ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2024Справа № 910/4876/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
За позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ НАФТОГАЗОВИЙ ІНСТИТУТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВИЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ"
про стягнення 18591,09 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ НАФТОГАЗОВИЙ ІНСТИТУТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВИЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ" про стягнення 18591,09 грн, з яких 12828,00 грн основного боргу, 4882,51 грн інфляційних втрат та 880,58 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 06-2020 від 10.07.2020 в частині сплати компенсації за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та дольове відшкодування податку на землю та нерухомість.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 дану позовну заяву залишено без руху.
08.05.2024 через засоби поштового зв'язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4876/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 17.05.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідно до умов договору оренди № 06-2020 від 10.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАВИЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ" користувалося приміщенням, загальною площею 37,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Кудрявський Узвіз, будинок 7.
20.04.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 4, якою з 01.05.2022 припинено дію договору оренди, про що складено акт приймання-передачі приміщення.
За обґрунтуваннями позивача заборгованість відповідача за договором оренди становить 12828,00 грн - сума компенсації комунально-експлуатаційних витрат за період з лютого 2022 по квітень 2022.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував 4882,51 грн інфляційних втрат та 880,58 грн 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
10.07.2020 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ НАФТОГАЗОВИЙ ІНСТИТУТ" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАВИЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ" (далі - орендар) укладено договір оренди № 06-2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, оплатне користування нежиле приміщення (далі - орендоване приміщення), що знаходиться на І поверсі 10-поверхової будівлі (Літ. "А"), розташованої за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, і складається з приміщення (за технічним планом 2016 р. № 38 - Додаток № 1) загальною площею 37,3 кв. м, з урахуванням долі площ загального користування - 3,7 кв. м.
Згідно з п. 3.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2021) строк оренди встановлюється з 01.08.2020 по 31.12.2022.
У п. 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що рекомендоване приміщення повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем 01 серпня 2020. Передача орендованого приміщення від орендодавця до орендаря здійснюється відповідно до Акта приймання - передачі приміщення, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення орендарю.
З матеріалів справи вбачається, що приміщення було передане орендарю за актом приймання-передачі 01.08.2020.
Відповідно до п.5.2 договору орендна плата складається із постійної та змінної складової (компенсація комунально-експлуатаційних витрат).
Згідно з п. 5.4 договору орендодавець не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за розрахунковим надає орендарю для підписання Акт наданих послуг за розрахунковий місяць в 2-х примірниках із зазначенням в ньому відповідних сум. Орендар протягом 5 робочих днів з моменту отримання вказаного Акта наданих послуг та у разі відсутності заперечень, зобов'язаний його підписати та повернути один примірник орендодавцю.
Змінна складова орендної плати, відповідно до п. 5.2.2 цього договору, сплачується орендарем як компенсація за: комунальні послуги (електроенергія лічильником з урахуванням втрат в мережі 5,7%; теплопостачання в опалювальний сезон; водопостачання до орендованого приміщення; водовідведення поза орендованим приміщенням); експлуатаційні витрати (скид стічних вод, скид стічних вод з перевищенням ГДК, хімічний аналіз стічних вод; ТО обладнання; обслуговування будівлі, прибудинкової території та інженерних мереж власними та залученими силами; вивіз та знешкодження побутових відходів, дератизація, охоронні послуги; ремонтні та аварійні роботи будівлі, інженерних мереж та інші витрати, пов'язані з експлуатацією будівель та мереж тощо); дольове відшкодування податку на землю та нерухомість (п. 5.7 договору).
Відповідно до п. 5.8 договору щомісячний розмір витрат орендодавця на здійснення комунальних платежів та експлуатаційні витрати на утримання будівлі (п. 5.7) компенсуються орендарем із розрахунку множення загальних місячних витрат орендодавця по сплаті платежів за комунальні послуги та експлуатаційні послуги на частку, зайняту орендарем (частка будівлі, яку займає орендар, у вигляді відсотків від експлуатованої площі будівлі).
У п. 5.9 договору сторони погодили, що орендар щомісячно сплачує компенсацію витрат на здійснення комунальних та компенсацію експлуатаційних витрат на утримання будівлі на підставі окремих рахунків орендодавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
20.04.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони домовились достроково припинити термін дії договору оренди з 01.05.2022.
Згідно з п. 4 додаткової угоди № 4 від 20.04.2022 орендар гарантує погашення усієї наявної заборгованості відповідно до остаточних актів звіряння розрахунків станом на 30 квітня 2022 впродовж чотирьох календарних місяців з дати підписання Акту передачі приміщення.
30.04.2022 між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщень, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв у зв'язку з достроковим закінченням терміну дії договору оренди № 06-2020 від 10.07.2020 приміщення на на І поверсі 1 будівлі за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, площею 37,3 кв.м.
Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат: № 148 від 15.02.2022 на суму 10104,00 грн, № 348 від 15.03.2022 на суму 6408,00 грн, № 525 від 15.04.2022 на суму 1116,00 грн відповідачу нараховано 17628,00 грн компенсації комунально-експлуатаційних витрат.
Зазначені акти про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Відповідач здійснив часткову оплату компенсації комунально-експлуатаційних витрат на суму 4800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 07.11.2022 № 1424 на суму 1200,00 грн, від 06.12.2022 № 1468 на суму 1200,00 грн, від 16.12.2022 № 1493 на суму 1200,00 грн, від 30.12.2022 № 1520 на суму 1200,00 грн.
Між сторонами підписано Акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 за договором оренди № 06-2020 від 10.07.2020 відповідно до якого залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 12828,00 грн.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором становить 12828,00 грн сума компенсації комунально-експлуатаційних витрат.
Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення 4882,51 грн інфляційних втрат та 880,58 грн 3% річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Як підтверджено матеріалами справи, у період з серпня 2020 по 30 квітня 2022 відповідач на підставі договору оренди приміщенням загальною площею 37,3 кв.м. за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7.
Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат, за період з лютого 2022 по квітень 2022 відповідачу нараховано 17628,00 грн компенсації комунально-експлуатаційних витрат.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.9 договору сторони погодили, що орендар щомісячно сплачує компенсацію витрат на здійснення комунальних та компенсацію експлуатаційних витрат на утримання будівлі на підставі окремих рахунків орендодавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять рахунків відповідно до п. 5.9. договору.
В той же час, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Такими первинними документами, у даному випадку, є акти про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат, які містять інформацію про суму компенсації, а тому підписавши акти, відповідач був обізнаний щодо суми оплати за конкретний місяць.
Крім того, судом враховано, що податкові накладні позивачем оформлено датою складання та підписання актів про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат.
Також, як вбачається з призначення платежу в платіжних інструкціях, відповідно до яких відповідач здійснював часткові оплати компенсації комунально-експлуатаційних послуг у січні, останні містять посилання на рахунок № А-027597 від 15.02.2022.
Враховуючи встановлені обставини в сукупності, з огляду на умови договору та ненадання позивачем у матеріали справи рахунків, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити компенсацію комунально-експлуатаційних витрат протягом трьох банківських днів з дати підписання відповідних актів про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат:
Таким чином, за актом № 148 від 15.02.2022 оплата мала бути здійснена у строк до 18.02.2022 включно, за актом № 348 від 15.03.2022 - до 18.03.2022 включно, за актом № 525 від 15.04.2022 - до 20.04.2022 включно.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату на суму компенсації комунально-експлуатаційних витрат на суму 4800,00 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконане зобов'язання у сумі 12828,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати компенсації комунально-експлуатаційних витрат відповідачем суду не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12828,00 грн.
Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у сумі 880,58 грн та інфляційних втрат у сумі 4882,51 грн, то суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, суд встановлено, що останні є невірними, оскільки позивачем не правильно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, позивач вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з дат підписання актів.
Однак, враховуючи встановлені вище судом обставини щодо строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати компенсації комунально-експлуатаційних витрат, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за актом № 148 від 15.02.2022 - з 19.02.2022, за актом № 348 від 15.03.2022 - з 19.03.2022, за актом № 525 від 15.04.2022 - з 21.04.2022.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат починаючи з вказаних вище дат прострочення, судом встановлено, що розмір 3% річних становить 873,97 грн, а розмір інфляційних втрат - 4330,30 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ НАФТОГАЗОВИЙ ІНСТИТУТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВИЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ", а саме в частині стягнення 12828,00 грн основного боргу, 4330,30 грн інфляційних втрат та 873,97 3% річних.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВИЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ" (04053, місто Київ, Кудрявський Узвіз, будинок 7, офіс 111, ідентифікаційний код 41006354) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ НАФТОГАЗОВИЙ ІНСТИТУТ" (04053, місто Київ, Кудрявський Узвіз, будинок 7, ідентифікаційний код 0014734) 12828,00 грн основного боргу, 4330,30 грн інфляційних втрат, 873,97 3% річних та 2936,98 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2024.
Суддя С.О. Турчин