24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2142/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Дніпровської міської ради - Шуліка А.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурітто» - Удовицького Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурітто»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Дармін М.О., Кощеєв І.М.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 (суддя Красота О.І.) у частині задоволених позовних вимог
у справі № 904/2142/23
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурітто»
про стягнення 6 015 059,96 грн,
У квітні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурітто» (далі - ТОВ «Конкурітто»), у якому просила стягнути з відповідача кошти в сумі 6 015 059,96 грн, набуті без достатньої правової підстави, як несплачена орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1,8168 га, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, комунальної форми власності, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38-Д, за період з 31.08.2017 по 31.12.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.11.2007 продовжує використовувати земельну ділянку, на якій знаходиться належне йому на праві власності майно, без правовстановлюючих документів, внаслідок чого зберегло в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів від оренди комунального майна, тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024, позов Дніпровської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Конкурітто» на користь Дніпровської міської ради 5 607 298,85 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 84 109,48 грн. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, у червні 2024 року ТОВ «Конкурітто» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А., від 26.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2142/23 за касаційною скаргою ТОВ «Конкурітто» з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.07.2024.
09.07.2024 ТОВ «Конкурітто» подало до Верховного Суду письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі № 904/2143/23, яку було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень після подання касаційної скарги у цій справі.
Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначила про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу № 904/2142/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С., у зв'язку з перебуванням судді Багай Н.О. у відпустці.
17.07.2024 розгляд справи відкладено до 24.07.2024 у зв'язку з відсутністю матеріалів справи № 904/2142/23, що перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
22.07.2024 матеріали справи № 904/2142/23 надійшли до Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.09.2007 № 206/19 вирішено передати земельну ділянку площею 1,8168 га (кадастровий номер 1210100000:03:231:0112) в оренду строком на три роки ТОВ «Конкурітто» для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу громадського і житлового призначення по вул. Мандриківській у районі буд. № 43, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.13.2.
01.11.2007 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Конкурітто» (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у ДМВ ДРФ Центра ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2007 за № 040710400688. Договір укладено на три роки до 20.11.2010, з розміром орендної плати на рівні 3 % від її грошової оцінки (з урахуванням додаткового договору від 26.06.2008 до договору оренди земельної ділянки).
За умовами цього договору орендар за актом приймання-передачі від 01.11.2007 отримав в оренду земельну ділянку площею 1,8168 га, кадастровий номер 1210100000:03:231:0112, яка знаходиться за адресою: вул. Мандриківська у районі буд. № 43 (Жовтневий район).
Відповідно до інформації, яка міститься в листі Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 07.03.2023 за № 12/19-59, адреса вул. Набережна Перемоги, 38-Д (колишні адреси вул. Мандриківська, 43, вул. Мандриківська, 44) була присвоєна розпорядженням міського голови від 23.02.2009 № 158-р «Про присвоєння адреси двом трансформаторним та розподільчій підстанціям у багатофункціональному комплексі громадського та житлового призначення по вул. Набережній Перемоги (Жовтневий район)». Додатком до цього листа є графічний матеріал містобудівного кадастру масштабу 1:1000 по вул. Набережна Перемоги, 38-Д.
З 01.06.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:231:0112 площею 1,8168 га перебуває в архівному шарі.
21.06.2017 ТОВ «Конкурітто» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню будівель та споруд по вул. Набережній Перемоги, 38-Д (Соборний (Жовтневий) район), що підтверджується рішенням Дніпровської міської ради від 21.06.2017 № 165/22.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на місці земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0112 (яка була перенесена в архівний шар), на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 28.06.2017 ФОП Пітько С.М., сформовано земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, державну реєстрацію цієї земельної ділянки проведено 21.08.2017.
При цьому площа зазначених земельних ділянок є тотожною 1,8168 га, місце розташування земельних ділянок є ідентичним: вул. Набережна Перемоги, 38-Д, м. Дніпро.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2023 ТОВ «Конкурітто» є власником об'єктів будівництва: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1690243412101. Дата, час державної реєстрації: 09.11.2018 13:31:21. Об'єкт незавершеного будівництва, ІІІ черга, 1,2 % готовності. Літ. А-1 будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа - 106,9 кв. м, літ. а-1 прибудова, літ. а ганок, літ. Б-1 трансформаторна підстанція, загальна площа 73,3 кв. м, літ. В убиральня (тимчасова), літ Г кіоск (тимчасовий), літ Ф-1 корпус 18, загальна площа 23,7 кв. м, літ. Ч корпус 23, літ. ч тамбур, № 1,4,13,14,20,28 огорожа, № 2,3,9,32 ворота за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, буд. 38-Д. Документи, подані для державної реєстрації: дублікат додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: ВКТ № 957020 реєстр № 6570, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; дублікат договору оренди землі, серія та номер: ВКТ № 957014, ВКТ № 957015, реєстр № 6569, виданий 07.10.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.
Витяг також містить інформацію про реєстрацію права власності до 01.01.2013, а саме, що ТОВ «Конкурітто» з 16.11.2010 є власником незвершеного будівництва III черга, з 1,2 % готовності. Реєстраційний номер майна 32080586. Розташований на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38-Д. Підстава виникнення права власності: ВКТ № 957014, ВКТ № 957015 реєстр № 6569, 07.10.2008, дублікат договору оренди землі, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; ВКТ № 957020 реєстр № 6570, 07.10.2008, дублікат додаткового договору до оренди земельної ділянки, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.
Крім того, ТОВ «Конкурітто» є власником будівель та споруд загальною площею 180,2 кв. м, які складаються з будівлі розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв. м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв. м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 38-Д. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 326996412101. Дата, час державної реєстрації: 26.03.2014 17:53:52. Державний реєстратор: Колесник І.М., Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12047413 від 31.03.2014 14:43:59, Колесник І.М., Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САК № 508359, інд. № 19775395, видане 31.03.2014 Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.04.2023 № НВ-9917880232023 земельна ділянка площею 1,8168 га розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38-Д (кадастровий номер 1210100000:03:231:0134), сформована як об'єкт цивільних прав 21.08.2017. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код ЦВПЗ 02.10.). Форма власності комунальна.
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. Набережна Перемоги, 38-Д (кадастровий номер 1210100000:03:231:0134), за результатами якого складено акт від 11.04.2023 № 12/04/23-Т.
У цьому акті зазначено, що згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «Конкурітто» є власником комплексу будівель та споруд з 09.11.2018 за адресою: вул. Набережна Перемоги, 38-Д, а саме: об'єкта незавершеного будівництва, III черга, 1,2 % готовності. Літ. А-1 будівлі розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа 106,9 кв. м, літ. а-1 прибудови, літера а ганку, літ. Б-1 трансформаторної підстанції, загальна площа 73,3 кв. м, літ. В убиральні (тимчасова), літ. Г кіоску (тимчасовий), літ. Ф-1 корпусу 18, загальна площа 23,7 кв. м, літ. Ч корпусу 23, літ ч тамбуру, № 1,4,13,14,20,28 огорожі, № 2,3,9,32 воріт. Під час обстеження встановлено, що на земельній ділянці розташовано об'єкт незавершеного будівництва, споруди, мостіння. Доступ до земельної ділянки обмежений, на ділянці складуються метало-конструкції та металеві вироби. Частина земельної ділянки засмічена побутовим та будівельним сміттям, частково поросла чагарниками. Частина земельної ділянки використовується як автостоянка для автомобілів. Між Дніпровською міською радою та ТОВ «Конкурітто» відсутні діючі цивільно-правові угоди на вищезазначену земельну ділянку. Згідно з інформацією з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка сформована та має кадастровий номер 1210100000:03:231:0134.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.02.2023 № 12812/6/04-36-04-02-14 ТОВ «Конкурітто» з 2019 року по теперішній час згідно з наданими податковими деклараціями з плати за землю декларує орендну плату за землю за земельні ділянки площами 1,8168 га та 0,0102 га (кадастровий номер 1210100000:03:231:0112). На теперішній час кадастровий номер 1210100000:03:231:0134. Сума самостійно задекларованого податкового зобов'язання по орендній платі за землю на 2019 рік складає 349 507,72 грн (сума щомісячних нарахувань 29 125,64 грн, нарахування за грудень 29 125,68 грн), на 2020 рік складає 320 382,08 грн (сума щомісячних нарахувань 29 125,64 грн, за березень пільга, нарахування за грудень 29 125,68 грн), на 2021 рік складає 387 953,56 грн (сума щомісячних нарахувань 32 329,46 грн, нарахування за грудень 32 329,50 грн), на 2022 рік складає 426 748,92 грн (сума щомісячних нарахувань 35 562,41 грн), на 2023 рік складає 490 761,26 грн (сума щомісячних нарахувань 40 896,77 грн, нарахування за грудень 40 896,79 грн). Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, 1210100000:03:231:0112 на 2019-2023 роки товариством до ГУ ДПС не надавались.
Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Конкурітто» коштів у сумі 6 015 059,96 грн, набутих без достатньої правової підстави, як несплачена орендна плата за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022. Позивач зазначає, що відповідач з 01.11.2007 по теперішній час користується земельною ділянкою площею 1,8168 га з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, на якій з 16.11.2010 знаходиться належна йому на праві власності нерухомість, а в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, не оформивши нового договору оренди та не сплачуючи орендних платежів, продовжив землекористування, внаслідок чого безпідставно зберіг кошти несплаченої Дніпровській міській раді орендної плати на суму 6 015 059,96 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що докази, надані на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у зазначений позивачем період, є більш вірогідними ніж докази, надані на їх спростування, у зв'язку з чим суд визнав правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 607 298,85 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 31.08.2017 по 31.12.2022.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Конкурітто» на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, зазначив, зокрема:
- суди неправильно застосували положення статті 1212 ЦК, оскільки за своєю суттю спірні відносини між учасниками справи відносяться до категорії договірних, а тому Дніпровська міська рада не могла звертатися до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки з 20.11.2007 між Дніпровською міською радою та ТОВ «Конкурітто» стосовно спірної земельної ділянки виникли договірні взаємовідносини, засновані на договорі оренди землі від 01.11.2007. І з того моменту земельна ділянка не поверталась її власнику на умовах, визначених договором, оскільки акт приймання-передачі про повернення орендодавцеві об'єкту оренди не складався;
- судові рішення ухвалено без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.05.2021 у справі № 917/804/20, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18 та застосовано статтю 1212 ЦК, яка не підлягала застосуванню, у той час як не застосовано статті 626, 631 ЦК, статті 13, 21, 34 Закону України «Про оренду землі», які підлягали застосуванню, через що суди в оскаржуваних судових рішеннях дійшли до помилкових висновків про обрання позивачем належного способу захисту;
- судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, та не надано оцінки тим обставинам, що зволікання Дніпровської міської ради із прийняттям будь-якого рішення за клопотаннями відповідача (стосовно затвердження технічної документації із землеустрою, з питання продовження строку дії договору оренди землі від 01.11.2007 тощо) є свідченням неправомірної поведінки саме позивача, що має результатом позбавлення ТОВ «Конкурітто» права на оформлення земельної ділянки в користування. З огляду на наведене, Дніпровська міська рада наразі діє недобросовісно, оскільки її поведінка не відповідає її попередній поведінці, на яку ТОВ «Конкурітто» розумно покладається;
- суди попередніх інстанції, не з'ясували обставин, що мають значення для справи в порушення статей 2, 4 ГПК, не застосували пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК, статті 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та без урахування висновків Верховного Суду, що викладенні у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 (61-1022св22), дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову;
- суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК не дослідили додаток 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 (у редакції рішення міської ради 21.02.2018 № 8/30), що унеможливило встановлення тих обставин, що ставка орендної плати за земельну ділянку з цільовим призначенням 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за період з 31.08.2018 по 31.12.2020 складає 2,300 %, а не 3 % від нормативної грошової оцінки землі;
- як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції в своїх розрахунках використали витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку ділянки для наступних періодів: за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - витяг № 2410-6899, сформований 28.10.2019, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - витяг № 3613/0/197-21, сформований 04.11.2021, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - витяг №НВ-9906371742022, сформований 21.12.2022, у той же час жодна норма чинного законодавства України не містить положень про те, що витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки мають зворотню дію в часі, та відповідно можуть бути використанні за період до дати їх видачі. Таким чином, розрахунок неотриманої орендної плати за 2019-2022 є помилковим, неточним та таким, що не може бути застосований при вирішенні даного спору;
- суди також помилково прийняли до уваги висновок експерта № 17/03/2-23, оскільки він не може бути належним і допустимим доказом у справі № 904/2142/23 та не може бути підтвердженням нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 за 2017-2020 роки, оскільки питання щодо визначення оцінки землі не входять до сфери досліджень економічної експертизи;
- суди у порушення статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК встановили розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 на підставі недопустимих доказів, а саме листів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.03.2023 № 29-4-0.10-1592/2-23, від 04.07.2023 № 29-4-0.10-3861/2-23, а також висновку експерта № 17/03/2-23;
- у письмових поясненнях ТОВ «Конкурітто» послалося на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 904/2143/23 (яку було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень після подання касаційної скарги у цій справі), щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і просило їх врахувати при вирішенні цієї прави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, у частині 4 статті 300 ГПК визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом частин 1, 2 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК реалізується через право постійного користування або право оренди.
У частині 1 статті 93, статті 125 ЗК передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Разом із тим землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статей 122-124 ЗК міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).
Таким чином законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суди попередніх інстанцій установили, що розрахунок сум орендної плати, яка не сплачена відповідачем за спірний період, здійснений на підставі:
- акта Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 11.04.2023 № 12/04/23-Т, складеного за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0134 з додатками;
- листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.03.2023 № 29-4-0.10-1592/2-23 щодо нормативної грошової оцінки 1 кв. м земельної ділянки;
- рішень Дніпровської міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» (зі змінами) та від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами);
- витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019, 2021 та 2022 роки;
- листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.02.2023 за № 12812/6/04-36-04-02-14;
- розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки, затвердженого протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 25.04.2023 № 1;
- висновку експерта від 17.04.2023 № 17/03/2-23 за результатами проведення судової економічної експертизи, підготовленого для подання до суду.
Суди установили, що з метою отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0134 за період з 31.08.207 по 31.12.2022 Дніпровська міська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з відповідним запитом, у відповідь на який 01.03.2023 позивачу було надано копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 рік кадастровий номер 1210100000:03:231:0134 від 05.11.2021 № 3613/0/197-21 та повідомлено, що за інші роки відповідна інформація про нормативну грошову оцінку відсутня.
15.03.2023 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало відповідь № 29-4-0.10-1592/2-23, зі змісту якої вбачається, що за наявною в нього інформацією, якщо б формувались витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, то вартість 1 кв. м була б у 2017 році з цільовим призначенням 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житового будинку - 1 608,44 грн; у 2017 році з цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - 4 021,09 грн; з 31.08.2017 - 2 412,66 грн; у 2018 році - 2 412,66 грн; у 2019 році - 2 412,66 грн; у 2020 році - 2 412,66 грн; у 2021 році - 2 793,12 грн. у 2022 році - 3 072,43 грн.
04.07.2023 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало відповідь № 29-4-0.10-3861/2-23, зі змісту якої вбачається, що на підставі заяви відповідача від 31.08.2017 № ЗВ-1206151432017 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 змінено на 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Розрахунок вартості 1 кв. м нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 з 31.08.2017, зазначений у листі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.03.2023 № 29.4-0.10-1592/2-23 проводився за цільовим призначенням 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Під час проведення розрахунку також були взяті за основу витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0134 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - витяг № 3613/0/197-21 від 05.11.2021, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - витяг № НВ-9906371742022 від 21.12.2022.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Положення Податкового кодексу України та законодавства про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом (такі висновки наведено в постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 904/2143/23, на яку послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.
Проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача стосовно відсутності доказів встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла у період з 31.08.2017 по 31.12.2020.
При цьому за змістом статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту висновку експерта від 17.04.2023 № 17/03/1-23, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у виді неотриманої орендної плати за земельну ділянку, яку використовує ТОВ «Конкурітто», здійснено на підставі нормативної грошової оцінки 1 кв. м за період з 31.08.2017 по 31.12.2020 (вартість враховано згідно з листом № 29-4-0.10-1592/2-23) та становить 6 015 059,96 грн.
Водночас суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лист Держгеокадастру № 29-4-0.10-1592/2-23 хоч і виданий компетентним органом, однак не є ні витягом із Державного земельного кадастру, ні довідкою із Державного земельного кадастру та не може підтверджувати відомості щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель міста Дніпро з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки.
Не досліджено судами також зміст рішень Дніпровської міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» (зі змінами) та від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами), на які також є посилання у висновку експертизи, стосовно затвердження цими рішеннями органу місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Суди не надали оцінки доводам відповідача про те, що належних доказів на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки за спірний період позивачем не надано, а також змісту листа Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 28.02.2023 № 12812/6/04-36-04-02-14, за яким податковий борг з орендної плати за землю у відповідача станом на 24.02.2023 не обліковується.
Також, як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що між Дніпровською міською радою та ТОВ «Конкурітто» було укладено договір оренди земельної ділянки, строк якого припинився 20.11.2010 та не був продовжений.
У поясненнях у справі ТОВ «Конкурітто» вказувало на звернення до Дніпровської міської ради з метою продовження орендних правовідносин щодо земельної ділянки, на якій розташоване належне товариству нерухоме майно.
Проте суди попередніх інстанцій відповідних обставин не встановлювали, дійшовши передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю фактично у повному обсязі.
Суд касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, знайшли своє підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв'язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ці суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову за наведених у судових рішеннях обставин.
Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурітто» задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 у справі № 904/2142/23 скасувати.
3. Справу № 904/2142/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко