31 липня 2024 року Справа № 5016/192/2011(7/2)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши заяву № 1500 від 23.07.2024 (вх. № 8978/24 від 25.07.2024) про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду, у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, вул. Малопідвальна, 8 м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бронетанковий завод”, код ЄДРПОУ 07856371
про: стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та штрафних санкцій.
В процесі виконання рішення суду у справі № 5016//192/2011(7/2) Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бронетанковий завод” звернулись до Господарського суду Миколаївської області із заявою № 1500 від 23.07.2024 (вх. № 8978/24 від 25.07.2024) в якій просять суд затвердити мирову угоду від 15.07.2024 на стадії виконання рішення суду у справі № 5016/192/2011(7/2), укладену між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бронетанковий завод” з посиланням на ст. 192 ГПК України.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Щодо затвердження мирової угоди судом в процесі виконання судового рішення, то відповідно до ч. 1 ст. 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ, що не було дотримано заявниками.
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Так, суд вважає за необхідне при вирішенні питання про залишення заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення у справі № 5016/192/2011(7/2) без руху, застосувати приписи ст. ст. 162, 174 ГПК України.
Відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Заявниками у заяві не вказано та не надано доказів про перебування наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2011 у справі № 5016/192/2011(7/2) на виконанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про залишення заяви № 1500 від 23.07.2024 (вх. № 8978/24/24 від 25.07.2024) про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду у справі № 5016/192/2011(7/2) без руху, з урахуванням ст. 162, 164 ГПК України.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву № 1500 від 23.07.2024 (вх. № 8978/24 від 25.07.2024) про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду у справі № 5016/192/2011(7/2) - залишити без руху.
2. Встановити заявникам строк для усунення недоліків заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
3. Встановити заявникам наступний спосіб усунення недоліків:
- подати суду відомості та докази в підтвердження перебування наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2011 у справі № 5016/192/2011(7/2) на виконанні.
4. Повідомити заявникам, що в силу вимог ч. 13 ст. 176 ГПК України, якщо заявники не усунять недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява залишається без розгляду.
Ухвала суду, у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Семенчук