вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" серпня 2024 р. Справа№ 910/1041/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024
у справі № 910/1041/24 (суддя - Павленко Є.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко"
про стягнення 97 312,72 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - позивач, Корпорація) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" (надалі - відповідач, Зерновий склад) 97 312,72 грн заподіяних позивачу збитків, з яких: 8 265,84 грн - вартість втраченої кукурудзи 3 класу в кількості 808 кг, 2 822,01 грн - витрати на проведення арбітражного визначення якості зерна в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", 8 224,87 грн - витрати на оплату доробки (сушіння) зерна, 78 000,00 грн - витрати на оплату понаднормового використання автотранспорту.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що Корпорацією не доведено належними та допустимими доказами протиправності дій відповідача як під час зберігання, так і під час відвантаження на автомобільний транспорт позивача спірного зерна, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 13.05.2024 (засобами поштового зв'язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 15.05.2024), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача судовий збір.
20.05.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1041/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (4 542,00 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.
27.05.2024 (засобами поштового зв'язку) від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої сторона долучила платіжну інструкцію № 4331 від 24.05.2024. Заяву подано в строк, встановлений судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 було поновлено Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2023 у справі № 910/1041/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1041/24 та призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1041/24 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
18.06.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який приймається судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам. А тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з урахуванням наступного.
Так, скаржник зазначив, що повернення відповідачем зі зберігання зерна з показником якості «вологість» гіршим за вказаний в аналізних картках, на підставі яких були виписані складські квитанції при прийнятті відповідачем цього зерна на зберігання, свідчить про погіршення якості цього зерна та порушення відповідачем умов пунктів 3 та 17 додаткової угоди № 1 до договору, а також приписів ч. 2 ст. 949 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок в Україні».
Вказане свідчить про протиправну поведінку (наявність вини) відповідача - - невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про недоведеність протиправності поведінки відповідача та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ст. 526 та ч. 2 ст. 949 ЦК України, а також ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок в Україні»); порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ч.ч. 2, 5 ст. 236 ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.
Викладене вище, за доводами скаржника, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в порядку ч. 1 ст. 277 ГПК України.
Окрім цього, у поданій апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано посилається на приписи пункту 2.3. договору стосовно визначення вологості зерна за усією партією, тоді як, на думку позивача, до спірних правовідносин слід застосовувати положення пункту 22 додаткової угоди № 1 до вказаного правочину, яким передбачено визначення показника вологості зерна лабораторією складу-одержувача зерна по кожній одиниці транспорту.
Також апелянт вказав, що оскільки спірне зерно було відвантажене автомобільним транспортом, приписи пункту 8.5. договору до даних правовідносин не застосовуються.
Крім того, Корпорація вважає посилання відповідача на норми ДСТУ 4525:2006 безпідставними, оскільки останній не містить показників допустимого відхилення вологості при визначенні вологості зерна, у зв'язку з чим у даному випадку слід застосовувати приписи інших державних стандартів.
Таким чином, позивач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення з наступних підстав.
Так, відповідач зазначив, що не вбачає жодних порушень у показниках вологості зерна. При цьому, у спірних правовідносинах не було підстав для спільного визначення якості зерна або для залучення позивачем сторонніх фахівців з цього питання.
Матеріали справи підтверджують, що спірна партія зерна, відвантажена та прийнята позивачем 24 листопада 2021 року, мала середній показник вологості 13,74 %, що є покращенням порівняно з вимогою відвантажувати зерно з вологістю 14,00 %. Відхилення по волозі для кожного транспортного засобу також перебувало в межах нормативно допустимих значень згідно з вимогами ДСТУ 4525:2006 та ГОСТ 13586.5-93.
Тоді як додаткові угоди до договору не суперечать основному договору, а лише уточнюють його зміст. Тому відсутні підстави для повернення йому спірного зерна. Відповідач також зазначив, що індивідуальне залучення позивачем лабораторії Державного центру сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції для визначення вологості зерна не передбачено умовами договору чи додатковою угодою № 1. Відповідач вважає, що своїми діями не завдав збитків позивачу, тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2021 року між Корпорацією та Зерновим складом було укладено договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № 41-Р, за умовами якого останній зобов'язався за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури) (далі - зерно), яка йому передається Корпорацією, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуги по його навантаженню (переміщення зерна з ємностей Зернового складу на(в) ємності, вказані Корпорацією).
Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.
Якість зерна, переданого на зберігання, повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів, зокрема, для кукурудзи - ДСТУ 4525:2006 (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.3. вищевказаного правочину при відпуску зерна шляхом відвантаження, Корпорація приймає зерно по середній якості на партію. При цьому, партією вважається зерно, відвантажене Корпорації протягом 30-ти днів, незалежно від виду транспортних засобів, у які здійснюється відвантаження.
За умовами пункту 5.1. договору Зерновий склад зобов'язався: приймати від Корпорації зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, та доводити його до якісних показників, що забезпечують довготривале, стійке зберігання, забезпечувати кількісне та якісне зберігання зерна, здійснювати його відпуск на першу вимогу Корпорації; здійснювати видачу/переоформлення зерна за фактичною кількістю та фактичними показниками якості, що склалися на дату видачі/переоформлення, з подальшим розрахунком кількості зерна й оформленням відповідних документів (акта-розрахунку).
Зерновий склад здійснює відпуск зерна за якістю, визначеною виробничо-технологічною лабораторією (далі - ВТЛ) Зернового складу, за методами, що регулюються відповідними державними стандартами України, використовуючи наявний інструментарій. Якість зерна, що зазначена в якісних посвідченнях, виписаних ВТЛ Зернового складу при відвантаженні на автомобільний та/або водний транспорт, є остаточною. Будь-які претензії, щодо якості зерна після навантаження останнього на автомобільний та/або водний транспорт Зерновим складом не приймаються. Акт-розрахунок є підставою для проведення розрахунків по кількості та якості відпущеного Корпорації зерна (пункти 5.1.15. та 5.1.16. договору).
У випадку, якщо вологість зерна в будь-якому транспортному засобі перевищує вологість, граничну для приймання по відповідному ДСТУ більше ніж на 2%, Зерновий склад відшкодовує Корпорації вартість послуг з доведення зерна до стандартної якості по тарифам не вищим ніж тарифи Зернового складу на відповідні послуги.
Якщо середня якість зерна на партію, згідно пунктом 2.1. даного правочину, не перевищує граничні норми приймання відповідного ДСТУ, Корпорація не може відмовити в прийманні такого зерна. У випадку, якщо Корпорація відвантажує зерно з декількох зернових складів, які входять до складу групи компаній відповідача - середня якість на партію має визначатись на весь обсяг зерна, відвантажений Корпорацією в один пункт призначення протягом 30-ти днів. Спільний відбір проб або відбір проб, що здійснюється незалежною установою для визначення якості зерна, проводиться ручними пробовідбірниками, без використання вакуумних/усмоктувальних засобів та інструментів з допоміжним потоком повітря (абзац 2 пункту 8.5. договору).
Відповідно до пункту 9.1. договору строк зберігання зерна - до 30 червня 2021 року. Зберігання зерна понад строк, установлений цим правочином, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.3. вказаного правочину).
В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди.
Так, пунктами 1- 3 додаткової угоди від 19 січня 2021 року № 1 передбачено, що Зерновий склад приймає на зберігання зерно в об'ємі згідно складських квитанцій. Приймання та відвантаження зерна проводиться у відповідності з порядком і правилами приймання та методами відбору проб для відповідного виду зерна в порядку, передбаченому діючими ГОСТами та/або ДСТУ та іншими нормативними документами, враховуючи фактичну можливість зернового складу прийняти зерно. Зерновий склад гарантує забезпечення кількісного та якісного збереження зерна, проводить всі заходи по його схоронності протягом всього терміну зберігання за свій рахунок.
Відповідно до пункту 13 додаткової угоди № 1 після відвантаження всієї партії зерна Зерновий склад надає Компанії остаточний акт-розрахунок, з урахуванням фактичних якісних показників зерна при відвантаженні.
Пунктом 17 додаткової угоди № 1 визначено, що відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом за заліковою вагою і фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на Зерновому складі та відповідають відповідним ДСТУ, але не гірше показників, указаних в аналізних картках, на підставі яких виписані складські квитанції.
Також, у подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими вносилися зміни до пункту 25 додаткової угоди № 1 у частині строку зберігання зерна за договором. Зокрема, додатковою угодою від 30 грудня 2022 року № 8 строк зберігання зерна на Зерновому складі було визначено до 31 березня 2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач - прийняв на зберігання зерно - кукурудзу 3 класу з вологістю 14,0 %, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями складських квитанцій на зерно: від 25 січня 2021 року: № 715 (ББ № 119480), № 716 (ББ № 419481), № 717 (ББ № 119482), № 718 (ББ № 119483), № 719 (ББ № 119484), № 720 (ББ № 119485), № 721 (ББ № 119486); від 17 березня 2021 року: № 756 (ББ № 397520), № 757 (ББ № 397521), № 758 (ББ № 397522), а також копіями відповідних карток аналізу зерна: від 25 січня 2021 року: № 87, № 88, № 89, № 90, № 91, № 92, № 93; від 17 березня 2021 року: № 102, № 103, № 104.
З метою перевезення зерна до іншого складу, позивачем було замовлено відвантаження спірного зерна із Зернового складу на поданий Корпорацією автомобільний транспорт, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (далі - ТТН): від 22 листопада 2021 року № 262, № 263; від 23 листопада 2021 року № 264 та від 7 грудня 2021 року № 319.
Разом з цим, з листа Зернового складу від 24 листопада 2021 року вбачається, що останнім було відвантажено Корпорації 8 163,72 т зерна кукурудзи 3-го класу з середнім показником вологості - 13,74 %.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що з наявних у матеріалах справи копій посвідчень про якість зерна за формою № 42: від 2 листопада 2021 року № 206, № 207, від 23 листопада 2021 року № 208 та від 7 грудня 2021 року № 258, - вбачається, що показники вологості зерна - кукурудзи 3 класу, в окремих автомобілях за вищевказаними ТТН становили: автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , - показник вологості зерна 14,00 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , - показник вологості зерна 13,70 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , - показник вологості зерна 14,00 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , - показник вологості зерна 14,00 %.
Разом із цим, ВТЛ отримувача спірного зерна було виявлено, що показники вологості зерна - кукурудзи 3 класу, в автомобілях за вищевказаними ТТН становили: автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , - показник вологості зерна 14,4 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , - показник вологості зерна 14,3 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , - показник вологості зерна 14,3 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , - показник вологості зерна 14,2 %. Вказані показники вологості зерна були визначені в наявних у матеріалах справи копіях протоколів випробувань, складених ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції": від 8 грудня 2021 року: № 3293, № 3294, № 3295, від 20 грудня 2021 року № 3533.
З огляду на вищевказані обставини позивач звернувся до відповідача у передбаченому пунктом 22 додаткової угоди № 1 порядку з листами: від 23 листопада 2021 року № 130-4-19/4516, від 24 листопада 2021 року № 130-4-19/4531 та № 130-4-19/4541, від 26 листопада 2021 року № 130-4-19/4577, від 29 листопада 2021 року № 130-4-19/4611, від 9 грудня 2021 року № 130-4-19/4814 та від 10 грудня 2021 № 130-4-19/4835, - у яких повідомив Зерновому складу про те, що відвантажене за вищевказаними ТТН зерно має неналежну якість за показником "вологість", з огляду на що просив відповідача підтвердити готовність прийняти назад вказане зерно, а у випадку незгоди - направити його представників на зерновий склад отримувача для спільного визначення якості такого зерна. Копії вказаних листів Корпорації з доказами їх направлення відповідачу також наявні в матеріалах справи.
Оскільки, на думку позивача, Зерновим складом було порушено умови укладеного між ним договору в частині збереження щодо належної якості зерна, і останній відмовився від повернення спірного зерна на його склад, Корпорація вважає, що нею понесені збитки в загальному розмірі 97 312,72 грн, з яких: 8 265,84 грн - вартість втраченої кукурудзи 3 класу в кількості 808 кг внаслідок її доробки (сушіння), 2 822,01 грн - витрати на проведення арбітражного визначення якості зерна в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", 8 224,87 грн - витрати на оплату доробки (сушіння) зерна, 78 000,00 грн - витрати на оплату понаднормового використання автотранспорту.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо доводів апелянта про те порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару неналежної якості, з посиланням на показники вологості зерна - кукурудзи 3 класу, в автомобілях за вищевказаними ТТН становили: автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , - показник вологості зерна 14,4 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , - показник вологості зерна 14,3 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , - показник вологості зерна 14,3 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , - показник вологості зерна 14,2 %. Вказані показники вологості зерна були визначені в наявних у матеріалах справи копіях протоколів випробувань, складених ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції": від 8 грудня 2021 року: № 3293, № 3294, № 3295, від 20 грудня 2021 року № 3533, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відновідно до пункту 2.1. договору сторони також визначили, що якість зерна, переданого на зберігання, повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів, зокрема, для кукурудзи - ДСТУ 4525:2006.
Разом з цим, згудно з пунктом 5.1. ДСТУ 4525:2006 (Технічні умови) граничний нормативний показник вологості зерна - кукурудзи 3 класу становить 15,00 %.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, зокрема, із інформації виробничо-технологічної лабораторії (ВТЛ) найбільший показник вологості на підставі якого позивач зазначив про порушення відповідачем умов договору становив - 14,4%.
Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний показник є в межах допустимої норми, визначеної чинним законодавством та узгодженого сторонами (шляхом посилання в умовах договору на ДСТУ 4525:2006).
Тобто, як за показниками вологості, зазначеними в копіях посвідчень Зернового складу про якість зерна за формою № 42, так і за показниками, встановленими ВТЛ отримувача та зазначеними в протоколах випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", спірне зерно не перевищувало граничний нормативний показник вологості зерна - кукурудзи 3 класу згідно вимог відповідного ДСТУ.
В цій частині обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції, що приписами абзацу 2 пункту 8.5. договору сторони прямо визначили порядок та умови відшкодування Зерновим складом понесених позивачем збитків у разі невідповідності показника якості зерна - "вологість" у будь-якому транспортному засобі (а не тільки в залізничних вагонах, як помилково зазначав позивач у своїй відповіді на відзив), зокрема: Зерновий склад відшкодовує вартість послуг з доведення зерна до стандартної якості та інші понесені позивачем збитки виключно у випадку, якщо вологість зерна перевищує граничну для приймання по відповідному ДСТУ більше ніж на 2%. Якщо середня якість зерна на партію, згідно пунктом 2.1. даного правочину, не перевищує граничні норми приймання відповідного ДСТУ, Корпорація не може відмовити в прийманні такого зерна.
При цьому, ані пунктом 22 додаткової угоди № 1 до договору, ані іншими її пунктами не встановлено іншого порядку відшкодування Зерновим складом збитків Корпорації у разі невідповідності показника вологості зерна відповідним стандартам. А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність доказів поставки товару неналежної якості (через підвищений показник вологості).
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про необхідність врахування положень додаткових угод, в яких сторони визначили допустимий показник вологості на рівні 14% як спеціальних відносно норм ДСТУ 4525:2006, оскільки посилання на вказані норми ДСТУ 4525:2006 міститься в пункті 2.1. договору. Зміни до вказаного пункту не вносились, недійсним договір у цій частині не визнавався. Тоді як порядок відшкодування збитків за приведення товару у відповідну якість передбачає, що недотримання показників більше ніж на 2%.
З урахуванням вказаного вище, не підлягають до застосування у цій чправі положення ч. 2 ст. 949 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок в Україні» як підстава для задоволення апеляційної скарги, оскільки як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення відповідачем умов договору. А тому доводи скаржника про порушення відповідачем умов договору відхиляються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість.
З урахуванням відсутності порушень відповідачем умов договору, відсутні підстави для стягнення збитків з урахуванням наступного.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України протиправності дій відповідача як під час зберігання, так і під час відвантаження на автомобільний транспорт позивача спірного зерна, що свідчить про відсутність елементів складу господарського правопорушення, що в свою чергу, виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.
А тому правомірним є висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи із вказаних норм права та з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1041/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/1041/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, у зв'язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/1041/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім