31 липня 2024 рокусправа № 380/6428/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ; далі - Відповідач) з вимогами:
Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони Збройних Сил України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абзацу шостого підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Сил територіальної оборони Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу шостого підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 по мобілізації. Вказує, що 30.01.2024 звернувся до відповідача із рапортом до командира РВП в/ч НОМЕР_1 про звільнення з лав ЗСУ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи. Проте відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні рапорту позивача. Позивач стверджує, що здійснив усі заходи, передбачені законодавством, щодо подання рапорту на звільнення та надав усі підтверджуючі документи, а тому вважає протиправними дії керівництва щодо не розгляду його рапорту протиправними.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 33333 від 30.04.2024 р.), в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що позивач не міг бути звільнений з військової служби за зазначеною ним підставою у рапорті про звільнення з військової служби, оскільки позивачем не долучено до рапорту про звільнення з військової служби, так і до позовної заяви жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про здійснення постійного догляду або утримання на своєму забезпеченні громадянки ОСОБА_2 до призову на військову службу. Вказують, на те, що позивач не довів необхідності здійснення саме ним постійного догляду за бабусею його дружини ОСОБА_2 , як за особою з інвалідністю І групи, враховуючи виникнення такої необхідності саме під час проходження ним військової служби по мобілізації. Також зазначають, що підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначає вичерпний перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які є підставою для звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, тому наявність у військовослужбовця обов'язків, необхідність виконання яких визначена законодавцем як підстава для звільнення з військової служби, має бути підтверджена відповідними документами. У зв'язку з наявністю саме у громадянки ОСОБА_2 , дочки та онуки, які відповідно до положень чинного законодавства зобов'язані утримувати та піклуватися про неї, твердження позивача щодо відсутності інших осіб, які б могли здійснювати постійний догляд за нею не відповідають дійсності.
Крім того, відповідач зазначає, що до позовної заяви позивачем було додано копії документів, які не надавались разом з рапортом про звільнення з військової служби, а саме - висновок №542 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та довідки ЛКК від 05.05.2023 року №542 видані КНП «МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ»
МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ СТРИЙСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. У зв'язку з ненаданням вказаних документів разом з рапортом вх. № 1704/316 від 30.01.2024 року вони не приймалися до уваги відповідачем при прийнятті рішення по суті поданого рапорту, оскільки про їх існування не було відомо.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 29.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач призваний у Збройні Сили України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01.03.2022 року № 6, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 на всі види забезпечення з 01.03.2022 року та призначено за штатом воєнного часу.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2023 року № 1704/6194, головний сержант ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі по мобілізації з 24.02.2022 року та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
30.01.2024 Позивач звернувся до відповідача із рапортом до командира РВП в/ч НОМЕР_1 про звільнення з лав ЗСУ, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи. Позивач в рапорті вказав, що згідно рішення Тростянецької сільської ради, Стрийського району Львівської області № 314 від 04.08.2023 року позивача призначено опікуном над бабусею дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою похилого віку, з інвалідністю І групи по зору, підгрупи «Б», яка потребує постійного стороннього догляду (що підтверджується документами ЛКК).
До рапорту позивачем долучено наступні документи:
Копія паспорта ОСОБА_2 .
Документи про інвалідність за першою групою ОСОБА_2 .
Рішення Тростянецької сільської ради від 04.08.2023 року № 314.
Висновок опікунської ради виконавчого комітету Тростянецької сільської ради від 01.08.2023 року про визначення опікуна.
В позовній заяві представник позивача вказує, що в рапорті про звільнення помилково було вказано цифрове значення положень статті 26 Закону (абз.10, п.п. «г», п.2, ч.4) , але було деталізовано у текстовому вигляді підставу для звільнення, яка прописана для абз. 6, підпункт "І" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону - у зв?язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
За результатами розгляду рапорту, 15.02.2024 відповідач листом за № 1704/845 повідомив позивача, зокрема про наступне:
«…..У своєму рапорті він посилається на положення абз. 10 пп. «г» п. 2 ч. 4 Закону, як на підставу звільнення. Відповідно до положень Закону зазначена норма передбачає, що військовослужбовці звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. В свою чергу документів, які б підтверджували даний факт Вами не надано.
Відповідно з системного аналізу положень глави 6 Цивільного кодексу України, опіка над повнолітньою особою встановлюється виключно судом в порядку окремого провадження. Враховуючи зазначене, виконавчий комітет Тростянецької сільської ради видаючи рішення №314 від 04.08.2023 року, та опікунська рада створена при ньому видаючи рішення про призначення вас опікуном над дружиною бабусі перевищили власні повноваження, а отже документи видані ними не можуть бути прийняті до уваги, як нікчемні.
Враховуючи зазначене, виходячи з аналізу вашого рапорту та доданих до нього документів, через їх недоліки, неможливо встановити чи наявні у вас підстави для звільнення з військової служби, у зв'язку з чим ваш рапорт не може бути задоволений…..
Не погодившись з діями в/ч НОМЕР_1 позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993р. (далі - Закон №3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992р. (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ч.ч. 3, 4, 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232.
Відповідно до абз. 7 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції станом на момент подання та розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення №1153/2008).
Відповідно до пп.2 п. 225 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008р., звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 р. (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з абз. 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Додатком 19 Інструкції № 170 визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Отже, звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорта до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивач звертався до відповідача із рапортом до командира РВП в/ч НОМЕР_1 про звільнення з лав ЗСУ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи по зору, підгрупа «Б», яка потребує постійного стороннього догляду.
У листі-відповіді в/ч НОМЕР_1 від 15.02.2024 на вказаний вище рапорт позивача повідомлено, що рапорт позивача та доданих до нього документів, через їх недоліки, неможливо встановити чи наявні підстави для звільнення з військової служби, у зв'язку з чим рапорт позивача не може бути задоволений.
Також у листі відповідачем вказано, що з аналізу положень глави 6 Цивільного кодексу України, опіка над повнолітньою особою встановлюється виключно судом в порядку окремого провадження. Враховуючи зазначене, виконавчий комітет Тростянецької сільської ради видаючи рішення №314 від 04.08.2023 року, та опікунська рада створена при ньому видаючи рішення про призначення вас опікуном над дружиною бабусі перевищили власні повноваження, а отже документи видані ними не можуть бути прийняті до уваги, як нікчемні.
Водночас, суд зауважує, що розгляд рапорта військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, які підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Наслідком подання та розгляду рапорта військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорта.
Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне рішення в матеріалах справи відсутні.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 5 Кодексу адміністративного України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
За своєю правовою природою бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.
Як встановлено судом, командування з в/ч НОМЕР_1 , де безпосередньо проходить службу позивач, не вчинило дій щодо належного розгляду рапорту позивача.
Посилання позивача на письмову відповідь в/ч НОМЕР_1 від 15.02.2024, де зазначено що рапорт було розглянуто і відмовлено у звільненні у зв'язку з невірним зазначенням підстав для звільнення з військової служби, суд до уваги не приймає, оскільки мотивована відмова в задоволенні рапорту не оформлена передбаченим діючим законодавством документом наказом по військовій частині.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт від 30.01.2024 позивача.
Аналогічна позиція щодо необхідності зобов'язання судом повторно розглянути рапорт при недотриманні в/ч вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України при розгляді рапорту про звільнення з військової служби та прийняття за наслідками розгляду рапорту відповідного рішення про задоволення чи відмову(коли відмова в/ч у незадоволенні рапорту оформлена не наказом) викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 300/2961/23, від 29.02.2024 у справі № 460/17174/23.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 30.01.2024 на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 30.01.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна