Справа № 523/22347/23
Провадження №2/523/1449/24
"03" липня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання,
15.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання, якою просить: стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним 23 років, за умови що він буде продовжувати навчання.
В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначила, що перебувала із відповідачем у шлюбі, який був розірваний 26.03.2009 року. Від спільного шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина навчається на III курсі денної форми навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж вимірювань ДУІТЗ» за кошти державного бюджету, що підтверджується довідкою з місця навчання від 29.11.2023 року за №244. Син отримує стипендію в середньому 900 грн. на місяць, за останні пів року його стипендія склала 5 627,07 грн., що підтверджується довідкою з місця навчання від 01.12.2023 №29. Повнолітній проживає із позивачем та перебуває на її утриманні, стипендії яку він отримує не вистачає для задоволення усіх його потреб, пов'язаних із навчанням, зокрема оплата проїзду до навчального закладу, придбання одягу, їжі. Позивачка не взмозі самостійно утримувати сина, у зв'язку із чим вони опинилися у скрутному матеріальному становищі. Крім того, від другого шлюбу у позивачки є малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча є працездатним, аліментів нікому не сплачує, отже має можливість надавати допомогу.
22.04.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богданової Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, яким вона просила відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований наступним: відповідач не відмовляється від надання матеріальної допомоги своїй дитині, однак на сьогоднішній день не має можливості таку допомогу надавати. Згідно довідки про доходи, ОСОБА_3 отримує стипендію від 750 грн. до 1310 грн. щомісячно, з державного бюджету. Крім того, позивачем не надано відомостей про графік навчання ОСОБА_3 , оскільки якщо є вільний час, то він маже мати змогу підробляти. Відповідає перебуває у шлюбі зі ОСОБА_6 , від цього шлюбу має малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина відповідача не працює, про що свідчить Форма ОК-5, видана на ім'я ОСОБА_6 . Також, відповідач є годувальником для своєї непрацездатної матері, пенсіонерки та бабусі. Крім того, відповідач згідно договору оренди у приватної особи від 11.11.2023 року винаймає квартиру і сплачує орендну плату у розмірі 4500 грн. на місяць. Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 хворіє на туберкульоз, знаходиться на диспансерному обліку з 05.09.2023 року та отримує протитуберкульозну терапію на тлі патогенетичної та симптоматичної терапії. На сьогоднішній день відповідач не працює, не отримує ніякого доходу, у нього відсутня можливість утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.
29.04.2024 року позивач ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, обґрунтовану наступним. Стипендія, яку отримує ОСОБА_3 не покриває витрати, які несе син під час навчання, так як її розмір навіть і близько не відповідає встановленим межам прожиткового мінімуму, відповідного його віку (у 2023 році - 2684 грн; у 2024 році - 3028 грн). Крім того, син розуміючи що він повнолітній, надавав зі своєї стипендії певні грошові суми на допомогу у покритті житлово-комунальних послуг. Також, син не може працевлаштуватися на роботу, у зв'язку із тим, що дистанційна форма навчання не виключає проведення занять (лекцій та семінарів) та взаємодію студентів з викладачами, у тому числі у межах підготовки практичних завдань за навчально-методичними рекомендаціями. Син навчається на денній формі навчання, працевлаштування може негативно вплинути на його успішність в навчанні, що потягне за собою скасування стипендійних виплат. Дружина відповідача є здоровою та працездатною особою. Відповідачем не надано жодного доказу, який підтверджує факт утримання непрацездатних матері та бабусі, а також самої дружини. Також, відповідач не довів, що його мати та баба отримують пенсію у мінімальному розмірі. Якщо відповідач та його дружина не працюють, незрозуміло за які кошти вони тоді орендують квартиру. Крім того, ОСОБА_2 є співвласником буд. АДРЕСА_1 , у розмірі 3/8 частин. Наданою відповідачем Випискою із медичної картки амбулаторного хворого за формою №027/о не підтверджується факт перебування відповідача на диспансерному обліку з 05.09.2023 року, та отримання протитуберкульозної терапії. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують факт лікування туберкульозу за індивідуальним режимом, а також доказів, які свідчать про грошові витрати відповідача на придбання медичних препаратів. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують його непрацездатність. Крім того, 21.12.2023 року відповідач сплатив заборгованість зі сплати аліментів у сумі 50 000 грн., у серпні 2023 року відповідачем було сплачено 5000 грн., що свідчить про наявність у нього доходу.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2023 року: позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2023 року: витребувано з Центру обслуговування платників Болградської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Болгарських ополченців, буд. 24) довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за І-ІІІ квартал 2023 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, заявою просили розглянути справу у їх відсутність, задовольнивши позов.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Богданова Ю.В. у судове засідання не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що в Книзі реєстрації шлюбів 02.10.2005 року зроблено відповідний актовий запис №8, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області від 02.10.2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_10 , про що в Книзі реєстрації народжень 28.12.2005 року зроблено відповідний актовий запис за № 1740, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_8, виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси.
