справа № 380/9013/24
про продовження розгляду
30 липня 2024 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.03.2023 №0097649-2416-1328 на суму 390,00 грн., податкове повідомлення - рішення від 24.03.2023 №0097650-2416-1328 на суму 438,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №0097651-2416-1328 на суму 448,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №0097653-2416-1328 на суму 380,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №0097652-2416-1328 на суму 28830,75 грн.
Ухвалою від 30.04.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.
07.05.2024 позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка мотивована тим, що відповідач не скерував своєчасно на його адресу вищевказані податкові повідомлення-рішення, відтак про їх наявність позивач дізнався лише у лютому 2024 року через електронний кабінет платника податків.
Суд ухвалою від 13.05.2024 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
Відповідач 17.07.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Разом з відзивом відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду, яка мотивоване тим, що у відповідності до вимог ст. 42, 58 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення було скеровано ОСОБА_1 28.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №7900072852865 на адресу: АДРЕСА_1 , однак, такий конверт було повернуто 13.09.2023 на адресу ГУ ДПС у Львівській області з відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Відтак, днем, після якого слід вважати, що ОСОБА_1 отримав копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є 13.09.2023 - день повернення поштовою службою рекомендованого листа, і саме з цією датою пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду із позовом про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, останнім днем для звернення до суду є 13.03.2024, проте позивач звернувся до суду лише у квітні 2024 року, з порушенням строку звернення до суду.
Ухвалою від 22.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
29.07.2024 позивач подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, мотивоване тим, що про оспорювані податкові повідомлення-рішення позивач дізнався 19.02.2024, коли отримав їх через електронний кабінет платника податків. Крім того, на думку позивача, з долучених до матеріалів справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення неможливо встановити беззаперечний факт направлення саме спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки в повідомленні про вручення така інформація відсутня.
При розгляді клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частин третьої та четвертої статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку, суд повинен надавати оцінку всім доводам, викладеним заявником у клопотанні/заяві про поновлення строку та причинам, що зумовили пропущення такого строку.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона (сторона) вчиняла, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
За правилами пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні норми зазначені і в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року.
За правилами пунктів 3, 4, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється:
1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення);
2) працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення).
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Як уже встановлено судом раніше, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення, з яких випливає, що позивачу направлялись документи від Головного управління ДПС у Львівській області на його поштову адресу, проте були повернуті відправнику із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Разом з тим, із зазначених доказів неможливо встановити беззаперечний факт направлення відповідачем у справі саме податкових повідомлень-рішень, щодо яких виник спір.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.03.2024 у справі №380/13865/22.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що докази, які підтверджують факт направлення позивачу оспорюваних податкових повідомлень-рішень не дають можливості повністю встановити момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його права.
Окрім того, судом встановлено, що позивач після отримання спірних податкових повідомлень-рішень з електронного кабінету 19.02.2024 вчиняв активні дії по їх оскарженню, зокрема, шляхом звернення зі заявою до ГУ ДПС у Львівській області, за результатами якого відповідачем надано відповідь від 29.03.2024.
Таким чином, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та повного встановлення всіх обставин справи суд доходить висновку про необхідність поновити позивачу строк на звернення до суду із цим позовом.
Так, відповідно до ч. 14 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд
поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Продовжити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали скерувати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.