24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14947/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Косарецьков В.М. (адвокат)
відповідача - не з'явився
третьої особи на стороні позивача- 1 - не з'явився
третьої особи на стороні позивача - 2 - не з'явився
третьої особи на стороні відповідача - Самборська Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Станік С.Р., Тищенко О.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт М"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грос Компані"
про визнання протиправним та скасування наказу
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 29.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" (далі - ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі -Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.12.2022 № 5454/5 про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Компані" (далі - ТОВ "Грос Компані", Третя особа) від 12.10.2020, що виданий на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції від 17.08.2022.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що: 1) в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерством юстиції України здійснено повторний розгляд скарги; 2) оскаржуваний наказ порушує законні права та інтереси Позивача як законного власника нежилої будівлі; 3) наказом Позивач уже вдруге позбавляється права власності на нежилу будівлю.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення судів мотивовані:
1) правомірністю висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції від 17.08.2022 щодо наявності підстав для скасування рішень від 05.10.2020 №№ 54422884, 54422982 (далі - оскаржувані рішення 1), від 05.10.2020 № 54423897 (далі - оскаржуване рішення 2), прийняті приватним нотаріусом КМНО Юдіним Максимом Анатолійовичем (далі - приватний нотаріус Юдін М.А.), від 08.10.2020 № 54487070 (далі - оскаржуване рішення 3), від 08.10.2020 № 54489627 (далі - оскаржуване рішення 4), від 12.10.2020 № 54546016, 54546093 (далі - оскаржувані рішення 5), прийняті приватним нотаріусом КМНО Мурською Наталією Василівною (далі - приватний нотаріус Мурська Н.В.), щодо нежилого будинку - адміністративного (літера В, Г), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, буд. 10 (далі - нежила будівля), як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень 1.
Суди погодились з висновками колегії Міністерства юстиції України, що приватним нотаріусом Юдіним М.А. всупереч пунктам 1-2 частини третьої статті 10, пункту 5, пункту 7 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належним чином не перевірено: 1) відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру прав встановлено, що іпотека та заборони на нерухоме майно ТОВ "Кристалл-інвест" щодо нежилої будівлі були припинені 20.07.2015 приватним нотаріусом Смоляніновою О.Я.; 2) відомості з Державного реєстру прав, згідно до яких, на момент прийняття оскаржуваних рішень 1, право власності на нежилу будівлю було зареєстровано за ТОВ "Грос Компані" на підставі акту приймання-передачі майна від 25.06.2018.
2) дотриманням колегією Міністерства юстиції України порядку розгляду скарги, передбаченого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Господарськими судами враховано, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/21222/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2020 №3744/5 з аналогічними результатами розгляду, позаяк відповідно до пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Міністерство юстиція України забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.
Суди вказали, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 № 696 внесені зміни до пункту 17 Порядку № 1128, а саме в абзаці другому слово "повторний" замінено словом "новий", доповнено пункт 10 після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше".
Ураховуючи викладене, судами констатовано, що постановою Кабінету Міністру України від 17.06.2022 № 696 не змінено порядок розгляду скарги Міністерством юстиції України, в тому числі у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, а лише замінено слово "повторний" словом "новий".
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
3.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій при дослідженні дотримання Відповідачем порядку розгляду скарги, передбаченого статтею 37 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не були застосовані правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, щодо неприпустимості розгляду скарги Міністерством юстиції України за умови наявності судового спору щодо нерухомого майна та визначення самої категорії спорів "щодо нерухомого майна".
3.3. Позивач вказує про неврахування судами попередніх інстанції обставини існування на момент видання Відповідачем оспорюваного наказу судового спору в рамках справи №910/17367/20 між ТОВ "Грос Компані", ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна", ТОВ "Васильківський Таунхаус", ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", ТОВ "Ріал Істейт М" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
3.4. На переконання Скаржника, наявність відповідного судового провадження свідчить про існування судового спору "щодо нерухомого майна" між сторонами та є обставиною, яка унеможливлює розгляд скарги Відповідачем згідно до приписів пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
3.5. Одночасно Скаржник вказує неналежне дослідження судами попередніх інстанцій дотримання колегією Міністерства юстиції України порядку розгляду скарги, передбаченого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з огляду на здійснення Відповідачем саме повторного розгляду скарги, замість нового розгляду за визначеною ним процедурою.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/14947/22 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.07.2024.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 задоволено заяву представника ТОВ "Грос Компані" - адвоката Самборської Ганни Миколаївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановлено забезпечити участь адвоката Самборської Ганни Миколаївни у судовому засіданні у справі № 910/14947/22, призначеному на 24.07.2024 в режимі відеоконференції відповідно до положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку
4.3. 18.07.2024 від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу Позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін
4.4. 19.07.2024 від ТОВ "Грос Компані" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Третя особа просить Суд залишити касаційну скаргу Позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін
5. Обставини встановлені судами
5.1. 06.12.2022 Міністерством юстиції України видано наказ № 5454/5, яким:
- скаргу ТОВ "Грос Компані" від 12.10.2020 задоволено частково;
- скасовано рішення від 05.10.2020 №№54422884, 54422982, 54423897, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., від 08.10.2020 №54487070, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., від 12.10.2020 №54544076, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., від 21.10.2020 №54699776, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.
5.2. Вказаний наказ видано відповідачем на підставі частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 17.08.2022.
5.3. Згідно з висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 17.08.2022 розглянуто скаргу ТОВ "Грос Компані" від 12.10.2022, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 № 30083-33-20, з доповненнями до неї від 20.10.2020, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.10.2020 за № 31006-33-20, відповідно до пункту 17 Порядку № 1128, на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі 910/21222/20, на оскаржувані рішення 1, 2, 3, 4, 5 щодо нежилого будинку - адміністративного (літера В, Г), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, буд. 10.
5.4. Такий висновок мотивовано тим, що приватним нотаріусом Юдіним М.А. всупереч пунктам 1-2 частини третьої статті 10, пункту 5, пункту 7 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належним чином не перевірено: 1) відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру прав встановлено, що іпотека та заборони на нерухоме майно ТОВ "Кристалл-інвест" щодо нежилої будівлі були припинені 20.07.2015 приватним нотаріусом Смоляніновою О.Я.; 2) відомості з Державного реєстру прав, згідно до яких, на момент прийняття оскаржуваних рішень 1, право власності на нежилу будівлю було зареєстровано за ТОВ "Грос компані" на підставі акту приймання-передачі майна від 25.06.2018.
5.5. Звертаючись з позовною заявою ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" вказує про незаконність наказа № 5454/5 від 06.12.2022, оскільки: 1) в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерством юстиції України здійснено повторний розгляд скарги; 2) оскаржуваний наказ порушує законні права та інтереси Позивача як законного власника нежилої будівлі; 3) наказом Позивач уже вдруге позбавляється права власності на нежилу будівлю.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Предметом позову в даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України з підстав недотримання Відповідачем порядку розгляду скарги, передбаченого статтею 37 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
6.4. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.5. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при дослідженні обставини дотримання Відповідачем порядку розгляду скарги, передбаченого статтею 37 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не були застосовані правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, щодо неприпустимості розгляду скарги Міністерством юстиції України за умови наявності судового спору щодо нерухомого майна та визначення самої категорії спорів "щодо нерухомого майна".
6.6. Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
6.7. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
6.8. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
6.9. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
6.10. Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 надавалась правова оцінка законності наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 з точки зору належності дотримання Міністерством юстиції України пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при виданні такого наказу.
6.11. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частиною восьмою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
6.12. Судом зазначено, що положеннями пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
6.13. Виходячи з наведених норм законодавства, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право необхідно вирішувати у судовому порядку.
6.14. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідний висновок зроблено на підставі застосування приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункту 1 частини другої та пункту 4 частини восьмої статті 37 даного Закону) в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - видання оспорюваного наказу 26.10.2020. При наданні відповідної правової кваліфікації спірним правовідносинам Великою Палатою Верховного Суду застосовано редакцію Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 16.10.2020, яка передбачала зміст пункту 1 частини другої та пункту 4 частини восьмої статті 37 даного Закону у відповідній редакції.
6.15. Тобто, у справі № 916/4093/21 станом на момент прийняття оспорюваного наказу існувала пряма заборона у Міністерства юстиції України здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності судового спору щодо нерухомого майна.
6.16. Натомість у даній справі, виходячи з дати видання оспорюваного наказу -17.08.2022, підлягає застосуванню редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.07.2022, яка має відмінний від редакції 16.10.2020 зміст.
6.17. Так, у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 26.07.2022 правові передумови щодо обмеження Міністерства юстиції України, його територіальних органів у розгляді скарги відображені у частині шостій статті 37 даного Закону.
6.18. За змістом даної норми Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
6.19. Станом на дату видання оспорюваного наказу (17.08.2022) чинне законодавство передбачало заборону щодо розгляду Міністерством юстиції України, його територіальними органами скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав у разі існування виключно судового провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
6.20. Таким чином, з огляду на дату прийняття оспорюваного наказу статтю 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022, якою було змінено підстави для залишення Міністерством юстиції України, його територіальними органами скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті. Зокрема, до відповідного переліку віднесено наявність інформації про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
6.21. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що застосування норм прав, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
6.22. Додатково, Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
6.23. Водночас, як вбачається з позовної заяви, оскаржуваних судових рішень, не заперечено представником Скаржника під час судового засідання, доводи щодо судового спору з посиланням на відповідні приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" взагалі не були зазначені у позовній заяві, а отже, в силу наведених приписів законодавства, не були предметом розгляду суду першої інстанції та, відповідно апеляційного перегляду.
6.24. Зазначене стосується й доводів Скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/16115/20 (предмет судового оскарження - наказ Міністерства юстиції України від 25.09.2020 № 3340/5), від 13.04.2023 у справі № 570/277/22 (предмет судового оскарження - наказ Міністерства юстиції України від 27.11.2020 № 4125/5) з огляду відмінність змісту нормативного застосування - необхідність застосування відмінної редакції Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
6.25. Стосовно інших посилань Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, Верховного Суду, викладених у постанові від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 у подібних правовідносинах слід зазначити таке.
6.26. Предметом розгляду у справі № 911/2390/18 була заборгованість з орендної плати, обов'язок щодо сплати якої передбачений договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.11.2017.
6.27. Предметом розгляду у справі № 910/6644/18 було визнання недійсним, укладеного між сторонами договору купівлі- продажу готелю в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок від 27.07.2016.
6.28. Разом з тим, у справі, що розглядається, предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, а отже посилання Скаржника на неврахування наведених ним позиції Верховного Суду також є нерелевантними, з огляду як на відмінність у них як предмету та підстав позову, так і встановлені у цих справах обставин та, відповідно, їх правове регулювання.
6.29. Щодо аргументів касаційної скарги про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій дотримання колегією Міністерства юстиції України порядку розгляду скарги, передбаченого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Суд зазначає, що зазначені доводи, хоча і містяться в тексті касаційної скарги, однак при її поданні Скаржником не було обґрунтовано відповідні підстави касаційного оскарження з дотриманням вимог частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.30. Водночас статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
6.31. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
6.32. Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.33. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
6.34. Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
6.35. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
6.36. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
6.37. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
6.38. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
6.39. Водночас, стосовно зазначених доводів, Скаржником не було наведено їх належного обґрунтування, а отже, вони не були підставами для касаційного оскарження.
6.40. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.41. З огляду на викладене, Суд доходить висновку про те, що наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не була належно обґрунтована скаржником та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
6.42. За змістом приписів Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 300), а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13), що також стосується і формування нею доводів касаційної скарги, їх мотивування та обґрунтування відповідно до вимог частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в тому числі щодо наведення релевантної практики Верховного Суду.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався Скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
7.2. З огляду на викладене, враховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" належить закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 234-236, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження у справі № 910/14947/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко