляду місця події автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі, є речовими доказами по даному кримінальному провадженню, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, з метою проведення повного, всебічного, неупередженого, об'єктивного досудового розслідування кримінального провадження, проведення трасологічної експертизи транспортного засобу та технічної експертизи документа, а тому виникла необхідність у накладення арешту на вказане майно, шляхом заборони його використання та розпорядження, оскільки в разі повернення його власнику існує загроза їх знищення чи пошкодження.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні № 12024078090000053 від 20.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України та матиме доказове значення у даному кримінальному провадженні, а також те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, зумовлена необхідністю проведення трасологічної експертизи транспортного засобу та технічної експертизи документа, забезпечення збереження даних предметів у незмінному стані до огляду експертом, і ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні дізнавача, а тому, слідчий суддя прийшла до висновку про наявність підстав для накладення арешту на це майно, яке відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 24.06.2024 про накладення арешту на автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на вищевказане майно. Зазначає про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, оскільки вилучений транспортний засіб був ввезений за кордону та проходив відповідне розмитнення, а в подальшому реєструвався відповідним Територіальним сервісним центром, під час реєстрації проводилось експертне дослідження транспортного засобу та до необхідних документів надавалось відповідне інформаційне застереження про дубляж номеру кузова, оскільки попереднім власником ділянка, де такий номер знаходився, не реставрувалась. Таким чином, звернення дізнавача з клопотанням про накладення арешту на майно є передчасним, як і внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 290 КК України. Слідчий суддя постановила рішення без дотримання вимог ст. 84, 91, 170, КПК України, що свідчить про незаконність судового рішення та наявність підстав для його скасування.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна - ОСОБА_6 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з таких підстав.
-3-
Відповідно до вимог ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 24.06.2024 відповідає у повній мірі.
Як вбачається з клопотання в провадженні СД ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 20.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024078090000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
21.06.2024 дізнавач звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке 20.06.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024078090000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, а саме: автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля марки «Nissan Patrol», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно, до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були
-4-
об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно є знаряддям чи предметом кримінального правопорушення, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні прокурора доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
З матеріалів судового провадження вбачається, що постановою дізнавача СД ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 20.06.2024, автомобіль марки «Nissan Patrol» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля марки «Nissan Patrol», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовими доказами по кримінальному провадженні, внесеному 20.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024078090000053.
Постановою дізнавача СД ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 20.06.2024, у даному кримінальному провадженні призначено трасологічну та технічну експертизи, об'єктом дослідження яких є вищезазначені транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію відповідно.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних уважати, що вказане у клопотанні майно має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для прокурора звертатись з клопотанням про арешт майна та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи адвоката ОСОБА_5 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими.
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.
-5-
Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування, є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.
За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 12024078090000053 від 20.06.2024, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення дізнавача з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень представника власника майна, встановила належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання дізнавача про накладення арешту на майно.
Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості відчуження, користування та розпорядження вищевказаним майном.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурор довів існування достатніх підстав уважати, що вилучений під час огляду місця події транспортний засіб та реєстраційний документ, є доказом кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою запобігання ризику знищення речових доказів, які необхідні для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, зокрема для проведення трасологічної та технічної експертиз, обґрунтовано наклала арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Колегія суддів ураховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідила усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про
-6-
накладення арешту, врахувала правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане майно не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.
При прийнятті рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів, і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 цього Кодексу.
Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно ОСОБА_6 завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника майна апеляційним судом також не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріалах клопотання відсутні будь-які обставини, які давали підстави вважати про існування ймовірних ознак підробки номерних позначень кузова автомобіля та відсутні будь-які документи, що підтверджують виявлення ймовірних ознак підробки зазначених номерних позначень, не приймаються до уваги, оскільки такі відомості можуть бути встановлені лише шляхом призначення та проведення відповідних експертиз, що в даному випадку і зроблено та постановами дізнавача СД ВП Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 20.06.2024, у даному кримінальному провадженні призначено трасологічну та технічну експертизи, об'єктом дослідження яких є саме вищезазначені транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію відповідно.
Більш того, надані адвокатом ОСОБА_5 . апеляційному суду матеріали засвідчують факт переміщення ОСОБА_6 через митний кордон України транспортного засобу марки «Nissan Patrol» та його реєстрацію у відповідному Територіальному сервісному центрі, з яких також убачається, що під час взяття на облік експертне дослідження, зокрема, транспортного засобу не проводилось.
Таким чином, з огляду на вказане вище, колегія суддів приходить до переконання, що в даному випадку вказане вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
-7-
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяла відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.
Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_5 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_5 не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 24.06.2024 про накладення арешту на майноу кримінальному провадженні, відомості про яке 20.06.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024078090000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді