Справа № 127/15972/24
Провадження № 2/127/2110/24
24 липня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Шмигори О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Лисий О.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.2024 року о 19:30 год. в м. Вінниця, водій ОСОБА_4 , керуючі транспортним засобом «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. О.Антонова, виїжджаючи на перехрестя з головною дорогою вул. М.Шимка, не переконався, що це буде безпечно, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», внаслідок чого допустив зіткненні з автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалась зі сторони вул. Немирівське шосе. Внаслідок вказаної пригоди: водій ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 71/98 від 20.02.2024 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «забій, підшкірна гематома середньої третини лівої гомілки». Вказані травми відноситься до легких тілесних ушкоджень. Пасажир автомобіля «Volkswagen Tiguan» малолітній ОСОБА_5 , відповідно до довідки КНП «ВОДКЛ ВОР» від 19.01.2024 року отримав тілесні ушкодження у вигляді (ЗЧМТ, СГМ, забій м'яких тканин лівого плеча», від госпіталізації відмовився. Вказані травми, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», стверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ще один пасажир автомобіля «Volkswagen Tiguan» ОСОБА_6 , відповідно до повідомлення КПП «ВМКЛ ШМД» від 19.01.2024 року отримала тілесні ушкодження у вигляді «СГМ, забій шийного відділу хребта», відпущена додому без госпіталізації. Вказані травми, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після скоєння даної пригоди слідчим ВРЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Поліщуком І.М., було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020010000091 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
22.02.2024 року на підставі ст. 110 , п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчим ВРЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Поліщуком І.М.,було винесено постанову про закриття кримінального провадження, оскільки кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Заподіяння в результаті порушення правил дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286 КК України, а копію постанови було направлено начальнику Управління патрульної поліції у Вінницькій області, для притягнення водія ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності заст. 124 КУпАП.
10.04.2024 року Вінницьким міським судом було винесено постанову про визнання ОСОБА_4 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Рішення суду набрало законної сили 23.04.2024 року.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 , під час настання страхового випадку (ДТП) була застрахована полісом обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ «СК «УСГ» за № 213959807.
Оскільки пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 вона, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулась до ПАТ «СК «УСГ» з повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування та повним пакетом документів, необхідним для прийняття вмотивованого рішення про виплату на її користь страхового відшкодування. Внаслідок звернення позивачки Страховиком було відкрито страхову справу та за результатами розгляду поданої ОСОБА_3 заяви про страхове відшкодування, ПАТ «СК «УСГ» було прийняте рішення про виплату на її користь відшкодування загальним розміром 158500,00 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) Відповідно до умов страхування по полісу ОСЦПВНТЗ за № 213959807 страхувальником була визначена франшиза в розмірі 1500,00 грн., що підтверджується відповіддю на адвокатський запит за вих. № ОСЦВ-1854/3 від 06.05.2024 року ПАТ «СК «УСГ».
Таким чином, сплативши на користь ОСОБА_3 158500,00 грн. страхового відшкодування, страховик взяв на себе обов'язок повністю виконати покладені на нього Законом вимоги, адже ця сума являє собою передбачену умовами Полісу ОСЦПВНТЗ за № 213959807 страхову суму (160000,00 грн.) за вирахуванням передбаченої умовами цього ж полісу безумовної франшизи (1500,00 грн.) - частини збитків, яка не відшкодовується Страховиком згідно із договором страхування (п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»), а підлягає стягненню з винуватця. Разом із тим, сума страхового відшкодування, що виплатила ПАТ «СК «УСГ»(158500,00 грн.), є недостатньою для повного відшкодування завданої винуватцем шкоди, оскільки відповідно до висновку експерта з арезультатами проведення транспортно-товарознавчої дослідження № 1202/24-24 складеного 16.04.2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження під час ДТП з автомобілем «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_1 на час проведення експертизи складає величину 806130,41 грн., в тому числі ВТВ (втрата товарної вартості), що становить 41173,70 грн.
Також представник позивача зазначає, що на 05.04.2024 року відбувся огляд пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 та був складений відповідний акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість).Зазначений акт було складено та підписано експертом Базалицьким В.С., представником позивача (довірена особа) адвокатом Лисим О.В., свідком (учасником) ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_4 , який був повідомлений про огляд автомобіля експертом належним чином не з'явився, хоч а про дату, час та місце проведення такого огляду був повідомлений належним чином.
Тому, враховуючи те, що сума страхового відшкодування, що виплатила ПАТ «СК «УСГ»(158500,00 грн.), є недостатньою для повного відшкодування завданої винуватцем шкоди відповідач зобов'язаний сплатити позивачці, як потерпілій внаслідок ДТП особі, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки спроба досудового врегулювання позивачкою згаданої спірної ситуації очікуваного результату не принесла, вона вимушена звернутись із цією позовною заявою до суду.
З огляду на вказане вище, представник позивачки просить суд стягнення з відповідача на користь позивачки різниця між фактичним розміром шкоди (806130,41 грн.) та страховим відшкодуванням, що сплачено страховиком (158500,00 грн.) + 1500,00 грн. (франшиза), яка становить 649130,41 грн. (шістсот сорок дев'ять тисяч сто тридцять гривень 41 копійка).
Окрім того, внаслідок ДТП також додатково були понесені витрати у зв'язку із проведенням експертизи від 16.04.2024 року №1202/24-21, яка згідно квитанції АТ «Укрпошти» за №343187 від 09.04.2024 року становить 3634,94 грн.
Крім того, позивачка у позові вказує на те, що в наслідок ДТП, пошкодження її транспортного засобу, їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), а також просить суд покласти на відповідача понесенні нею судові витрати.
Ухвалою суду від 24.05.2024 року в справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, з викликом сторін та роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачу відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, яку направлено судом на адресу проживання відповідача.
Представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Драчук Т.М., у визначений ухвалою суду строк було подано до суду відзив на позов, в якому сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем такий позов не визнається, з таких підстав. На переконання відповідача, висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 1202/24-21 від 16.04.2024 року наданий суду позивачем як єдиний доказ в обґрунтування розміру завданої йому шкоди, не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду. Представник відповідача вказує на те, що з Акту огляду транспортного засобу від 05.04.2024 року, вбачається, що огляд автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 експертом відбувся 05.04.2024 року. Відповідач запрошення на огляд автомобіля отримав 04.04.2024 року ввечері та не мав достатньо часу для того, щоб забезпечити участь свого адвоката та незалежного експерта в огляді, а тому, вказаний висновок викликає сумнів у відповідача, оскільки його зміст вказує на однобокість і неповноту проведення автотоварознавчої експертизи. Заявлена позивачем до стягнення сума матеріального збитку в розумінні чинного законодавства є можливою вартістю відновлювального ремонту і слугує лише задля визначення вартості матеріального збитку, носить лише рекомендаційний характер для застосування її у формулі визначення вартості матеріального збитку і не є реальним збитком. Представник відповідача зауважує, що висновок експертного дослідження наданого позивачем не містить докладного опису проведених досліджень, зроблені за результатами таких досліджень висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені перед експертом запитання. Окрім вищевказаного представник відповідача зауважив, що висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 1202/24-21 від 16.04.2024 року, який наданий позивачем на підтвердження заявлених вимог, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме положеннями абзацу 2 ст. 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений Постановою КМУ від 10.03.2003 року № 1440, яким визначено, що для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків. Дорожньо-транспортна пригода в даному випадку, яка стала причиною пошкодження транспортних засобів, відбулась 19.01.2024 року. Натомість у висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 1202/24-21 від 16.04.2024 року розмір завданої шкоди визначено станом на час проведення експертизи, яка саме це дата є незрозумілим, оскільки огляд автомобіля відбувся 05.04.2024 року, а висновок датований 16.04.2024 року. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що у висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 1202/24-21 від 16.04.2024 року зазначено - відповідальність за достовірність наданих матеріалів несе ініціатор призначення експертизи, тобто ОСОБА_3 ДТП, як вказує представник відповідача, в даному випадку відбулася 19.01.2024 року, а експертом огляд пошкодженого транспортного засобу проводився лише 05.04.2024 року. У висновку експерта не вбачається дослідження ним відомостей щодо належності пошкоджень автомобіля саме внаслідок ДТП, яка відбулась ще 19.01.2024 року. Де саме на зберіганні перебував автомобіль, та чи не використовувався протягом часу від ДТП до огляду експертом, матеріали справи не містять, а тому у відповідача є обґрунтовані сумніви, щодо пошкоджень автомобіля позивача саме внаслідок ДТП яка відбулась 19.01.2024 року. Також, звертає увагу суду, що позивачем не доведено жодними доказами в чому полягають її моральні страждання, з яких міркувань вона виходила визначаючи суму моральної шкоди, які докази її моральних страждань. В позовній заяві позивач посилається на моральні страждання дітей і сторонніх осіб, однак у позовній заяві вони не визначені. Чинним законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди особі завданої іншим учасникам ДТП., а також з матеріалів справи не вбачається, що позивач зверталася до страхової компанії у зв'язку з отриманням нею та її родиною травм внаслідок ДТП, а також щодо відшкодування моральної шкоди.
03.07.2024 року на підставі ухвали суду у справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти заявлених позовних вимог, підтримавши викладену позицію у відзиві, просила суд відмовити у задоволенні позову та подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які заявлено позивачем, а саме до суми 1000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіль марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3
З матеріалів справи судом встановлено, що 19.01.2024 року о 19:30 год. в м. Вінниця, водій ОСОБА_4 , керуючі транспортним засобом «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. О.Антонова, виїжджаючи на перехрестя з головною дорогою вул. М.Шимка, не переконався, що це буде безпечно, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», внаслідок чого допустив зіткненні з автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалась зі сторони вул. Немирівське шосе.
Крім того, судом встановлено, що внаслідок вказаної пригоди водій ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 71/98 від 20.02.2024 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «забій, підшкірна гематома середньої третини лівої гомілки». Вказані травми відноситься до легких тілесних ушкоджень. Пасажири автомобіля «Volkswagen Tiguan» малолітній ОСОБА_5 , відповідно до довідки КНП «ВОДКЛ ВОР» від 19.01.2024 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді (ЗЧМТ, СГМ, забій м'яких тканин лівого плеча», від госпіталізації відмовився. Вказані травми, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», стверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Пасажир автомобіля «Volkswagen Tiguan» ОСОБА_6 , відповідно до повідомлення КПП «ВМКЛ ШМД» від 19.01.2024 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді «СГМ, забій шийного відділу хребта», відпущена додому без госпіталізації. Вказані травми, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Слідчим ВРЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Поліщуком І.М., було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020010000091 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
22.02.2024 року на підставі ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчим ВРЗСТ СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Поліщуком І.М.,було винесено постанову про закриття кримінального провадження, оскільки кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Заподіяння в результаті порушення правил дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286 КК України, а копію постанови було направлено начальнику Управління патрульної поліції у Вінницькій області, для притягнення водія ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності заст. 124 КУпАП.
10.04.2024 року Вінницьким міським судом було винесено постанову про визнання ОСОБА_4 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду набрала законної сили 23.04.2024 року.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 , під час настання страхового випадку (ДТП) була застрахована полісом обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ «СК «УСГ» за №213959807.
Оскільки пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 , вона, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулась до ПАТ «СК «УСГ» з повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування та повним пакетом документів, необхідним для прийняття вмотивованого рішення про виплату на її користь страхового відшкодування. Внаслідок звернення позивача Страховиком було відкрито страхову справу та за результатами розгляду поданої ОСОБА_3 заяви про страхове відшкодування, ПАТ «СК «УСГ» було прийняте рішення про виплату на її користь відшкодування загальним розміром 158500,00 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Відповідно до умов страхування по полісу ОСЦПВНТЗ за № 213959807 страхувальником була визначена франшиза в розмірі 1500,00 гр., що підтверджується відповіддю на адвокатський запит за вих. № ОСЦВ-1854/3 від 06.05.2024 ПАТ «СК «УСГ».
Таким чином, сплативши на користь ОСОБА_3 158500,00 грн. страхового відшкодування, страховик взяв на себе обов'язок повністю виконати покладені на нього Законом вимоги, адже ця сума являє собою передбачену умовами Полісу ОСЦПВНТЗ за № 213959807 страхову суму (160000,00 грн.) за вирахуванням передбаченої умовами цього ж полісу безумовної франшизи (1500,00 грн.) - частини збитків, яка не відшкодовується Страховиком згідно із договором страхування (п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»), а підлягає стягненню з винуватця. Разом із тим, сума страхового відшкодування, що виплатила ПАТ «СК «УСГ»(158500,00 грн.), є недостатньою для повного відшкодування завданої винуватцем шкоди, оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої дослідження № 1202/24-24 складеного 16.04.2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження під час ДТП з автомобілем «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_1 на час проведення експертизи складає величину 806130,41 грн., в тому числі ВТВ (втрата товарної вартості), що становить 41173,70 грн.
Заперечення представника відповідача щодо невідповідності такого висновку чинному законодавству України є безпідставними та такими що не ґрунтуються на доказах, які б могли його спростувати, а саме внесення будь-яких заперечень при його проведенні та сторона відповідача, в разі непогодження із висновком експерта, в ході судового розгляду не була позбавлена права звернутися до суду із клопотанням про призначення іншого експертного дослідження, задля відхилення наданого позивачем експертного висновку.
Крім того, як встановлено судом, 05.04.2024 року відбувся огляд пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 та був складений відповідний акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість).Зазначений акт було складено та підписано експертом Базалицьким В.С., представником позивача (довірена особа) адвокатом Лисим О.В., свідком (учасником) ОСОБА_7 . Відповідач ОСОБА_4 , який був повідомлений належним чином про огляд автомобіля експертом, не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого огляду був повідомлений, що ним не заперечується.
За змістом п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межахстрахових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування і регламентної виплати) розглядається в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також школа, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що школи завдано не з її вини.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної і або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Пунктом 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» визначено, що в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею школи зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свої о порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6- 691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в . цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість матеріального збитку, завданого позивачу ОСОБА_8 , пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, тому з відповідача ОСОБА_4 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріального збитку та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13.06.2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17.10.2019 року у справі № 370/2787/18 І провадження № 61-11244св19), від 30.10.2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № І 61-30908св18), від 21.02.2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22.04.2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61 - 12032св19).
За таких обставин, саме відповідач ОСОБА_4 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу ОСОБА_8 , таку різницю між фактичним розміром матеріального збитку і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки вина відповідача щодо пошкодження належного позивачці транспортного засобу є встановленою відповідною постановою суду, а сума страхового відшкодування, що виплатила ПАТ «СК «УСГ»(158500,00 грн.), є недостатньою для повного відшкодування завданої винуватцем шкоди відповідач зобов'язаний сплатити позивачці, як потерпілій внаслідок ДТП особі, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищезазначене підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.04.2021 року у справі №759/7787/18.
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеними в постанові по справі №755/7666/19 від 15.10.2020 року.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Таким чином, суд вважає, що оскільки шкода завдана пошкодженням належного позивачу внаслідок ДТП, яка відбулася 19.01.2024 року, транспортного засобу марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 , перевищує суму страхової виплати, позивач ОСОБА_3 набула права вимоги відшкодування понесених збитків також і до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, яким є відповідач ОСОБА_4 .
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (806130,41 грн.) та страховим відшкодуванням, що сплачено страховиком (158500,00 грн.) + 1500,00 грн. (франшиза), яка становить 649130,41 грн. (шістсот сорок дев'ять тисяч сто тридцять гривень 41 копійка).
Окрім того, внаслідок ДТП позивачем також додатково були понесені витрати у зв'язку із проведенням експертизи від 16.04.2024 року №1202/24-21, яка згідно квитанції АТ «Укрпошти» за №343187 від 09.04.2024 року становить 3 634,94 грн.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. слід зазначити, що ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Оцінюючи доводи, якими позивач обґрунтувала стягнення моральної шкоди, суд відзначає, що дійсно в дорожньо-транспортній пригоді був пошкоджений транспортний засіб, належний позивачу. Через пошкодження автомобіля позивач дійсно була позбавлена можливості ним користуватись, внаслідок ДТП нею та її пасажирами було отримано також легкі тілесні ушкодження, що призвело до душевних переживань та вимушених змін у її житті.
Суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн., що на думку суду, з урахуванням вимог щодо розумності, справедливості та співмірності, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача.
Таким чином, позовні вимог підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6691,30 грн. та витрати понесені у зв'язку з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 3634,94 грн
У позовній заяві ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 витрати пов'язані із правничою допомогою адвоката у розмірі 15000 гривень у рамках судового розгляду цивільної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 137 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи судом встановлено, що між адвокатом Лисим О.В. та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 06.03.2024 року та відповідно до якого, а також до Додаткової угоди № 1 від 06.03.2024 року, на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 06.03.2024 року позивачем сплачено 7500,00 гривень та відповідно до прибуткового касового ордеру б/н від 06.05.2024 року позивачем сплачено 7500,00 гривень. Крім того, відповідно до детального розрахунку робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги б/н від 06.03.2024 року та Додатковою угодою № 1 від 06.03.2024 року, всього адвокатом витрачено 15 годин, що відповідно до вартості наданих послуг становить 15000,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає належними доказами квитанції про оплату послуг за договором, копії яких долучено до справи, оскільки відповідачем не подано суду доказів іншого.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст позовної заяви та клопотань представника позивача по суті, клопотання представника відповідача про зменшення розмірі судових витрат на правничу допомогу, складність справи, час, затрачений представником позивача в судових засіданнях, їх кількість, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а також результат розгляду справи за яким позовні вимоги задоволено, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 999, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 649130,41 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати понесені у зв'язку з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 3634,94 грн. (три тисячі шістсот тридцять чотири гривні 94 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору у розмірі 6691,30 грн. (шість тисяч шістсот дев'яносто одна гривня 30 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ,адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складений 31.07.2024 року.
Суддя: