Справа № 953/1983/23
Провадження № 1-кп/638/806/24
31 липня 2024 року м. Харків
Дзержинського районного суду м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003091 від 03 жовтня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Донецької області, Волноваського району, с. Володимирівка, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 надійшло вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова неодноразово продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, строком на 60. діб, в обґрунтування клопотання зазначила, що у зв'язку з тим, строк дії запобіжного заходу спливає, з метою забезпечення розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні у суді, у зв'язку з об'єктивною неможливістю завершити судовий розгляд до моменту завершення строку дії попереднього запобіжного заходу, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та з метою належного виконання обов'язків з боку обвинуваченого.
ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та просили суд визначити розмір застави.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу. відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.
Згідно із п.1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на утриманні нікого не має, неодружений, доказів офіційного працевлаштування до суду не надано, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідностей не має.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для застосування запобіжного заходу.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Обвинуваченим не доведена наявність міцних соціальних зв'язків. Зважаючи на те, що обвинувачений неодружений, дітей на утриманні не має, не довів факт офіційного працевлаштування, суд дійшов висновку про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, відсутність міцних соціальних зв'язків та не доведення наявності офіційного джерела доходу, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до п. 5 ч.1, п. 6 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою. Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри); тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у особливо тяжкому кримінальному правопорушенні за ч. 7 ст. 111-1 КК України, дані про особу обвинуваченого, недоведеність офіційного джерела доходів та відсутність міцних соціальних зв'язків, вважає, що застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Також, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадження підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-5, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 КК України.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за вчинення якого передбачене покарання від 12 до 15 років позбавлення волі.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину під час дії воєнного стану, зважаючи на що дії останнього несли підвищений ступінь суспільної небезпеки, оскільки були здійснені в умовах тяжких обставин, в яких опинилося суспільство.
Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням вищевикладеного, в даному кримінальному провадженні наявний суспільних інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно ст. 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України,-
п ос т а н о в и в:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003091 від 03 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 28 вересня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1