вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
31.07.2024м. ДніпроСправа № 904/3312/24
За заявою Фізичної особи - підприємця Нечипоренка Микити Сергійовича (м. Дніпро)
про забезпечення позову
у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Нечипоренка Микити Сергійовича (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Плужник Олени Петрівни (с. Новоолександрівка (пн) Дніпровського району Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № Н-4-24 від 19.03.2024 у загальному розмірі 336 024 грн. 16 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Фізична особа - підприємець Нечипоренко Микита Сергійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Плужник Олени Петрівни (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № Н-4-24 від 19.03.2024 у загальному розмірі 336 024 грн. 16 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 252 510 грн. 25 коп. - основний борг;
- 22 863 грн. 91 коп. - пеня;
- 50 502 грн. 05 коп. - штраф;
- 7 622 грн. 85 коп. - інфляційні втрати;
- 2 525 грн. 10 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № Н-4-24 від 19.03.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 252 510 грн. 25 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 8.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2024 по 25.07.2024 в сумі 22 863 грн. 91 коп., а також, штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, в загальній сумі 50 502 грн. 05 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2024 року по червень 2024 року у сумі 7 622 грн. 85 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.03.2024 по 25.07.2024 у сумі 2 525 грн. 10 коп.
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову в розмірі 336 024 грн. 16 коп. на нерухоме майно: житловий будинок загальна площа 92,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Новоолександрівка, вулиця Степова, будинок 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 241983112214; земельну ділянку площею 0,156 га, кадастровий номер 1221486200:05:015:0007, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка. вулиця Степова, будинок 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 241939012214;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності на вказане нерухоме майно, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеною нерухомого майна або передачі прав на нерухоме майно третім особам.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:
- станом на 26.07.2024 за відповідачем зареєстровано на праві власності житловий будинок загальною площею 92,1 кв. м, житлова площа 51,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вулиця Степова, будинок 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 241983112214), а також земельна ділянка площею 0,156 га, кадастровий номер 1221486200:05:015:0007, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 241939012214, що також знаходиться за вказаною адресою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2024 № 388556293. Невжиття заходів забезпечення позову щодо арешту вказаного нерухомого майна та заборони його відчуження може мати наслідком відчуження відповідачем вказаного нерухомого майна і як наслідок призведе до подальшої неможливості виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки іншого майна у відповідача немає, на яке можливо звернути стягнення;
- виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог;
- вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи;
- з огляду на предмет спору за позовом, розмір вимог та викладені в заяві обставини щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони відчуження на нерухоме майно, можна дійти висновку, що нерухоме майно відповідача може слугувати гарантією виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а потенціальна можливість відчуження об'єктів нерухомого майна може призвести до порушення балансу інтересів сторін і ускладнити чи унеможливити виконання такого судового рішення. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, крім того, відповідач не позбавлений можливості розрахуватися грошима. Можливість накладення арешту на нерухоме майно у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, підтверджується судовою практикою та висновками Верховного Суду у справах №№ 908/2382/21, 381/4019/18.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
При цьому, суд відзначає, що заявником не надано доказів існування жодної з таких обставин, також заявником не зазначено, які саме обставини свідчать про можливе утруднення виконання рішення суду.
Отже, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку) та заборони реєстраційних дій щодо вказаного майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У той же час саме лише посилання в заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову щодо арешту вказаного нерухомого майна та заборони його відчуження може мати наслідком відчуження відповідачем вказаного нерухомого майна і як наслідок призведе до подальшої неможливості виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідача, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви; доводи заявника у поданій заяві не підтверджені належними доказами, отже мають характер необґрунтованого припущення.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.
Посилання заявника на висновки Верховного Суду у справах №№ 908/2382/21, 381/4019/18 розцінюються судом критично, оскільки обставини, встановлені судом у вказаних справах, мають індивідуальний саме для цих правовідносин характер, а висновки суду зроблені за результатами оцінки саме цих конкретних обставин та правовідносин, та не можуть розповсюджуватись на інші правовідносини та справи.
Слід відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин справи, якими обумовлена необхідність вжиття відповідних заходів, а також оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Фізичній особі - підприємцю Нечипоренку Микиті Сергійовичу в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.07.2024.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний - 31.07.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко