вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2543/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 у загальному розмірі 62 855 грн. 92 коп.,
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3" (далі - відповідач) заборгованість за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 у загальному розмірі 62 855 грн. 92 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 61 279 грн. 16 коп. - основний борг;
- 1 477 грн. 02 коп. - пеня;
- 99 грн. 74 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 01.10.2023 по 30.04.2024 послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 61 279 грн. 16 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 4.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 27.02.2024 по 22.05.2024 в сумі 1 477 грн. 02 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня по квітень 2024 року у сумі 99 грн. 74 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв'язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Сергія Колачевського (стара назва - вулиця 23 лютого), будинок 132, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50047, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.44).
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 12.06.2024 отримав 18.06.2024, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600271814337 (№ 0690242187152), отже завчасно (а.с.48).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.06.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119677192) надіслано судом 12.06.2024, зареєстровано в реєстрі 12.06.2024 та оприлюднено 13.06.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 12.06.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду - 18.06.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 03.07.2024 включно.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 01.08.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 12.07.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 12.08.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.
Так, 28.08.2002 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - КП "Кривбасводоканал", позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Гірник 3" (далі - абонент, відповідач) було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 (далі - договір, а.с.14-15), за умовами пункту 1.1. якого КП "Кривбасводоканал" зобов'язується забезпечити споживача питною водою, а абонент зобов'язується прийняти та оплатити питну воду орієнтовно в об'ємі 5676 м3/рік, 473 м3/місяць, яка відповідає Держстандарту 2874-82 "Питна вода", а також приймає від нього стічні води в об'ємі 5676 м3/рік, 473 м3/місяць.
У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони погодили, що договір укладається строком до 31.12.2002 в частині надання послуг і вступає в силу з 28.08.2002, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного здійснення розрахунків.
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Відповідно до пункту 2.1. договору, вода подається позивачем абоненту при наявності приладів обліку води.
Згідно із пунктом 3.1. договору облік використаної води визначається за показниками повірених водолічильників, встановлених за рахунок Абонента та узгоджених з КП "Кривбасводоканал". При виході їх із ладу для обліку води визначається по середньомісячній витраті за попередні два розрахункові місяці, до встановлення нового водолічильника.
У пункті 3.2. договору сторони погодили, що при відсутності приладів обліку, відпуск води здійснюється за діючими нормами водоспоживання, затвердженими органами державної виконавчої влади або за контрольними замірами.
Відповідно до умов пунктів 3.3. - 3.4. договору знімання показань водолічильника здійснюється представником позивача спільно з представником відповідача з оформленням актів у двох примірниках. У випадку неявки або необґрунтованої відмови представника відповідача від підписання акта забору води, акт вважається дійсним, якщо він оформлений в однобічному порядку представниками "Кривбасводоканалу".
Згідно з умовами пунктів 3.5., та 4.4. договору кількість стічних вод, які надходять в каналізацію, визначається по кількості відпущеної води. Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в період дії договору затверджені рішенням Криворізького виконкому від 01.06.2000 № 379 і можуть бути змінені відповідно до діючого законодавства України. Тарифи на момент укладення договору складають за 1 м3 з ПДВ для населення: вода питна - 0,40 грн., стоки - 0,26 грн.
Пунктом 4.5. договору визначено, що у разі затвердження нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення Кривбасводоканал письмово повідомляє абонента згідно з діючим законодавством України без додаткового узгодження розмірів та терміну введення нових тарифів. Письмове повідомлення стає невід'ємною частиною даного договору та не потребує додаткового узгодження.
Відповідно до умов пунктів 4.1., 4.2. договору розрахунки за воду і стоки здійснюються грошовими коштами і підлягають оплаті абонентом у триденний термін після отримання платіжних доручень. По узгодженню сторін можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
За умовами пункту 5.1. договору абонент зобов'язався забезпечити збір плати за відпущену воду та погоджений об'єм стічних вод з квартиронаймачів, орендаторів, та перераховувати на рахунок КП "Кривбасводоканал".
На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 62 579 грн. 16 коп., що підтверджується Актами приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за договором № 663 від 28.08.2002, які підписані та скріплені печатками як позивача так і відповідача, а саме:
- Актом від 31.10.2023, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у жовтні 2023 року води та прийнятих стоків - 258 куб.м (а.с.19);
- Актом від 30.11.2023, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у листопаді 2023 року води та прийнятих стоків - 250 куб.м (а.с.19);
- Актом від 29.12.2023, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у грудні 2023 року води та прийнятих стоків - 250 куб.м (а.с.20);
- Актом від 31.01.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у січні 2024 року води та прийнятих стоків - 250 куб.м (а.с.20);
- Актом від 29.02.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у лютому 2024 року води та прийнятих стоків - 447 куб.м (а.с.21);
- Актом від 29.03.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у березні 2024 року води та прийнятих стоків - 268 куб.м (а.с.21);
- Актом від 29.04.2024, в якому сторони зафіксували обсяг спожитої у квітні 2024 року води та прийнятих стоків - 272 куб.м (а.с.22).
Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.
Отже, суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
Викладене підтверджує, що позивачем зобов'язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.
З матеріалів справи також вбачається, що у спірний період позивачем щомісяця складались та вручались для оплати відповідачу рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:
- рахунок № 50222/06/3н від 30.10.2023 (обсяг 258 м3) на суму 8 092 грн. 95 коп. (а.с.23);
- рахунок № 55315/06/3н від 29.11.2023 (обсяг 250 м3) на суму 7 842 грн. 00 коп. (а.с.24);
- рахунок № 60313/06/3н від 29.12.2023 (обсяг 250 м3) на суму 7 842 грн. 00 коп. (а.с.26);
- рахунок № 2817/06/3н від 31.01.2024 (обсяг 250 м3) на суму 7 842 грн. 00 коп. (а.с.25);
- рахунок № 7629/06/3н від 28.02.2024 (обсяг 447 м3) на суму 14 021 грн. 49 коп. (а.с.28);
- рахунок № 12843/06/3н від 29.03.2024 (обсяг 268 м3) на суму 8 406 грн. 63 коп. (а.с.27);
- рахунок № 17668/06/3н від 29.04.2024 (обсяг 272 м3) на суму 8 532 грн. 09 коп. (а.с.29).
Докази отримання вказаних рахунків відповідачем також наявні в матеріалах справи (а.с.30).
В порушення умов договору відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання, а саме: надані позивачем у період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуги не були оплачені відповідачем у повному обсязі (відповідачем була здійснена лише часткова їх оплата 02.05.2024 в сумі 1 300 грн. 00 коп., а.с.32), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 61 279 грн. 16 коп. (62 579,16 - 1 300,00).
Більше того, в матеріалах справи наявний Акт звірки № 3 від 30.04.2024, підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств, в якому сторони зафіксували факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем (а.с.31)
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 01.10.2023 по 30.04.2024 послуги з водопостачання та водовідведення, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 61 279 грн. 16 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 4.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 27.02.2024 по 22.05.2024 в сумі 1 477 грн. 02 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня по квітень 2024 року у сумі 99 грн. 74 коп. Вказане і є причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що з урахуванням умов пункту 4.1. договору, оплата за надані в період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення повинна здійснюватися споживачем у триденний термін після отримання платіжних доручень (у даному випадку рахунків на оплату).
Судом також встановлено факт вручення відповідачу рахунків на оплату наданих у період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами у підпункті 4.1. договору порядок розрахунків за надані в період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідними Актами, строк оплати на залишкову суму 61 279 грн. 16 коп. є таким, що настав.
За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за надані в період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуги з водопостачання та водовідведення за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 складає 61 279 грн. 16 коп.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем в період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року послуг на залишкову суму 61 279 грн. 16 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 61 279 грн. 16 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 4.9. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті сум за договором Абонент зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 0,5% від суми простроченого платежу за кожен несплачений день.
З аналізу положень пункту 4.9. договору судом встановлено, що, фактично, у вказаному пункті договору сторони передбачили умови щодо сплати пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 4.9. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 27.02.2024 по 22.05.2024 в сумі 1 477 грн. 02 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі послуг окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 12), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 477 грн. 02 коп.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня по квітень 2024 року у сумі 99 грн. 74 коп.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с.13), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.
Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 13), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 99 грн. 74 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 3 028 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3" про стягнення заборгованості за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 663 від 28.08.2002 у загальному розмірі 62 855 грн. 92 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник 3" (вулиця Сергія Колачевського (стара назва - вулиця 23 лютого), будинок 132, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50047; ідентифікаційний код 23025557) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (вулиця Дудаєва Джохара, будинок 6А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027; ідентифікаційний код 03341316) 61 279 грн. 16 коп. - основного боргу, 1 477 грн. 02 коп. - пені, 99 грн. 74 коп. - інфляційних втрат та 3 028 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 01.08.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко