про відмову у відкритті провадження
30 липня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4968/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду НАУМЕНКО В.В. перевіривши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Директора Комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради Резніка Василя Васильовича (вул. Ювілейна, б. 15, смт Устинівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28600, ЄДРПОУ 01995315)
про визнання протиправними дій, скасування наказу,-
Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:
1) визнати дії директора КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради ОСОБА_2 по створенню штучної ситуації для оголошення простою інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради протиправними;
2) наказ директора КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради від 19.07.2024 року № 40 визнати протиправним та скасувати;
3) зобовязати директора КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради поновити роботу інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради, забезпечити його належне функціонування по наданню медичних послуг;
4) зобовязати директора КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради оплатити мені та працівникам даного відділення період з 22.07.2024 року по дату поновлення роботи інфекційного відділення в розмірі встановленому Постановою КМУ від 13.01.2023 року № 28.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є працівником Комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради (далі по тексту - Комунальний заклад), а внаслідок винесення відповідачем, поза межами повноважень, наказу від 19.07.2024 року № 40 «Про оголошення простою» в частині припинення роботи інфекційного відділення Комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради, порушив в подальшому її право на працю.
Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Аналіз статті 55 Конституції України у взаємозв'язку та з урахуванням їх офіційного тлумачення дає підстави для правового висновку, що конституційна гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб має на меті захист прав, свобод та інтересів безпосередньо особи, яка вважає, що її права, свободи, інтереси порушені, або порушуються, або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод (має місце протиправне втручання).
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов'язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.
Суд зазначає, що право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У Кодексі адміністративного судочинства України (КАС) конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відтак, для визначення юрисдикційної належності спору у даній справі підлягає з'ясуванню, чи пов'язаний спір із здійсненням відповідачем публічно-владних управлінських функцій під час прийняття оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Окрім того, вирішальну роль у віднесенні спору до однієї з правових юрисдикцій відіграє підстава його виникнення та те, за захистом яких саме прав особа звернулась до суду.
Зі змісту позовної заяви та доданих документів встановлено, що відповідно наказу від 19.07.2024 року № 40 «Про оголошення простою» припинено роботу інфекційного відділення Комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради» в наслідок чого позивач - працівник інфекційного відділення залишилась без роботи. Тому вважає наказ протиправним та таким, що порушує її трудові права.
Отже, предметом цієї справи є трудовий спір, що виник на підставі наказу від 19.07.2024 року № 40 «Про оголошення простою» Комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня», яке знаходиться в комунальній власності Устинівської селищної ради.
Ураховуючи наведене правове регулювання та фактичні обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що наказ від 19.07.2024 року № 40 «Про оголошення простою» Комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» не може бути предметом судового розгляду за правилами КАС України. Такий спір є трудовим та підсудний судам загальної юрисдикції.
Відповідно до частини 2 статті 27 Цивільно процесуального кодексу, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Також, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
За таких підстав, вимоги ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві, мають розглядатись Устинівським районним судом Кіровоградської області.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтею 19, 170, 256, 293-297 КАС України, суд-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд вказаної справи відноситься до юрисдикції Устинівського районного суду Кіровоградської області.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО