Справа № 686/8923/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павловська А.А.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
30 липня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 взводу батальйону відділу ПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району управління поліції УПП в Хмельницькій області ДПП капрала поліції Загороднього Андрія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до поліцейського 2 роти 1 взводу батальйону відділу ПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району управління поліції УПП в Хмельницькій області ДПП капрала поліції Загороднього Андрія Олеговича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, в якому просить скасувати постанову винесену поліцейським 2 роти 1 взводу батальйону відділу ПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району управління поліції УПП в Хмельницькій області ДПП капрала поліції Загороднього Андрія Олеговича, серії ІНА №171273 від 21.03.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді шрафу.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи без його участі від 11 липня 2024 року.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2024 о 16:20 год. поліцейським 2 роти 1 взводу батальйону відділу ПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району управління поліції УПП в Хмельницькій області ДПП капралом поліції Загороднім А.О. складено постанову серії ІНА №171273, згідно з якою ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом Нісан НОМЕР_1 по вул. Соборна 6 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 ПДР «В'їзд заборонено», чим порушив п. 8.4в ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на позивача було накладено штраф в сумі 340,00 грн.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Пункт 8.4 Правил дорожнього руху України визначає, що дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків.
Згідно з положеннями розділу 33 ПДР України (Дорожні знаки) дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» забороняє в'їзд усіх транспортних засобів з метою:
запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;
запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;
організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;
запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9;
запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції й органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи відеозаписи з нагрудної камери працівника патрульної поліції.(а.с.19)
Дослідивши матеріали справи та додані відеозаписи, колегія суддів зазначає, що з наданих доказів встановлюється факт вчинення позивачем порушення ПДР України, а саме не виконання вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено».(а.с. 44)
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , на якій встановлений знак 3.21 «В'їзд заборонено», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7), та має право проїжджати на встановлений знак, оскільки дія знаку не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні.
Однак, суд зауважує, що згідно з положеннями розділу 33 ПДР України (Дорожні знаки) дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» забороняє в'їзд усіх транспортних засобів (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції й органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
З урахуванням наведеного, доводи позивача щодо знаходження місця його проживання є необґрунтованими, оскільки такі обставини можуть бути враховані у випадку дії знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», а отже є помилковими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 30 липня 2024 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.