15 липня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1519/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Науменка В.В.
при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,
за участі:
представника позивача - Кириленка Ю.Г.
представника відповідача - Стець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (вул. Молодіжна, 65, смт. Власівка, м. Світловодськ, 27552, ЄДРПОУ 34996776) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «В-4» №112832000402 від 27.12.2023 року, яким ТОВ «Гідросенд» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2687921 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем безпідставно віднесено господарські операції з ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" до нереальних, тим самим зменшено розмір від'ємного значення ПДВ, незважаючи на те, що перевіряючим надано усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій.
Таким чином, рішення відповідача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, сторонам роз'яснено порядок та строки вчинення процесуальних дій (т. 2 а.с 183).
01.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Зазначив, що під час проведеної перевірки податковим органом виявлено взаємовідносини позивача з ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС", які не могли відбутись, оскільки з наявної у позивача інформації вищезазначені контрагенти не мали можливості поставити позивачу заявлену кількість товару через відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, зокрема - власних та орендованих складських приміщень, транспортних засобів, відсутність декларування придбання такої продукції, її транспортування, зберігання тощо.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що у даному випадку мали місце безтоварні операції, здійснені з метою введення в обіг (легалізації) продукції невідомого походження, як при складанні документації за формою первинних документів, так і при їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і податкової звітності.
Отже, вважає виявлені під час проведеної перевірки порушення такими, що підтверджені наявними матеріалами, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню (т. 3 а.с. 210-228).
Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.
Разом з тим 24.05.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких відповідач на раніше викладеній позиції наполягає та додатково зазначає, що відповідно до інформації з ГСЦ МВС, позивач та ПП "Світловодська мануфактура" взагалі не мають зареєстрованих транспортних засобів, а у ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" та ТОВ "АПЦ-ГРУП" хоч і наявні зареєстровані транспортні засоби, вони є такими, що не можуть бути використані для перевезення сільськогосподарської продукції. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про неможливість поставки заявленого товару, а отже - безтоварність таких операцій (т. 5 а.с. 31-34).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Наголосив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" є надуманими, безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи.
Зазначив, що ПП "Світловодська мануфактура" та позивач співпрацюють на постійні основі, оскільки входять в групу компаній "Королівський смак". Такі підприємства розташовані поряд, практично на одній території, а отже, враховуючи таке розташування, необхідності у складанні товаро-транспортних накладних не було, у взаємовідносинах з такими контрагентами вони не складались, що також підтверджується змістом відповідних договорів, тому надати до контролюючого органу відповідні ТТН неможливо. Відповідно до матеріалів справи, ПП "Світловодська мануфактура" виробила та поставила позивачу певну кількість текстильної продукції - фартухів та футболок з логотипом, які у подальшому поширювались позивачем у якості рекламної продукції, а також мішків технологічних. Уся продукція була вироблена ПП "Світловодська мануфактура" на замовлення позивача на власному обладнанні, уся необхідна документація є у матеріалах справи.
Щодо взаємовідносин з ТОВ "АПЦ-ГРУП" зазначив, що у вказаного контрагента позивач у спірний період придбав насіння соняшника у кількості 78,616 т. Такий контрагент є сільськогосподарським товаровиробником та поставив позивачу власновирощену продукцію, усі підтверджуючі документи, у тому числі - щодо транспортування такої продукції, яка здійснювалась на замовлення ТОВ "АПЦ-ГРУП" стороннім перевізником - ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА", було надано перевіряючим, такі документи є у матеріалах справи. Разом з тим, зазначив, що позивач не зобов'язаний з'ясовувати обставини щодо походження сировини, а оскільки не виступав ні перевізником, ні замовником перевезень, не може нести відповідальність за окремі порушення у складанні ТТН, допущені іншими особами.
Що стосується взаємовідносин з ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС", зазначив, що позивачем у спірні періоди придбано у зазначеного контрагента насіння соняшника. Також наголосив, що усі підтверджуючі документи були надані контролюючому органу, а позивач не зобов'язаний з'ясовувати обставини щодо походження сировини та не може нести відповідальність за окремі порушення у складанні ТТН, допущені іншими особами, оскільки не виступав ні перевізником, ні замовником перевезень.
Зазначив, що усі документи по взаємовідносинах із вказаними контрагентами, які відносяться до первинних бухгалтерських документів, обов'язковість ведення яких встановлена законом, були надані контролюючому органу, жодних зауважень щодо правильності та повноти складання таких документів в останнього не виникало. Більше того, на час звернення до суду позивачем надано до суду копії усіх можливих документів на підтвердження дійсності спірних господарських операцій, у тому числі і додаткових документів, які були надані контрагентами представнику позивача на його адвокатські запити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.
Зазначила, що у відповідності до інформації, наявної у податкового органу, ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" не могли у спірні періоди поставити позивачу обумовлену кількість насіння соняшника через відсутність необхідних основних та трудових ресурсів, а також через те, що такі підприємства у свою чергу взаємодіяли з ризиковими підприємствами, що ставить під сумнів реальність усіх господарських операцій. Пояснила суду, що контролюючим органом ініціювалось питання призначення та проведення зустрічних перевірок таких контрагентів, водночас такі перевірки проведені не були.
Наголосила на правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОСЕНД» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 09.07.2007, перебуває на обліку як платник податку (т. 1 а.с. 12-17).
Основним видом економічної діяльності є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.
Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 21.11.2023 по 04.12.2023 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено Акт №1180/32-00-04-02-01-06/34996776 від 11.12.2023 (т. 4 а.с. 134-139).
Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:
- абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ за вересень 2023 року на 2687921 грн.;
- п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2687921 грн.;
- п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та в Єдиному реєстрі податкових накладних із загальним обсягом постачання (без ПДВ) в розмірі 22164397,73 грн за податковими накладними, складеними на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту) (т. 4 а.с. 138-зворот).
На підставі Акту №1180/32-00-04-02-01-06/34996776 від 11.12.2023 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №112832000402 від 27.12.2023, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2687921 грн. (т. 1 а.с. 191-192);
- №112732000402 від 27.12.2023, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних застосовано штраф у розмірі 1738,06 грн. (т. 1 а.с. 194-195).
Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №112832000402 від 27.12.2023 на суму 2687921 грн., що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
З матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом унаслідок здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС".
Так, згідно акту перевірки, зокрема - додатку №5 до Акту перевірки (т. 4 а.с. 140-141), встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ОЛАМ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 43787889) щодо придбання позивачем у вказаного контрагента насіння соняшника.
Зокрема, правовідносини між сторонами виникли за договорами №02092207/П від 02.09.2022, 11092336/П від 11.09.2023, підтверджені видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями та відповідними регістрами бухгалтерського обліку. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до вказаних документів, позивачем придбано у ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" у квітні 2023 року соняшник у кількості 453,676 т. загальною вартістю 6941319,10 грн., у тому числі ПДВ 852442,69 грн., у вересні 2023 року - соняшник у кількості 1323,826 т., загальною вартістю 14094026,39 грн., у тому числі ПДВ 1730845,35 грн.
Водночас, податковим органом зазначається, що аналіз податкової звітності ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" та даних ЄРПН свідчить про невідповідність обсягів придбання та постачання соняшника у спірному періоді, що на думку відповідача свідчить про неможливість здійснення постачання обумовленої кількості соняшника позивачу.
Крім цього, податковим органом звертається увага на відсутності документального підтвердження господарських операцій у спірний період між ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" та перевізником, зазначеним у ТТН - ТОВ "Агрофірма "ТЕРРА", а також відсутності у ТОВ "Агрофірма "ТЕРРА" зареєстрованих транспортних засобів, вказаних у таких ТТН, що, на переконання відповідача, свідчить про неможливість транспортування обумовленої кількості соняшника позивачу.
Вказується також на недостовірність зазначення у ТТН пункту навантаження у с. Омельник Онуфріївського району Кіровоградської області, оскільки контролюючим органом не встановлено за вказаною адресою робочого місця працівників ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС", а також наголошується на недостатній чисельності працівників такого підприємства, необхідній для забезпечення технологічного процесу.
Крім цього, контролюючим органом а Акті перевірки встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «АПЦ ГРУП» (ЄДРПОУ 41540557) щодо придбання позивачем у вказаного контрагента насіння соняшника.
Зокрема, правовідносини між сторонами виникли за договором №18092302 від 18.09.2023, підтверджені видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями та відповідними регістрами бухгалтерського обліку. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до вказаних документів, позивачем придбано у ТОВ "АПЦ ГРУП" у вересні 2023 року насіння соняшника у кількості 78,616 т., загальною вартістю 780332,50 грн., у тому числі ПДВ 95830,31 грн.
Водночас, податковим органом зазначається, що аналіз податкової звітності ТОВ "АПЦ ГРУП" свідчить про недостатню кількість працівників для забезпечення технологічного процесу, зокрема щодо обробки орендованих земельних ділянок.
Також зазначається, що неможливо встановити наявність складського приміщення, з якого відбувалось навантаження за ТТН, виписаними на адресу позивача, оскільки не вказано повну адресу (вулиця, будинок). Крім цього, відповідно до зазначених ТТН, перевізником виступало ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА", проте відповідно до даних ЄРПН не встановлено зареєстрованих податкових накладних щодо надання зазначених послуг. Вказане, на думку відповідача, свідчить про недостовірність даних, зазначених у ТТН.
Крім цього, податковий орган наголошує, що ТОВ "АПЦ ГРУП" у спірний період мало взаємовідносини з ФГ "СОЛАРД АГРОКУЛЬТУРА", відносно якого 28.06.2022 прийнято рішення про віднесення до критеріїв ризиковості.
Також контролюючим органом а Акті перевірки встановлено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ПП «Світловодська мануфактура» (ЄДРПОУ 42614907) щодо придбання позивачем фартухів, футболок, мішків.
Зокрема, правовідносини між сторонами виникли за договорами №4 від 06.12.2018, №10 від 01.04.2019, підтверджені видатковими накладними, платіжними дорученнями та відповідними регістрами бухгалтерського обліку. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до вказаних документів, позивачем придбано у ПП «Світловодська мануфактура» у квітні 2023 року - фартухи у кількості 251 шт., мішки технологічні у кількості 341 шт., футболки "Поло" у кількості 10 шт., загальною вартістю 141672 грн., у тому числі ПДВ 23612 грн.; у вересні 2023 року - фартухи у кількості 92 шт., загальною вартістю 32568 грн., у тому числі ПДВ 5428 грн.
Відповідачем зазначається про відсутність документів щодо транспортування вказаного товару, а також відсутність паспортів якості на такий товар.
Також вказується, що аналіз податкової звітності ПП «Світловодська мануфактура» свідчить про недостатню кількість працівників та основних засобів для забезпечення технологічного процесу з виробництва зазначеного товару.
Таким чином, податковим органом поставлено під сумнів реальність зазначених господарських операцій, що відображено в Акті перевірки.
Вказаних висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу податкової звітності, даних ЄРПН, даних з Державних реєстрів, інших інформаційних та аналітичних баз даних.
Водночас, зустрічних перевірок контрагентів позивача податковим органом проведено не було, будь-яких даних щодо результатів зустрічних перевірок означених контрагентів матеріали справи не містять.
У зв'язку з викладеним, відповідач дійшов висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій. Як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку, а отже податковий кредит по взаємовідносинах з такими постачальниками, на думку відповідача, є завищеним.
За вказаних обставин відповідачем зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 2687921 грн.
Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу, суд виходить з наступного.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 9 Закону N 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону N 996-XIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі - Положення).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону N 996-XIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначено вище, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій.
Водночас, ставлячи під сумнів їх реальність, податковий орган фактично посилається на недостовірність відображених даних у первинних документах.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.
Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Крім цього, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону N 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків, що випливає з правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 18 грудня 2018 року у справі N 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі N 809/2918/13-а.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022, справа №160/3364/19 дійшла висновків, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Застосовуючи зазначені висновки при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд дійшов висновку, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: укладеними договорами та додатками до них, актами наданих послуг, платіжними дорученнями, виписками по рахунках, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими у встановленому законом порядку.
Фактичну можливість надання таких послуг мав встановити саме податковий орган, у тому числі - шляхом проведення зустрічної перевірки.
Водночас, матеріали справи не містять даних щодо проведення зустрічної чи будь-якої іншої податкової перевірки вищезгаданих контрагентів позивача.
Відтак суд погоджується в позицією позивача про те, що висновок податкового органу щодо неможливості постачання товару позивачу від таких контрагентів, як ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" не підкріплений жодними доказами, ґрунтується лише на припущеннях податкового органу, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів позивача та дослідження первинних документів.
Такий висновок суду відповідає позицій Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 серпня 2022 року у справі 1740/2194/18.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об'єктивних доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі 815/2946/13-а звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що за усіма господарськими операціями між позивачем та такими контрагентами, як ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС", складались податкові накладні, які були зареєстровані у встановленому законом порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, контроль за яким здійснюється відповідачем.
Водночас, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі 910/23097/17.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Отже, аналізуючи встановлені обставини та відповідні їм докази у сукупності, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції між позивачем та ПП "Світловодська мануфактура", ТОВ "АПЦ-ГРУП" та ТОВ "ОЛАМ ПЛЮС" є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи доказами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, не виконав.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 27.12.2023 №112832000402 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До матеріалів справи додані платіжні доручення про сплату судового збору у розмірі 30280,00 грн. (т. 3 а.с. 180), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у випадку доведення здійснення витрат, пов'язаних з розглядом саме цієї справи та враховуючи принцип співмірності здійснених витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження обсягу наданих позивачу послуг адвоката до суду надано Договір про надання правничої допомоги від 15.02.2024 (т. 4 а.с. 205) з додатком №1 від 15.02.2024 (т.4 а.с. 206), якими визначено, що надані послуги складаються з підготовки та подання позовної заяви до Кіровоградського окружного адміністративного суду та участі у судових засіданнях, розмір гонорару складає 12000 грн.; а також Акт виконаних робіт (т. 4 а.с. 210) та рахунок на вказану суму (т. 4 а.с. 209).
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає співмірним із складністю справи, ціною позову, часом, витраченим на виконання відповідних робіт адвокатом, а відтак заявлені позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. підлягають стягненню на користь позивача.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №112832000402 від 27.12.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2024 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО