Справа № 686/28586/23
Провадження № 2/686/1433/24
25 липня 2024р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільним боргом колишнього подружжя позичених коштів,
27 жовтня 2023 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 про визнання спільним боргом колишнього подружжя позичених коштів та стягнення боргового зобов'язання в сумі 27 313,42 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що з 06.04.2019 року по 28.07.2023 року перебувала у шлюбі з відповідачем. 07.11.2020 року позивач відкрила поточний рахунок в АТ «Універсал банк». 02.01.2023 року позивач за рахунок кредитних коштів здійснила грошовий переказ чоловіку для термінового вирішення побутових питань в інтересах сім'ї у розмірі 20 000 грн. Таким чином у подружжя з'явилось спільне боргове зобов'язання, яке на день звернення до суду із позовом складає 27 313,42 грн. Оскільки відповідач добровільно не погодився брати участь у погашенні кредиту, а позивач тимчасово не працює, то вважає що усю суму боргу необхідно стягнути з відповідача для погашення спільного боргу подружжя.
31.10.2023 року позовну заяву залишено без руху.
03.11.2023 року позивачем подано заяву про усунення недоліків.
08.11.2023 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.
21.12.2023 року справу призначено до слухання по суті.
20.02.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, вказує, що борг є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу між ними в рівних частинах, однак позивач просить стягнути всю суму боргу з лише з нього, що суперечить законодавству. Більше того, 04.05.2023 року він здійснив переказ грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 20 000 грн., щоб вона сплатила борг за кредитом, однак вона розпорядилась коштами на власний розсуд. Вважає, що свою частину боргового зобов'язання він виконав, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
За клопотанням сторін, по справі витребовувались докази.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задоволити, вказала, що кошти, які їй перераховував відповідач використовувались в інтересах сім'ї.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, вказав, що кредит має ділитись навпіл.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та правовідносини.
Так, судом встановлено, що 06.04.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який було розірвано за рішенням суду 28.07.2023 року.
07.11.2020 року позивач відкрила поточний рахунок в АТ «Універсал банк». 02.01.2023 року, на час перебування сторонами у шлюбі, ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів здійснила грошовий переказ ОСОБА_3 для термінового вирішення побутових питань в інтересах сім'ї у розмірі 20 000 грн.
Таким чином у подружжя з'явилось спільне боргове зобов'язання, яке на день звернення до суду із позовом складає 27 313,42 грн., до цієї суми входить сума боргу та нараховані відсотки.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, згідно з ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Отже, відповідно до вищевказаного, борги являються спільною сумісною власністю при поділі майна між подружжям.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають у обох із подружжя, а тому якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується наявними у справі доказами, такі боргові зобов'язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.
Згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі №638/18231/15-ц, провадження № 14-712цс19, дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Таким чином, борг колишнього подружжя складає 27 313,42 грн., тобто частка кожного з подружжя у борговому зобов'язанні складає по 13 656,71 грн.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача всю суму боргу, однак, суд вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення на підставі вищевикладеного.
Більше того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії квитанції від 04.05.2023 року ОСОБА_3 здійснив переказ грошових коштів на рахунок позивача ОСОБА_1 в розмірі 20 000 грн., дані обставини визнали сторони в судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає, що свою частину боргового зобов'язання щодо повернення суми позики, відповідач ОСОБА_3 виконав, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки викладені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження під час слухання справи.
Керуючись ст. ст. 78, 81, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 60, 70,71 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , тел.. НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ) про визнання спільним боргом колишнього подружжя позичених коштів в сумі 27313 грн. 42 коп. - залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 01.08.2024 року.
Суддя: