вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" липня 2024 р. Справа № 925/1788/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - не з'явилися;
відповідача - Стратілатов К.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 (повне рішення складене 29.04.2024)
у справі №925/1788/23 (суддя - Довгань К.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22"
про визнання наказу незаконним в частині дати і формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22", у якому просила:
- визнати незаконним наказ відповідача №12 від 30.10.2023 про її звільнення в частині дати звільнення і формулювання причин звільнення з посади голови правління, змінити наказ, встановивши дату звільнення - 30.10.2023 замість 31.10.2023, а формулювання причини звільнення - за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України «Припинення повноважень посадових осіб» замість п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" внести відповідні зміни до зазначеного наказу;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" вихідну допомогу у розмірі 40200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22", проведених 21.09.2023, затверджено новий склад правління, до якого позивачку обрано не було. У рішенні загальних зборів відсутнє посилання на припинення повноважень голови правління, на конкретну дату припинення її повноважень, тобто відсутні відомості про порядок та дату звільнення. Позивачка наголосила, що після прийняття рішення загальних зборів вона неодноразово зверталася в усній формі до новообраного голови правління щодо оформлення її звільнення та здійснення виплат при звільненні, проте жодної реакції на її звернення не було. Такі дії свідчать про порушення порядку звільнення члена виконавчого органу та порушують її права щодо отримання відповідного рішення і наказу при фактичному припиненні повноважень.
Позивачка повідомила, що 30.10.2023 за заявою представника відповідача були внесені зміни у керівництві Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Внаслідок ігнорування відповідачем її вимог для офіційного припинення її повноважень вона 30.10.2023 виготовила наказ про її звільнення. Однак, не володіючи спеціальними знаннями, позивачка допустила помилки, що мають юридичний характер, а саме в даті та підставі звільнення. На переконання ОСОБА_1 , датою її звільнення не може бути 31.10.2023, оскільки станом на день виготовлення наказу офіційно головою правління була інша особа. Не є вірною і підстава звільнення "за згодою сторін", оскільки у спірній ситуації були фактично припинені повноваження посадової особи. На цих підставах позивачка вважає незаконним наказ про звільнення в частині дати та формулювання підстав звільнення.
Окрім цього, у протоколі загальних зборів також не визначено припинення її повноважень, як голови правління, не визначена дата припинення повноважень, але, водночас, відповідач вчинив дії по виключенню позивачки зі складу правління та обрав нового голову правління, здійснивши відповідну реєстрацію у ЄДР. Така реєстрація, на переконання позивачки, підтверджує вчинення відповідачем юридичних дій з припинення її повноважень, як голови правління, тобто офіційною датою припинення її повноважень є 30.10.2023 - дата внесення змін в ЄДР щодо керівника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22".
Позивачка зазначила, що за відсутності рішення загальних зборів про припинення її повноважень, як голови правління із визначеною датою припинення цих повноважень належним доказом можуть бути рішення про обрання нового складу правління (до якого не входить колишній голова правління), обрання нового голови правління та внесені до ЄДР відомості про призначення нового керівника, оскільки внесення відомостей про нового керівника на підставі прийнятих чинних рішень свідчить про фактичне припинення повноважень попереднього керівника без юридичного його оформлення у встановленому законом порядку. Отже, датою припинення її повноважень, як попереднього голови правління відповідача, має бути дата внесення відповідного запису до ЄДР про нового керівника.
При цьому, звільнення позивачки мало б бути проведене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто у зв'язку з припиненням повноважень як голови правління, а не на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, вказаного у наказі №12.
Оскільки розмір заробітної плати позивачки у 2023 році становив 6700,00 грн, остання, посилаючись на положення ст. ст. 36-40, 44, 117 КЗпП України, вважає, що стягненню з відповідача підлягають 40200,00 грн вихідної допомоги, яка має становити не менше шести заробітних плат.
Окрім цього, разом з позовною заявою позивачка подала клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення вказаного строку.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.12.2023 відкрито провадження у справі №925/1788/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 (повне рішення складене 29.04.2024) у справі №925/1788/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Позивачка з посиланням на правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №127/9479/21 та інших, вказує на те, що з огляду на неприйняття загальними зборами рішення про припинення її повноважень як голови правління, обрання нового складу правління за відсутності у ньому позивачки та внесення відповідних змін щодо нового керівника до ЄДР, такі обставини свідчать про фактичне припинення повноважень ОСОБА_1 як члена виконавчого органу, з 30.10.2023 (дата внесення відомостей до ЄДР щодо нового керівника) на підставі ч. 3 ст. 99 ЦК України та норм статуту відповідача. Тому, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для звільнення позивачки на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу у справі №925/1788/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1788/23, призначено її до розгляду на 18.06.2024, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
28.05.2024 до суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що вимоги позивачки не відповідають положенням ст. 41 КЗпП України та ст. ст. 10, 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади голови правління за власним бажанням, проти чого Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" не заперечувало і на загальних зборах було обрано новий склад правління ОСББ.
Разом з відзивом подано клопотання про участь представника відповідача у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 вказане клопотання задоволено.
У призначене засідання суду 18.06.2024 з'явився представник відповідача, натомість позивачка чи її представник у призначене засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 була повідомлена належним чином.
Судом ухвалено розпочати розгляд апеляційної скарги по суті та заслухано пояснення представника відповідача.
За результатами судового засідання ухвалою від 18.06.2024 оголошено перерву до 23.07.2024 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
22.07.2024 до суду від представника позивачки надійшла заява, у якій міститься прохання судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 та її адвоката.
У призначене засідання суду 23.07.2024 з'явився представник відповідача. Натомість, позивачка або її представник у призначене засідання суду не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 повідомлена належним чином.
Апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, позивачка належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги, а її представником подано до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
Отже, неявка у судове засідання позивачки та її представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
У призначеному судовому засіданні 23.07.2024 продовжено розгляд апеляційної скарги зі стадії дослідження доказів та заслухано виступ представника відповідача у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" (до зміни назви - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Толстого, 22"). Вказана обставина визнається сторонами та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.08.2016.
Також, відповідно до наказу №1 від 03.04.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на роботу з 05.04.2019 на посаду голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22".
21.08.2023 позивачка написала заяву про звільнення з 01.09.2023 з посади голови ОСББ за власним бажанням. У цей же день позивачка повідомила співвласників будинку про свій намір звільнитися з посади голови правління шляхом розміщення вказаної заяви та відповідного повідомлення у внутрішньобудинковому чаті за допомогою програми "Vіbеr" (застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями).
21.09.2023 відбулися загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22", результати яких оформлені протоколом №1 від 21.09.2023.
На зборах вирішувалися питання, зокрема, про прийняття нової редакції статуту ОСББ, обрання нового складу правління ОСББ, обрання нового складу ревізійної комісії ОСББ, встановлення терміну передачі справ новообраному голові правління ОСББ від ОСОБА_1 до 15.10.2023 включно, а також надання повноважень представнику загальних зборів щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу.
За результатами загальних зборів відповідача співвласниками багатоквартирного будинку прийнято усі рішення з питань, включених до порядку денного, зокрема і про обрання нового складу правління ОСББ.
При цьому, питання щодо припинення повноважень попереднього складу правління та голови правління до порядку денного зборів не включено, відповідне рішення про припинення повноважень позивачки зборами не приймалося.
30.10.2023 за заявою представника відповідача до ЄДР внесено відповідний запис №1000261070001016796 щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22", зокрема, про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Вказане підтверджується витягом з ЄДР станом на 30.11.2023, відповідно до якого новообраним керівником ОСББ є ОСОБА_2 .
Наказом голови Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" №12 від 30.10.2023 за підписом ОСОБА_1 позивачку звільнено з 31.10.2023 з посади голови ОСББ за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) з нарахуванням та виплатою компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 78 календарних днів за період з 22.03.2021 по 31.10.2023.
Наказ підписаний від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" позивачкою та містить іще один підпис позивачки вже у якості працівника, яким підтверджується ознайомлення з цим наказом.
01.11.2023 новий голова правління відповідача ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов'язків, що підтверджується наказом №1 від 01.11.2023.
Цього ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписаний акт №1 про приймання-передавання документів, що стосуються діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22", а також печатки об'єднання.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка стверджує, що після прийняття рішення загальних зборів про обрання нового складу правління, до якого її не було обрано, вона неодноразово зверталася в усній формі до новообраного голови правління щодо оформлення її звільнення та здійснення виплат при звільненні, проте жодної реакції на її звернення не було. Такі дії свідчать про порушення порядку звільнення члена виконавчого органу та порушують її права щодо отримання відповідного рішення і наказу при фактичному припиненні повноважень.
Внаслідок ігнорування відповідачем її вимог для офіційного припинення її повноважень вона виготовила наказ про своє звільнення. Однак, не володіючи спеціальними знаннями, позивачка допустила помилки, що мають юридичний характер, а саме в даті та підставі звільнення. На переконання ОСОБА_1 , датою її звільнення не може бути 31.10.2023, оскільки станом на день виготовлення наказу офіційно головою правління була вже інша особа. Не є вірною і підстава звільнення "за згодою сторін", оскільки у спірній ситуації були фактично припинені повноваження посадової особи. На цих підставах позивачка вважає незаконним наказ про звільнення в частині дати та формулювання підстав її звільнення.
При цьому, не дивлячись на те, що у рішенні загальних зборів не визначено припинення її повноважень, як голови правління, та не визначена дата припинення повноважень, відповідач вчинив дії по виключенню позивачки зі складу правління, оскільки обрав нового голову правління, здійснивши відповідну реєстрацію у ЄДР. Така реєстрація, на переконання позивачки, підтверджує вчинення відповідачем юридичних дій з припинення її повноважень, як голови правління, тобто офіційною датою припинення її повноважень є 30.10.2023 - дата внесення змін в ЄДР щодо керівника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22".
Позивачка зазначила, що за відсутності рішення загальних зборів про припинення її повноважень, як голови правління із визначеною датою припинення цих повноважень належним доказом можуть бути рішення про обрання нового складу правління (до якого не входить колишній голова правління), обрання нового голови правління та внесені до ЄДР відомості про призначення нового керівника, оскільки внесення відомостей про нового керівника на підставі прийнятих чинних рішень свідчить про фактичне припинення повноважень попереднього керівника, без юридичного його оформлення у встановленому законом порядку. Отже, датою припинення її повноважень, як попереднього голови правління відповідача, має бути дата внесення відповідного запису до ЄДР про нового керівника.
При цьому, за доводами позивачки її звільнення мало б бути проведене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто у зв'язку припиненням повноважень як голови правління, а не на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, вказаного у наказі №12.
Також, оскільки розмір заробітної плати позивачки у 2023 році становив 6700,00 грн, остання, посилаючись на положення ст. ст. 36-40, 44, 117 КЗпП України, вважає, що стягненню з відповідача на її користь підлягають 40200,00 грн вихідної допомоги, яка має становити не менше шести заробітних плат.
Відповідач, заперечуючи щодо позову, вказував на те, що вимоги позивачки не відповідають положенням ст. 36 КЗпП України, суперечать дійсним обставинам справи та наявним у доказам, оскільки звільнення відбулося за вільної згоди обох сторін, а факту наявності помилки в діях позивачки не має.
