30 липня 2024 року м.Київ № 320/8182/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» від 15.12.2022 № 00371890701 та повідомлення-рішення форми «ПН» від 15.12.2022 № 00371870701.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» відповідач дійшов висновку про реалізацію електрокабеля нижче виробничої собівартості на підставі порівняння показників, відображених позивачем в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, даними бухгалтерського обліку, який був сформований позивачем. Позивач стверджує, що є виробником електрокабеля і реалізує продукцію власного виробництва контрагентам за цінами що визначені господарськими договорами. У той же час, відповідачем не доведено, що ціна виготовленого товару, визначена за договорами, не відповідає ринковим цінам та зважаючи на викладене, висновок перевірки про заниження ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» податкових зобов'язань з ПДВ на 666 339 гри. за рахунок реалізації електрокабеля за ціною, нижчою за виробничу собівартість, не забезпечений належною доказовою базою. Позивач зазначає, що в Акті перевірки від 11.02.2022 відсутні будь які посилання та викладені докази на користь того, що ціна позивача, зазначена в договорах, не відповідає рівню звичайних цін. В матеріалах перевірки відсутня інформація щодо аналізу ринку України на предмет дослідження цін, які склалися на ринку ідентичних/однорідних товарів у порівняних економічних і комерційних) умовах. А відтак, позивач не повинен був складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму перевищення мінімальної бази над фактичною ціною за операціями по реалізації електрокабеля власного виробництва. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються, винесені податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Зазначає, що під час перевірки ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» встановлений факт постачання продукції на території України за цінами, що є нижчими за її собівартість, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість в розмірі 666339 гривень, а також встановлено відсутність складання та реєстрації ПН в ЄРПН на зазначену суму. Просив у задоволенні позову - відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій акцентував увагу на безпідставності висновків податкового органу.
Ухвалою суду від 30.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає таке.
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзна перевірка ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 у порядку контролю за правильністю висновків акта планової виїзної перевірки 16.04.2021 №31136/Ж5/26-15-07-01-06/37140962, на підставі якого складені податкові повідомлення-рішення, скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 28.09.2021 № 22030/6/99-00-06-01-01-06.
Контролюючим органом встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 666 339 грн, в т.ч. по періодах: за квітень 2017 на суму 100 544 грн, за травень 2017 на суму 34 512 грн, за липень 2017 на суму 73 502 грн, за серпень 2017 на суму 66471 грн, за вересень 2017 на суму 44 356 грн, за жовтень 2017 на суму 80 191 грн, за листопад 2017 на суму 126 925 грн, за грудень 2017 на суму 91010 грн, за лютий 2018 на суму 30 478 грн, за квітень 2018 на суму 11 068 грн, за травень 2018 на суму 7282 грн., а також встановлено порушення пп. 14.1.266, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині відсутності складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 666 339 грн.
Перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7% крім ввезення товарів на митну територію України» показників за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 15665621 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з реалізації електрокабеля, тощо.
Проаналізувавши надані до перевірки позивачем наступні документи: договори, акти виконаних робіт, виписки банку, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, аналізи та картки рахунків 70 «Доходи від реалізації», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 64 «Розрахунки за податками іі платежами», 31 «Рахунки в банках», тощо встановлено заниження задекларованих показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України» на загальну суму 666 339 грн.
У ході перевірки проаналізовано ціни реалізації електрокабелю згідно наявної інформації у відкритому доступі в Інтернет-ресурсі та встановлено, що провідні виробники електрокабелю ПАТ «Одескабель» (код 05758730), ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ» (код 36911851). ПРАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (код 00214534) за період квітень 2017 - травень 2018 роки реалізують продукцію за цінами значно вищими ніж ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ». Наприклад: за посиланням f-line.kharkov.ua (info@fline.kharkov.ua) знаходиться прайс-лист компанії ПАТ «Одескабель» (код 05758730) станом на 09.01.2018 року в розрізі асортименту, в якому зазначено ціни значно вищі, ніж в видаткових накладних, виписаних ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» в адресу контрагентів- покупців.
Враховуючи наведене, посадові особи відповідача під час здійснення перевірки дійшли висновку, що ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» здійснював реалізацію продукції (електрокабелю) за цінами нижчими їх виробничої собівартості, тобто без отримання прибутку по даним операціям з продажу. Крім того, позивач повинен був складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму перевищення мінімальної бази над фактичною ціною за операціями по реалізації електрокабеля власного виробництва.
На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2022 №00371890701, 00371870701.
Незгода позивача із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
За змістом п.15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України окреслено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
Приписами п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У пп. 14.1.191. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Унормуванням пп. 14.1.202 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За нормою п.п. а п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, визначено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання /звичайна ціна/ балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання /звичайної ціни/ балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.
У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 статті 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
За визначенням з п.п. 14.1.219 п.14.1 статті 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Приписами п.п. 14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України окреслено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.
Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства.
Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 11 указаного Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (був чинним на момент спірних правовідносин) індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Стосовно визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва позивач враховував рівень звичайних цін на таку продукцію, які відповідають ринковим.
Так, пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, визначено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання /звичайна ціна/ балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.
У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Відповідно до п.п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 статті 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
За визначенням з п.п. 14.1.219 п. 14.1 статті 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Приписами п.п. 14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України окреслено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.
Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб'єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Крім того, суд звертає увагу податкового органу, що Податковий кодекс України (п. 188.1 статті 188 Кодексу) лише у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року визначав, що база оподаткування податком на додану вартість з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою їх собівартості. У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року платник податків був зобов'язаний визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості.
Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 року в справі № 808/2519/16, від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18-а.
Отже, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.
Окрім цього, необхідно зазначити, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.
Факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
Тобто, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін податковим органом зроблено всупереч вимог п.п. 188.1 статті 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся. А тому суд вважає недоведеним податковим органом факту заниження позивачем рівня звичайних цін.
Суд звертає увагу відповідача на те, що останній не надав жодних доказів, що були здійснені дії у відповідності до порядку, про який йдеться в п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 (був чинним на момент спірних правовідносин, Указ втратив чинність на підставі Указу Президента N 682/2022 ( 682/2022 ) від 01.10.2022), тобто що ним відповідно до такого порядку досліджено відповідний ринок цін та проведено аналіз цін на продукцію позивача за період, що перевірявся; не надав доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, за якими позивач у перевіряємий період реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах відповідного порядку, тобто на вимогах законодавства.
Згідно акту перевірки податковий орган провів порівняльний аналіз ціни реалізації електрокабелю згідно наявної інформації у відкритому доступі в Інтернет-ресурсі та встановлено, що провідні виробники електрокабелю ПАТ «Одескабель» (код 05758730), ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ» (код 36911851), ПРАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (код 00214534) за період квітень 2017 - травень 2018 роки реалізують продукцію за цінами значно вищими ніж ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ». Наприклад: за посиланням f-line.kharkov.ua (info@fline.kharkov.ua) знаходиться прайс-лист компанії ПАТ «Одескабель» (код 05758730) станом на 09.01.2018 року в розрізі асортименту, в якому зазначено ціни значно вищі, ніж в видаткових накладних, виписаних ТОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» в адресу контрагентів- покупців.
Проте з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 року у справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року у справі № 815/527/14.
У постанові від 12.09.2019 року у справі № 815/527/14 Верховним Судом було зазначено, що податковим органом у порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни (…) не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився.
Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
У цій справі податковий орган при здійсненні контрольного заходу не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на товари, які реалізував позивач протягом відповідного періоду, та, відповідно, таку інформацію не поклав в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.
Указана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.08.2018 року у справі № 2а-3564/09/1970.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надані суду належні докази, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, та докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.
Оскільки під час розгляду справи встановлена неправомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми від 15.12.2022 № 00371890701 та № 00371870701.
Стягнути на користь «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 37140962, місцезнаходження: 02167, м. Київ, вул. Радунська,буд. 3) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 115,67 (тринадцять тисяч сто п'ятнадцять) гривень та 67 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.