Справа 688/1282/24
№ 2/688/514/24
Іменем України
31 липня 2024 року м.Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Стаднічук Н.Л.,
при секретарі Березюк Н.А.,
з участю законного представника позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
18 березня 2024 законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом про витребування із чужого незаконного володіння та повернення позивачу гаражу, який є тимчасовою спорудою без фундаменту, накритий шифером, підлога асфальтна, розміром 5,0 м х 3,60 м площею 18,0 кв.м, висотою 2,60 м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 - батько позивача. Після його смерті спадщину прийняв позивач. За життя спадкодавець разом із своїм батьком ОСОБА_7 побудував в 1985 році на прибудинковій території будинку по АДРЕСА_2 дерев'яний гараж, який є тимчасовою спорудою без фундаменту, накритий шифером, підлога асфальтна, розміром 5,0 м х 3,60 м площею 18,0 кв.м, висотою 2,60 м (поруч з клубом ДОКу). Вказаний гараж ОСОБА_7 передав у користування ОСОБА_3 за умови, що той буде возити його до банку для отримання пенсії та на дачу. Згодом ОСОБА_3 перестав возити ОСОБА_7 , а став сплачувати кошти за оренду гаража в сумі 250 грн. на місяць. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Після його смерті син померлого - ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 з вимогою повернути гараж або сплачувати йому орендні платежі, на що ОСОБА_4 відмовився. Наразі гаражем користується дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_4 , яка стверджує, що гараж придбаний ними у покійного ОСОБА_7 . На вимогу представника позивача ОСОБА_1 відповідачі відмовляються повернути гараж.
Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, витребувано з Другої Шепетівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 114/2023.
02.05.2024 відповідачі подали відзив на позов, у якому заперечували проти позову та зазначили, що в 2019 році домовилися з ОСОБА_7 про оренду гаража, яким він користувався, документів про право власності на гараж у нього не було. За оренду гаража сплачував останньому по 250 грн. на місяць, а згодом викупили його за 6000 грн., оскільки він перебував в аварійному стані. Тому вважає вимоги позивача незаконними.
09.05.2024 до суду з Другої Шепетівської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 114/2023 після смерті ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 20 травня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали та зазначили, що спірний гараж був побудований дідусем та батьком позивача в 1985 році, однак земельна ділянка, де побудований гараж, перебуває у власності Шепетівської міської ради, дозволу власника земельної ділянки на будівництво гаража ними не отримувалося, жодних документів на гараж у них не було.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову заперечували, посилаючись на те, що придбали гараж у ОСОБА_7 і підстави для його повернення позивачу відсутні.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.ст.317, 318 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник, згідно зі статтею 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджаться своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст..387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Ч.2 ст.329 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст..375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст.376 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом, встановленим у ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкта (будівельного паспорта) або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується копієї свідоцтва про народження, виданого Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Хмельницький) 23.06.2021, актовий запис № 226.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 21.08.2023, актовий запис № 1652.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 06.06.2023.
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв позивач, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 114/2023.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, посилаючись на належність йому дерев'яного гаражу, доказів наявності права власності на нього суду не надав.
Посилання представників позивача на те, що спірний гараж є тимчасовою спорудою, зведеною в 1985 році, а тому не потребував отримання правовстановлюючих документів, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний гараж є тимчасовою спорудою, та часу його зведення.
Згідно з приписами ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Об'єктами будівництва, у розумінні абз.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
На відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Суд вважає, що довідка про вартість майна, складена приватним підприємцем - суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 , № 15/09-01 від 15.09.2023, яка містить відомості про те, що гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (поруч з клубом ДОКу) є тимчасовою спорудою, не є належним та допустимим доказом такого, оскільки ОСОБА_8 не є спеціалістом у сфері архітектурної діяльності.
Крім того, згідно Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017, до таких робіт віднесено лише зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків (п.6).
Отже, вказане правило не застосовується до зведення тимчасових споруд на прибудинковій території багатоквартирних будинків.
Цивільний Кодекс 1963 року, що діяв в 1985 році, також передбачав необхідність отримання дозволу або належно затвердженого проекту для зведення господарських та побутових будівель і споруд (ч.3 ст.105). В противному випадку таке будівництва вважалося самочинним та підлягало знесенню.
Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що спірний гараж було побудовано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в 1985 році, не беруться до уваги судом, оскільки вказані особи не були очевидцями будівництва, про це їм відомо лише зі слів ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 .
Крім того, їхні показання не спростовують висновків суду про самочинне будівництво спірного гаражу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що він є власником гаражу, а тому судом не встановлено порушення його прав.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 31 липня 2024 року.
Суддя Н.Л.Стаднічук