ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2024Справа № 910/5655/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН"
про стягнення 96438,75 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення 96438,75 грн (у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00435 від 03.02.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 96438,75 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5655/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
28.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.
03.06.2024 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
04.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 96438,75 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).
Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, та прийнята судом до розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулася 27.12.2023 було пошкоджено транспортний засіб "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00435 від 03.02.2023.
На підставі рахунку № Сч-2227104328 від 03.01.2024 позивач склав страховий акт №ДККА-85409 та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно із якими розмір страхового відшкодування становить 97638,75 грн.
05.02.2024 позивач склав страховий акт №ДККА-85409/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно із якими доплата страхового відшкодування становить 2000,00 грн.
На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 99638,75 грн.
Посилаючись на норми ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просить стягнути з відповідача страхового відшкодування у сумі 96438,75 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до полісу ЕР/215137984 встановлено франшизу у розмірі 3200,00 грн, а тому вимога позивача про стягнення 98438,75 грн є незаконною.
27.12.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно із постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 24.01.2924 у справі № 570/188/24 вище зазначена ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Автомобіль "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"" за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00435 від 03.02.2023.
Відповідно рахунку № Сч-2227104328 від 03.01.2024, виставленого ТОВ "ВІК ПАРТНЕР" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 становила 101638,75 грн.
Згідно з листом вигодонабувача (АТ "КОМІНБАНК") вих. № 05.2/641 від 29.01.2024 останній повідомив, що було прийняте рішення відшкодування направити на здійснення відновлювального ремонту згідно з рахунком на оплату № Сч-2227104328 від 03.01.2024 на реквізити ТОВ "ВІК ПАРТНЕР".
Згідно із страховим актом №ДККА-85409 від 30.01.2024 та розрахунком суми страхового відшкодування сума, що належить до виплати становить 97638,75 грн.
05.02.2024 позивач склав страховий акт №ДККА-85409/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно із якими доплата страхового відшкодування становить 2000,00 грн.
На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 99638,75 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №54515 від 30.01.2024 на суму 97638,75 грн та №55183 від 05.02.2024 на суму 2000,00 грн. Виплату здійснено на рахунок ремонтної організації - ТОВ "ВІК ПАРТНЕР".
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/215137984 (термін дії з 27.06.2023 по 26.06.2024).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160000,00 грн та франшизу у розмірі 3200,00 грн.
Оскільки, відповідач виплату страхового відшкодування за заявами позивача вих. №50422 від 01.02.2024 та вих. №50747 від 06.02.2024 не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 96438,75 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема, постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 24.01.2924 у справі № 570/188/24підтверджено вину водія транспортного засобу "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 27.12.2023.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/215137984 (термін дії з 27.06.2023 по 26.06.2024).
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як встановлено судом вище, відповідно до рахунку № Сч-2227104328 від 03.01.2024, виставленого ТОВ "ВІК ПАРТНЕР" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 становила 101638,75 грн.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страхові акти №ДККА-85409 від 30.01.2024 та №ДККА-85409/1 від 05.02.2024, згідно із якими сума, що належить до виплати становить 99638,75 грн.
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 99638,75 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №54515 від 30.01.2024 на суму 97638,75 грн та №55183 від 05.02.2024 на суму 2000,00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
У постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 наведена правова позиція, згідно із якою визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Згідно із п.7.38, п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2021 рік, а відтак обставини визначені п.7.38 Методики, що є підставою для вирахування коефіцієнту фізичного зносу - відсутні.
У пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин матеріали справи не містять.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене вище, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля "Renault Master" державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача. Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у сумі 99638,75 грн також підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/215137984 передбачено, що франшиза становить 3200,00 грн, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну складає 160000,00 грн.
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не враховано розмір франшизи, встановлений полісом.
В той же час, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлено суму страхового відшкодування у межах страхової суми за шкоду, заподіяну майну, передбаченої полісом № ЕР/215137984 (160000,00 грн) та за вирахуванням франшизи за вказаним полісом у сумі 3200,00 грн (99638,75 грн - 3200,00 грн =96438,75 грн)
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 96438,75 грн.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення 96438,75 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із матеріалів справи, 08.12.2023 року між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"" (клієнт) та Адвокатським бюро "Гедз" укладено договір про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
На підтвердження здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 7000,00 грн представником позивача долучено до матеріалів справи копію акту виконаних робіт 01.05.2024 до договору про надання правничої допомоги від 08.12.2023 №2-12/2023-Ю та копію платіжної інструкції від 02.05.2024 № 5521.
Відповідно до акту виконаних робіт від 01.05.2024 до договору про надання правничої допомоги від 08.12.2023 №2-12/2023-Ю в зв'язку з необхідністю звернення до, зокрема, Господарського суду міста Києва з позовними заявами Адвокатським бюро "Гедз" було надано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ" правничу допомогу, яка включала наступні дії: проведено консультацію з клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду; вчинено підготовчі дії, а саме: з'ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з'ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; проаналізовано та вивчено судову практику; підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв'язку з чим проведено дії з: визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунку ціни позову та розміру судових витрат; написання (складання) тексту позовної заяви, у тому числі по справі про відшкодування 98438,75 грн збитку, завданого внаслідок ДТП водієм (Бондар Д.О цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ СК "ЕТАЛОН".
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн є обґрунтованими, співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відповідає критерію розумності.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені повністю, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 7000,00 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (03067, місто Київ, вул.Гарматна, будинок 8, приміщення 6, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"" (03038, Україна, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок, 32 ЛІТ.А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у сумі 96438,75 грн, витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2024.
Суддя С.О. Турчин