31 липня 2024 рокусправа № 380/2244/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) із вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 роки;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019, 2020 роки;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі №380/10765/22;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі №380/10765/22;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі №380/10765/22;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суд від 30 жовтня 2023 року у справі №380/10765/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку спірних виплат призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку. Виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі було здійснено 26.12.2024, проте перерахунок спірних виплат здійснено не було.
Таким чином, вищезазначені дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «грошової допомоги на оздоровлення» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Ухвалою судді від 02.02.2024 позовну заяву залишено без руху.
Позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунув належним чином. Надав додаткові пояснення.
Ухвалою судді від 12.02.2024 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві. Вказує, що при обчисленні вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення, не враховуються одноразові види грошового забезпечення, такі як щомісячна додаткова грошова винагорода при звільненні та індексація. Обчислення даних виплат здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення, тобто з виплат, які мають щомісячний характер. Зазначене свідчить, що позивачу правомірно та правильно здійснено виплату грошової допомоги при звільненні.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.
Старшого солдата ОСОБА_1 , водія-машиніста компресора електрогазового взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення, звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від 17 липня 2020 року 22-РС з військової служби у запас, відповідно до підпункту „а” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням строку контракту), згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2020 №173 (по особовому складу) з 16.08.2020 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №380/10765/22, зокрема зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів; та індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4073,21 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 16.08.2020 відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Суд зауважує, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем не спростовується, що виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі було здійснено 26.12.2023 відповідно до розрахунково-платіжної відомості №564 згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10765/22.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок його грошового забезпечення за спірні періоди з урахуванням у його складі зазначеної вище індексації, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, тому звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З доказів у справі суд встановив, що відповідно до розрахунку, при виключенні із особового складу ВЧ НОМЕР_1 нарахування компенсації за невикористану відпустку УБД з 2015 по 2020 роки за 84 доби та розрахунок ОДГ в разі звільнення проведений позивачу без урахування у їх складі індексації грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення від 31.12.2021 №71/1/817 індексація нараховувалася позивачу лише з січня по квітень та з липня по грудень 2015 року; з грудня 2018 року по серпень 2020 року. Однак з урахуванням висновків суду у справі №380/10765/22 та проведеним перерахунком, суд анонсує, що вказані нарахування не можна вважати коректними.
Згідно з довідкою про розмір грошової допомоги на оздоровлення №71/18/181 грошова допомога на оздоровлення з 2015 по 2020 роки також нараховувалася позивачу без включення індексації грошового забезпечення.
Не враховано до розміру грошової допомоги на оздоровлення і щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася позивачу з січня 2015 року по лютий 2018 року, відповідно до вже згаданої довідки про нараховане грошове забезпечення від 31.12.2021 №71/1/817.
З огляду на вказане вище, вирішуючи справу суд керується таким.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII; в редакції, чинній на час звільнення позивача із служби).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами пунктів 1, 8, 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту (14) військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
За змістом частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Враховуючи викладене Постановою №889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень п. 2 ст. 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.
При цьому, суд зазначає, що щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №802/955/17, від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3398/17, від 16 грудня 2019 року у справі №825/812/17, від 19 вересня 2019 року у справі №826/14564/17, від 19 лютого 2020 року у справі №822/2741/17, від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20, від 28 травня 2021 року у справі №400/1955/20.
Судом з матеріалів справи з'ясовано, що позивачу щомісячно у спірний період виплачувалася щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №889.
Таким чином, у даному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
З урахуванням вказаного, як наслідок для ефективного захисту прав позивача суд висновує необхідність зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення у 2015, 2016, 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та з урахуванням виплачених сум.
Також суд враховує таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 6 Закону №1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Суд враховує, що скасовуючи рішення судів у даній справі Верховний Суд дійшов до висновку, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.
Суд з'ясував, що виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі було здійснено 26.12.2023 відповідно до розрахунково-платіжної відомості №564 згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10765/22.
З огляду на викладене, дійшов висновку, що оспорювані позивачем виплати мають бути перераховані та виплачені йому з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, які закріплені ст. 245 КАС України, в частині належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1та частиною 3 статті 15 Закону №2011-ХІІ, одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ, та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд відзначає, що таке задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби - 16.08.2020) строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, відтак, в силу приписів ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням індексації грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням індексації грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування ОСОБА_1 індексації при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2020 роки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2020 роки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням індексації грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Желік О.М.