Номер справи 766/8330/24 Головуючий в 1 інстанції Рядча Т.І.
Номер провадження 22-ц/819/283/24 Доповідач Орловська Н.В.
31 липня 2024 року м.Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Орловської Н.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Кутурланової О.В.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Джамалли Равіль Хагані-огли, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення коштів за договором про залучення строкового внеску (вкладу) з Кредитної спілки «Бебко Фінанс»,
28 травня 2024 року адвокат Джамалли Равіль Хагані-огли, діючи від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Кредитної спілки "Бебко-Фінанс" на користь заявника заборгованості за договором № 781/д/2021 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 13.09.2021 року в розмірі 50 000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн та по сплаті правничої допомоги в розмірі 14 500,00 грн.
11 червня 2024 року Херсонським міським судом Херсонської області видано судовий наказ про стягнення з Кредитної спілки «Бебко Фінанс» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором №781/д/2021 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 13.09.2021 року в розмірі 50 000 грн та судового збору в сумі 302,80 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Кредитної спілки «Бебко Фінанс» витрат на правову допомогу.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, у той час як у справах наказного провадження такі витрати не відшкодовуються, що відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу в цій частині.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, адвокат Джамалли Равіль Хагані-огли, діючи від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду нормам процесуального права, просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що стаття 165 ЦПК України, якою врегульовано підстави для відмови у видачі судового наказу, не передбачає як підставу для відмови у видачі судового наказу заявлення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому пунктом 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України передбачена можливість стягнення судових витрат з боржника. Витрати на правничу допомогу є складовою частиною судових витрат, які у разі документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу, який по суті є особливою формою судового рішення.
Крім того регулювання судових витрат визначено у Розділі І Загальні положення ЦПК України, тому поширюється на всі категорії цивільних справ, в тому числі на наказне провадження.
Також апелянт зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не звужує права боржника, оскільки він на підставі ст. 170 ЦПК України має право звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що в силу ч.3 ст.360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. (ч.3 ст. 19 ЦПК України)
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
У ч.1 ст.161 ЦПК України наведено перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Зокрема, згідно п.7 вказаної норми закону судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч. 3ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Статтею 168 ЦПК України визначено зміст судового наказу. Зокрема, у судовому наказі зазначаються: дата його видачі (п.1 ч.1); найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ (п.2 ч.1); повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження тощо (п.3 ч.1); посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги (п.4 ч.1); сума грошових коштів, які підлягають стягненню (п.5 ч.1); сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (п.6 ч.1) тощо.
Системний аналіз наведених правових норм у їх взаємозв'язку дає підстави вважати, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав заявника шляхом видачі судового наказу, яким вирішується як питання по суті заявлених вимог, так і відшкодування понесених заявником судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з заявою про видачу судового наказу адвокат Джамалли Равіль Хагані-огли, діючи від імені ОСОБА_1 , крім вимог про стягнення з КС «Бебко Фінанс» основної заборгованості за договором №781/д/2021 в сумі 50 000,00 грн, просив також стягнути з боржника понесені заявником судові витрати, серед яких витрати на професійну правову допомогу.
На підтвердження обґрунтованості та реальності вказаних витрат адвокатом Джамалли Равіль Хагані-огли надано ордер на надання правової допомоги серії ВТ №1020467 від 28 травня 2024 року року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 01 листопада 2023 року, копію додаткової угоди № 3 від 24 травня 2024 року до договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 01 листопада 2023 року, копію акту №3 приймання-передачі адвокатської правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 01 листопада 2023 року та додаткової угоди № 3 від 24 травня 2024 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з КС «Бебко Фінанс» понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про відшкодування вказаних витрат суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності. Оскільки в порядку наказного провадження можливе задоволення безспірних вимог заявника, тому питання про стягнення витрат на правову допомогу підлягає розгляду виключно в порядку позовного провадження.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки останній суперечить наведеним вище положенням ст.168 ЦПК України, згідно якої судовий наказ за своїм змістом має містити суму судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З наведеного слід дійти висновку, що витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, стягнення яких при видачі судового наказу передбачено процесуальним законом, та які у разі їх документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу.
При цьому колегія суддів зауважує, що у разі незгоди боржника із сумою витрат по оплаті за надану правову допомогу на підставі судового наказу, боржник має право на підставі ст. 170 ЦПК України подати до суду заяву про скасування судового наказу, тоді як заявник позбавлений процесуальної можливості іншим способом вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ним у наказному провадженні.
Наведеного суд першої інстанції не врахував та вирішивши питання по суті заявлених вимог дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення судових витрат, не надавши правової оцінки їх обґрунтованості та доведеності.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, апеляційна скарга адвоката Джамалли Равіль Хагані-огли, який діє від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2024 року скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374,379, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Джамалли Равіль Хагані-огли, задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ Л.П.Воронцова
________________ О.В.Кутурланова