Відповідач також зауважив, що у зв'язку з тим, що обрання та звільнення членів правління ОСББ є виключною компетенцією загальних зборів, 21.09.2023 були проведені загальні збори, на яких було обрано новий склад правління. Кандидатура позивачки у новий склад правління не висувалася, хоча позивачка (у разі наявності у неї бажання надалі працювати головою ОСББ) мала таку можливість. На загальних зборах позивачка проти обрання нового складу правління не заперечувала, а рішення зборів не оскаржувала. Тобто, за доводами відповідача, припинення повноважень позивачки відбулося не з ініціативи роботодавця (загальних зборів ОСББ), а з ініціативи самої позивачки. Тому вимоги позивачки не відповідають положенням ст. 41 КЗпП України та ст. ст. 10, 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Окрім цього, відповідач не погодився з розрахунком вихідної допомоги та вказав на те, що заявлені вимоги не відповідають положенням ст. 44 КЗпП України, оскільки розмір безпідставно отриманих позивачкою коштів у 2023 році є більшим, ніж розмір вихідної допомоги, навіть якщо б позивачка мала на неї право. Відповідач наголосив, що на момент звільнення розмір фактично виплачених позивачці коштів перевищував розмір її заробітної плати на 52037,32 грн, що є більше ніж розмір вихідної допомоги.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з аргументами відповідача та вказав на те, що рішенням загальних зборів від 21.09.2023 повноваження позивачки, як голови правління не припинялися. Тобто, з моменту ухвалення цього рішення остання більше, ніж місяць продовжувала виконувати повноваження голови правління, зокрема, самостійно розпоряджалася грошовими коштами ОСББ, виносила накази, у тому числі про своє звільнення з посади голови правління, та нараховувала і виплачувала собі заробітну плату, а також підписувала від імені ОСББ акти надання послуг тощо. Такі дії позивачки згідно з п. 16 статуту відповідача віднесені до повноважень голови правління. Новий голова правління ОСББ ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов'язків лише 01.11.2023 і саме в цей день позивачка передала новому голові документацію, печатку, виписку по рахунку. Тобто, на момент виготовлення наказу про звільнення позивачки з посади голови правління ОСББ на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України не було окремого рішення вищого органу управління відповідача про припинення її повноважень, а сама ОСОБА_1 виконувала обов'язки голови. Відтак, суд виснував, що підстав для звільнення позивачки на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не було. Такі висновки суду здійснено з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №766/23789/19.
Також місцевий господарський суд зауважив на тому, що на момент звільнення між позивачкою та відповідачем була досягнута угода про її звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Будь-яких доказів того, що підписання наказу позивачкою відбулося під впливом помилки, суду не надано, а зміну позивачкою в подальшому власного рішення суд оцінив критично та вважав за неможливе впливати на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (відповідачем).
Насамкінець, судом встановлено, що оскільки позивачка звільнилася 31.10.2023, для розрахунку її середньої заробітної плати необхідно враховувати виплати за серпень та вересень 2023 року. Згідно довідки про доходи заробітна плата позивачки складала за серпень - 4857,00 грн, за вересень - 4857,00 грн. Тобто, середній заробіток для виплати вихідної допомоги складав 4857,00 грн. У зв'язку з цим, суд погодився з доводами та розрахунком відповідача з приводу того, що якби позивачка мала право на вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, розмір такої допомоги складав би 29142,00 (4857,00*6) з урахуванням ПДФО та військового збору.
Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з приводу відсутності підстав для задоволення заявленого позову з наступних підстав.
Згідно зі ст. 85 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим законом та іншими законами України.
Отже, за своєю організаційно-правовою формою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" відноситься до непідприємницького товариства, відповідно, на працівників такого товариства поширюється положення ч. 3 ст. 99 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Тобто, підставою для розірвання договору згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
Системний аналіз положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та ч. 3 ст. 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Розірвання трудового договору згідно за наведеної підстави можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами товариства.
Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за вказаною статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".
Частинами 9 та 19 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, обрання членів правління об'єднання. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.
Відповідно до п. п. 1 та 2 розділу ІІІ статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22", затвердженого рішенням загальних зборів від 21.09.2023, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання.
Пунктом 3 розділу ІІІ статуту відповідача визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання членів правління об'єднання.
Згідно з п. 12 розділу ІІІ статуту виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом.
Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів (п. 13 розділу ІІІ статуту відповідача).
Як убачається з матеріалів справи та зазначено вище, питання щодо припинення повноважень попереднього складу правління та голови правління (позивачки) не було включено до порядку денного загальних зборів 21.09.2023 і відповідне рішення про припинення повноважень позивачки зборами не приймалося.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що на момент виготовлення наказу про звільнення позивачки з посади голови правління ОСББ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не було окремого рішення вищого органу управління відповідача про припинення її повноважень, а сама ОСОБА_1 виконувала обов'язки голови. Відтак, підстав для звільнення позивачки на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не було.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на висновки щодо застосування норм, викладені у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №127/9479/21.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі №127/9479/21, зауважив на тому, що суди безпідставно не врахували, що факт припинення повноважень керівника, як посадової особи, законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДР. Відомості, які містяться в ЄДР про керівника, в силу приписів ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Поки змін до реєстру не внесено, голова правління формально вважається таким, що виконує роботу за своєю посадою. За обставин, що склалися, а саме за відсутності (неприйняття) рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників, у даному випадку - рішення загальних зборів ОСББ, про припинення повноважень позивачки, як голови правління, належним доказом припинення її повноважень можуть бути: рішення про обрання нового складу правління (до якого не входить колишній голова правління) та обрання нового голови правління; внесені до ЄДР відомості про призначення нового керівника, адже внесення відомостей про нового керівника на підставі прийнятих чинних рішень свідчить про фактичне припинення повноважень попереднього керівника, без юридичного його оформлення у встановленому законом порядку. Датою припинення повноважень позивачки, як попереднього голови правління відповідача, буде дата внесення відповідного запису до ЄДР про нового керівника. При цьому, не має значення факт табелювання позивачки, яка фактично припинила повноваження виконавчого органу ОСББ, оскільки така обставина не засвідчує нічого іншого, ніж порушення прав позивачки отримати рішення про припинення її повноважень/звільнення протягом невизначеного часу, наказ про звільнення зі здійсненням відповідного остаточного розрахунку.
Апеляційний суд вказує на те, що вказаний висновок є релевантним до обставин даної справи та підлягає застосуванню при розгляді спору.
Отже, з огляду на неприйняття загальними зборами рішення про припинення повноважень позивачки як голови правління, обрання нового складу правління за відсутності у ньому позивачки та внесення відповідних змін щодо нового керівника до ЄДР, такі обставини свідчать про фактичне припинення повноважень ОСОБА_1 як члена виконавчого органу, з 30.10.2023 (дата внесення відомостей до ЄДР щодо нового керівника) на підставі ч. 3 ст. 99 ЦК України та норм статуту відповідача.
Колегія суддів також наголошує на тому, що у законодавстві про працю визначення поняття "посадова особа" немає.
Для заповнення цієї прогалини Державна інспекція України з питань праці надала роз'яснення від 24.07.2014, згідно з якими до категорії "посадові особи" у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як: "посадові особи" - у ст. 2 Закону України "Про державну службу" та ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "службові особи" - у примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України, до яких належать, у тому числі: особи, які обіймають постійно чи тимчасово на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною особою такого підприємства, установи, організації. Службова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).
Крім того, поняття "посадова особа" розкрито і в Господарському кодексі України (далі - ГК України) щодо посадових осіб підприємств, у тому числі заснованих на державній формі власності (державних підприємств).
Зокрема, одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності (абз. 5 ч. 1 ст. 63 ГК України).
У ч. 3 ст. 65 ГК України визначено, що керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).
Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що основними критеріями при визначенні кола посадових осіб, до яких може бути застосована ця норма, є, по-перше, належність конкретної посади до органу управління (керівного, виконавчого, наглядового тощо) юридичної особи, в тому числі закріплення статусу посадової особи в статуті, й, по-друге, передбачена законодавством чи статутом процедура припинення повноважень такої посадової особи за рішенням власника, адже наявність юридичного факту - припинення повноваження посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління, повинно передувати звільненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №766/23789/19.
Отже, апеляційний суд вважає, що у спірних правовідносинах наявні критерії для застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а саме:
1) посада позивачки (голова правління) - ОСОБА_1 до моменту припинення її повноважень належала до органу управління юридичної особи - виконавчого органу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" і статус цієї посадової особи закріплено у статуті об'єднання;
2) процедура припинення повноважень такої посадової особи (голови правління) за рішенням власника в особі відповідного органу управління (загальні збори співвласників об'єднання) передбачена і законодавством, і статутом, та така процедура передувала звільненню.
Тому, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для звільнення позивачки на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Як наслідок, протилежні аргументи позивачки, викладені нею в апеляційній скарзі, є доведеними.
Отже, звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням її повноважень як голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом'янська, 22" мало б бути проведено саме на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін), вказаного у наказі №12.
Не змінює такого тлумачення і подання 21.08.2023 позивачкою заяви про звільнення за власним з огляду на наступне.
Як встановлено вище, позивачка 21.08.2023 написала заяву про звільнення з 01.09.2023 з посади голови ОСББ за власним бажанням. У цей же день ОСОБА_1 повідомила співвласників будинку про свій намір звільнитися з посади голови правління шляхом розміщення вказаної заяви та відповідного повідомлення у внутрішньобудинковому чаті за допомогою програми "Vіbеr" (застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями).
Поряд з цим, як вірно встановив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, спір у даній справі є корпоративним, оскільки пов'язаний з реалізацією загальними зборами ОСББ права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, зокрема, голови правління, а предметом спору є поновлення прав позивачки.
Колегія суддів звертає увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.
Так, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства або в окремих випадках - наглядової ради товариства Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту). Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).
За обставинами справи №127/27466/20 суди попередніх інстанцій установили, що особа була обрана на посаду директора товариства рішенням загальних зборів учасників, однак не встановили обставин укладення трудового договору (контракту).
У справі, що переглядається, обставин укладення між ОСОБА_1 та ОСББ трудового контракту також не встановлено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 дійшла висновку про те, що між учасниками спору не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак, неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема, ст. 38 цього кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у спорах між юридичною особою та членом виконавчого органу такої юридичної особи встановлює пріоритетність відносин з управління перед трудовими відносинами. Саме це і визначає юрисдикцію даного спору як господарського.
Отже, апеляційний суд вказує на те, що правове регулювання спірних правовідносин в частині припинення повноважень позивачки лежить виключно у площині відносин з управління, тобто корпоративних, а не трудових.
Натомість, припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, як зазначено у спірному наказі, тобто за угодою сторін, регулюється виключно трудовим законодавством.
Також, згідно висновків об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2023 у справі №766/23789/19, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте вказане стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції по управлінню за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень. Щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватися на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. Отже, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не може бути звільнено працівника філії державного підприємства, який не є членом виконавчого органу.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що за сукупністю обставин даної справи, оскільки позивачка була головою правління ОСББ, її звільнення мало відбуватися саме на підставі спеціальної норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.
При цьому, оскільки органу управління ОСББ надано право звільнити члена правління у будь-який час та за будь-яких підстав, подання позивачкою заяви про звільнення за власним бажанням не впливає на підставу припинення з нею трудових відносин.
До того ж, відповідно до приписів ст. 44 КЗпП України у випадку припинення трудового договору з підстави, зазначеної у п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Натомість, у випадку припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України виплата вихідної допомоги не передбачена.
Тобто, виплата вихідної допомоги є фактичною компенсацією посадовій особі її можливих матеріальних та репутаційних втрат в силу того, що орган управління юридичної особи вправі припинити її повноваження у будь-який час та за будь-якої підстави.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що зазначення у спірному наказі ОСББ підстави звільнення позивачки за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) не відповідає правовідносинам сторін, що є корпоративними, нормам чинного законодавства та актуальній судовій практиці.
Натомість, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов суперечливих висновків, оскільки, спочатку, встановив, що даний спір є корпоративним, однак у подальшому вказав на правомірність звільнення позивачки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін), фактично, розглянувши даний спір виключно у площині трудових правовідносин, та не застосував норми цивільного і господарського права, що підлягають застосуванню в контексті відносин ОСББ та члена виконавчого органу.
Отже, спірний наказ №12 від 30.10.2023 є незаконним в частині дати звільнення та формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ.
Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Згідно з п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
З урахуванням викладеного, помилкове зазначення у наказі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» №12 від 30.10.2023 формулювання причини звільнення ОСОБА_1 (на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України) є підставою для внесення змін до цього наказу.