26.03.2009 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації шлюбів 26.03.2009 року зроблено відповідний актовий запис за №126, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 , виданого Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2019 року по справі №523/2690/19 було змінено розмір аліментів, визначений рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.10.2008р. по цивільній справі №2-5603/08 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1013 гривень 50 копійок, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набуттям рішення законної сили, до досягнення дитиною віку повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
09.07.2020 року «ОСОБА_19» ОСОБА_12 змінив прізвище на « ОСОБА_13 », актовий запис №41, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, виданого 09.07.2020 року Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.01.2023 року по справі № 523/22454/21 було змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначених рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2019 року у справі № 523/2690/19, з 1013,50 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Довідкою виданою начальником Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.03.2024 року підтверджується, що станом на 15.03.2024 року заборгованість зі сплати аліментів по виконанню виконавчого листа №523/2690/19 від 18.07.2019 року - відсутня.
Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по АСВП НОМЕР_9 від 02.11.2023 року, у грудні 2023 року ОСОБА_2 погасив заборгованість зі сплати аліментів, перерахувавши 50 000 грн.
Повнолітній ОСОБА_3 є студентом III курсу денної безоплатної форми навчання ВСП «Фаховий коледж вимірювань ДУІТЗ», зарахований з 01.09.2021 року, наказ № 41/1-с від 30.07.2021 року, за кошти державного бюджету. Закінчується навчання 30.06.2025 року. Це підтверджується Довідкою «Фахового коледжу вимірювань Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку» від 29.11.20203р. №244.
Довідкою про доходи, виданою ВСП «Фаховий коледж вимірювань ДУІТЗ», підтверджується що ОСОБА_3 , студенту денної форми навчання групи 2101РТ, було нараховано стипендію з червня 2023 року по листопад 2023 року у сумі 5627,07 грн. (у червні - 836,21 грн; у липні - 1070,86 грн; у серпні - 750,00 грн; у вересні - 760,00 грн; у жовтні - 900,00 грн; у листопаді - 1310,00 грн).
Наразі, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом із матір'ю ОСОБА_1 та її сім'єю.
Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їхніх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Наведеному відповідають і роз'яснення, викладені в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, оскільки було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
Суд зазначає, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
У контексті обставин цієї справи, суд враховує можливість утримання батьками повнолітньої дитини.
Надаючи правову оцінку можливості утримання матір'ю, позивачем по справі, повнолітньої дитини, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_14 , з 15.10.2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 905.
Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_14 народилась спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона не працює, перебуває на утриманні свого чоловіка.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів наведеним обставинам.
Надаючи правову оцінку можливості утримання батьком, відповідачем по справі, повнолітньої дитини, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі із ОСОБА_15 . Від наведеного шлюбу подружжя має малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_5 та копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_6 .
Відповідач стверджує, що він та його дружина не працюють.
Суд зазначає, що доказів того, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_6 , станом на дату ухвалення судового рішення, офіційно працюють, матеріали справи дійсно не містять.
Згідно довідки Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.04.2024 року, інформація щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, нарахованого податку та військового збору, ОСОБА_2 , у період з 1 кварталу 2023 року по 3 квартал 2023 року - відсутня.
Згідно Довідки Форми ОК-5, виданої Пенсійним Фондом України стосовно застрахованої особи ОСОБА_6 , остання наявна інформація про страхувальника надана суду за 2017 рік.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що суду представником відповідача надано не повну довідку Форми ОК-5, щодо застрахованої особи ОСОБА_6 , зокрема наведена довідка повинна містити 4 аркуші, що підтверджується нумерацією аркушів, в свою чергу суду надано лише два аркуші, зокрема також не надано аркуш 4, що викликає сумніви у достовірності наданої суду інформації.
З огляду на викладене, суд вважає що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що його дружина ОСОБА_6 не працює.
Відповідач стверджує, що він хворіє на туберкульоз, знаходиться на диспансерному обліку з 05.09.2023 року та отримує протитуберкульозну терапію на тлі патогенетичної та симптоматичної терапії, що підтверджує Випискою із медичної картки амбулаторного хворого за формою №027/о.
Суд зазначає, що надана суду Виписка із медичної картки амбулаторного хворого за формою №027/о є не повною, зокрема містить лише один аркуш, не містить підпису лікуючого лікаря, печатку, не відповідає Формі первинної облікової документації, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 14 лютого 2012 року №110, тому не приймається судом в якості належного доказу хвороби відповідача.
Також відповідач стверджує, що є годувальником для своєї непрацездатної матері, пенсіонерки та бабусі, в підтвердження чого надає суду Довідку Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 20.05.2024 року, згідно якої:
-мати ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 пенсіонерка, доглядає за своєю пристарілою матір'ю, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка тривалий час прикута до ліжка, не пересувається, сліпа. Окрім пенсії інших доходів не має. Зі слів ОСОБА_16 , її син ОСОБА_2 піклується про матір і бабусю, постійно фінансово підтримує їх.
Суд зазначає, що наведена Довідка Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 20.05.2024 року не є доказом перебування ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на утриманні у відповідача ОСОБА_2 .
Суд виходить із того, що оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 є пенсіонерками за віком та мають отримувати відповідне пенсійне забезпечення, то доводи відповідача ОСОБА_2 щодо того, що він є годувальником наведених осіб, є необґрунтованими.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 являється власником 3/8 часток житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, номер інформаційної довідки: 373311675.
У той же час, згідно договору оренди від 11.11.2023 року ОСОБА_2 орендує у ОСОБА_18 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Орендна плата складає 4500 грн. в місяць.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
За таких обставин, враховуючи що повнолітній ОСОБА_3 навчається на денному відділенні, отримана ним стипендія не відповідає рівню прожиткового мінімуму працездатної особи на 2024 рік, навчання на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази матеріального стану обох батьків повнолітнього, який продовжує навчання, суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу).
Такий обсяг стягнення аліментів, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, матеріального стану відповідача по справі.
При визначенні саме такого розміру аліментів до стягнення, суд враховує принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток сина, приймає до уваги надання відповідачем ОСОБА_2 неповних та суперечливих доказів суду, в підтвердження заперечень на позов, приймає до уваги що відповідач є працездатною особою і не позбавлений можливості захистити інтереси свого сина та допомогти йому отримати відповідну освіту та професію, забезпечивши на час навчання грошовими коштами, необхідними для його життєдіяльності, в той час син в такій можливості обмежений. Суд також враховує, що відповідач погасив заборгованість по аліментам у грудні 2023 року в розмірі 50 000 грн., що свідчить про наявність у нього таких статків, орендує квартиру, що також свідчить про наявність у нього доходів. Одночасно, суд приймає до уваги наявність у відповідача неповнолітньої дитини.
Також, суд виходив із того що обов'язок утримання ОСОБА_3 покладається і на матір дитини, позивача по справі, яка також є працездатною особою, має неповнолітню доньку. При цьому, позивачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надано суду належних, достатніх і допустимих доказів наявності потреб сина матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, які є підставою для стягнення аліментів у зазначеному позивачкою розмірі.
Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Таким чином, з огляду на спільний обов'язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини на період продовження навчання, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, який би був справедливим і не накладав би непропорційний фінансовий тягар на нього, зокрема, з урахуванням того, що його син є повнолітньою і працездатною, у силу чого має можливість забезпечувати своє життя також самостійно, отримує стипендію.
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід присудити з 15.12.2023 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Крім цього, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 15.12.2023 року та до закінчення дитиною навчання, але не більш ніж до досягнення дитиною 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.07.2024 року, у зв'язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя: К.О. Далеко