ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
01.08.2024Справа № 910/1430/24
за позовомАкціонерного товариства "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
про стягнення 128 500,00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
без виклику.
Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (далі також - позивач, АТ «СК «ББС ІНШУРАНС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі також - відповідач, ПрАТ «СГ «ТАС») про стягнення грошових коштів в сумі 128 500,00 грн.
Відповідно до ухвали від 12.02.2024 суд відкрив провадження у справі № 910/1430/24, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
16.02.2024 до суду звернувся відповідач із заявою про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору та надав докази оплати позивачу 128 500,00 грн.
22.02.2024 позивач надав відповідь на відзив, у якій заперечив проти закриття провадження за відсутністю предмета спору, а також надав заяву щодо судових витрат.
23.02.2024 позивач заявив про вирішення питання розподілу судових витрат, а 11.03.2024 відповідачем подано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Розглянувши матеріали справи, заяву відповідача про закриття, заперечення позивача, суд вирішив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як вбачається із наданих відповідачем доказів, 14.02.2024 (після відкриття провадження у справі № 910/1430/24) він перерахував на користь позивача 128 500,00 грн страхового відшкодування.
Позивач проти закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору заперечив, посилаючись на наявність предмету спору на час відкриття провадження у справі та припинення його існування вже після відкриття.
Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом спору у справі № 910/1430/24 є стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» грошових коштів в сумі 128 500,00 грн.
Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Однак, слід зауважити, що закриття провадження у справі на підставі Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04).
Враховуючи посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, як на підставу для відмови у закритті провадження у справі, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови: «…висновок апеляційного суду про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише в разі, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову, не ґрунтується на законі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.».
Отже, доводи позивача про відсутність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, у разі, якщо він існував на момент відкриття провадження у справі є необґрунтованими, а заява відповідача про закриття провадження у справі відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню.
Отже, з огляду на наведені вище обставини та наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в справі та наявність підстав для закриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається із заяви позивача від 23.02.2024 про вирішення питання розподілу судових витрат, він просить повернути йому з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору в розмірі 1 514,00 грн відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З огляду на закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 50% суми сплаченого судового збору в розмірі 1 514,00 грн. Решта витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 514,00 грн покладається на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.
Стосовно розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 16 050,00 грн, то суд зауважує таке.
Як вже було казано вище, із поданої заяви про закриття провадження у справі а наявних у справі доказів вбачається, що позивач не підтримує позовних вимог фактично внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, тож витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.
На сторінці 6 позовної заяви наведений орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в суді 1-ї інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
У заяві про вирішення питань розподілу судових витрат від 23.02.2024 позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 050,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивач надав наступні докази (належним чином завірені копії):
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Голяр І.С.;
- ордер Серія АІ № 1474368 від 30.01.2024;
- договір про надання професійної правничої допомоги № 0101/2424 від 24.01.2024;
- протокол погодження договірної ціни від 24.01.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги № 0101/2424 від 24.01.2024;
- Акт наданих послуг від 22.02.2024;
- рахунок від 22.02.2024.
Відповідно до п. 4.1. договору № 0101/2424, оплата гонорару виконавця за надані послуги за цим договором проводиться в порядку, визначеному в протоколах погодження договірної ціни, які після їх підписання сторонами, є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. Протоколу погодження договірної ціни, вартість однієї години роботи (послуг) виконавця поза судовим засідання становить 1 500,00 грн; вартість прибуття адвоката до суду, очікування та участі в судовому засіданні (в тому числі попередньому) становить 1 500,00 грн, незалежно від тривалості такого засідання та від тривалості очікування засідання.
Таким чином, у договорі № 0101/2424 позивач та адвокат погодили погодинну оплату за надані послуги.
Як вбачається з Акту наданих послуг від 22.02.2024, зазначено перелік наданих послуг та витрачений на них час, зокрема:
- правовий аналіз страхової справи - 1 год - 1 500,00 грн;
- складання та надсилання позовної заяви - 5,5 год - 8 250,00 грн;
- аналіз заяви про закриття провадження - 0,2 год - 300 грн;
- складання та надсилання заперечення від 21.02.2024 - 1 год - 1 500,00 грн;
- складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 22.02.2024 - 3 год - 4 500,00 грн.
Загальна вартість наданої правової допомоги 16 050,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Водночас, положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати в розмірі 4 500,00 грн за складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 22.02.2024 не були неминучими, а розмір таких витрат не обґрунтований та не підлягає відшкодуванню.
Стосовно заперечень відповідача проти зарахування до витрат на професійну правничу допомогу витрат на надсилання поштової кореспонденції та засвідчення копій документів, то необхідно зауважити.
В акті наданих послуг від 22.02.2024 такі послуги вказані представником позивача в межах надання основних адвокатських послуг (підготовки позову та заяв по суті справи). Тож виділити окремо витрачений на оформлення поштової кореспонденції та копій документів час, з наданого Акту наданих послуг не виявляється можливим.
Отже, суд дійшов висновку, що вартість послуг та витрачений час, які зазначені в пунктах 1), 2), 3), 4), наданого представником позивача Акту наданих послуг відповідають критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції. Витрати позивача на професійну правничу допомогу в цій частині були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, заява позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 11 550,00 грн.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -
1. Закрити провадження у справі № 910/1430/24 за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення грошових коштів в сумі 128 500,00 грн.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, пр. Берестейський, 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 514,00 грн. Видати наказ.
3. Повернути Акціонерному товариству «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 514,00 грн, перерахований згідно з платіжною інструкцією № 267245 від 25.01.2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/1430/24.
4. Підставою повернення судового збору є дана ухвала, яку затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.
5. Заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, пр. Берестейський, 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 550,00 грн. Видати наказ.
7. У задоволенні решти вимог заяви Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено і підписано - 01.08.2024
Суддя Ю.О. Підченко