Також, оскільки датою припинення повноважень позивачки, як попереднього голови правління відповідача, є дата внесення відповідного запису до ЄДР про нового керівника - 30.10.2023, наявні підстави для внесення змін до наказу і в частині дати звільнення ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним наказу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» «Про припинення трудового договору (контракту)» в частині дати звільнення та формулювання причини звільнення, зміни наказу та зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» внести відповідні зміни до зазначеного наказу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України у випадку припинення трудового договору з підстави, зазначеної у п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 1 Порядку №100 останній застосовується у випадках, зокрема, виплати вихідної допомоги.
Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку №100).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка мала бути звільнена з посади згідно спірного наказу з 30.10.2023. Отже, для розрахунку вихідної допомоги необхідно визначити середню заробітну плату за останні два місяці роботи до дати звільнення, тобто за серпень та вересень.
Згідно наявної у матеріалах справи довідки про доходи ОСОБА_1 нарахований дохід за серпень 2023 року - 4857,00 грн та за вересень 2023 року - 4857,00 грн.
Вказані розміри доходу підтверджуються наявними у матеріалах справи табелями обліку робочого часу та відомостями про нарахування та виплати заробітної плати за серпень та вересень 2023 року.
Окрім цього, судом також враховано, що відповідно до наказу №5 від 01.07.2019 ОСОБА_1 встановлено неповний робочий день тривалістю 4 години з понеділка по п'ятницю, а відповідно до наказу №10/1 від 28.03.2023 на позивачку також покладено обов'язки бухгалтера з доплатою 45% посадового окладу з 01.04.2023.
Таким чином, середній заробіток для виплати вихідної допомоги позивачці складає 4857,00 грн ((4857,00+4857,00):2).
Отже, сума вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що повинна бути виплачена відповідачем позивачці, становить 29142,00 (4857,00х6).
Як було зазначено вище, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Оскільки, відповідачем не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у день звільнення, позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню, оскільки при розрахунку суми вихідної допомоги позивачкою невірно визначено суму середнього заробітку.
Насамкінець, як було зазначено вище, разом з позовною заявою позивачка подала клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, визначеного ст. 233 КЗпП України, та поновлення вказаного строку.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку ОСОБА_1 вказала, що вона 15.11.2023 подала позов до Придніпровського районного суду м. Черкаси з аналогічним предметом та підставами. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2023 відкрито провадження у справі №711/8401/23, а ухвалою від 19.12.2023 провадження у справі закрито та роз'яснено позивачці право звернутися з даним позовом до Господарського суду Черкаської області. Після цього ОСОБА_1 невідкладно звернулася з даним позовом до Господарського суду Черкаської області.
Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно положень ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Встановлені ст. ст. 228 та 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущений без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що до Придніпровського районного суду м. Черкаси позивачка звернулася 15.11.2023, тобто на 15-ий день після її звільнення. Судом було закрито провадження за вказаним позовом відповідно до ухвали від 19.12.2023. До Господарського суду Черкаської області позивачка звернулася 21.12.2023, тобто на 2-ий день після закриття провадження.
Отже у даному випадку апеляційний суд вважає наведені обставини у їх сукупності такими, що підтверджують поважність причин пропуску строку на звернення до суду, а тому такий строк підлягає поновленню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
При цьому, згідно з ч. ч. 2 та 3 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
У зв'язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір", витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в дохід державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом, визначений ст. 233 Кодексу законів про працю України.
4. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
5. Визнати незаконним наказ Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» (попередня назва Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Толстого, 22») №12 «Про припинення трудового договору (контракту)» в частині дати звільнення та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 .
6. Змінити наказ Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» (попередня назва Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Толстого, 22») №12 «Про припинення трудового договору (контракту)», встановивши дату звільнення ОСОБА_1 - 30.10.2023, а формулювання звільнення - за п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України «Припинення повноважень посадових осіб» та зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» внести відповідні зміни до зазначеного наказу.
7. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» (18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Солом'янська, буд. 22, ідентифікаційний код 40720114) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 29142 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок дві),00 грн.
8. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська, 22» (18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Солом'янська, буд. 22, ідентифікаційний код 40720114) в дохід Державного бюджету України 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 8052 (вісім тисяч п'ятдесят дві),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
9. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.
10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складений 01.08.2024.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов