31 липня 2024 року № 320/24630/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (далі позивач) із позовом до Київської митниці (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 відкрито провадження у справі №320/24630/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитися в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач та відповідач скористалися своїми правами й надали суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив відповідно.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, ідентифікаційний код 40314889) зареєстровано в якості юридичної особи 02.03.2016, номер запису 1 556 102 0000 057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 12.07.2020 між Nantong Golden Land Import and Export Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі продавець) та ТОВ «Барбатекстіль» був укладений контракт №NG20201207 (далі контракт), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує продукцію в асортименті власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 та 9 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.
Платежі повинні здійснюватися позивачем у доларах США на рахунок, зазначений продавцем у контракті, або на рахунок, зазначений продавцем додатково. Оплата здійснюється частинами за фактично отриманий товар.
Базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Сторони можуть пролонгувати термін дії контракту шляхом підписання додаткової угоди.
02.10.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою змінили банківські реквізити позивача.
23.03.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою змінили адресу місцезнаходження позивача.
01.09.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою доповнили абзац п'ятий пункт 2 контракту положенням, відповідно до якого оплата може здійснюватися на умовах передоплати.
28.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою продовжили термін дії контракту до 31.12.2023.
09.11.2022 продавець на виконання пункту 1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №bb106 від 09.11.2022.
Загальна вартість товару, придбаного позивачем згідно з інвойсом №bb106 від 09.11.2022, (далі товар) склала 65 546,40 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
09.01.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ЕА №23UA100380670184U2, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №bb106 від 09.11.2022.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 загальна вартість товару складає 65 546,40 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія в розмірі 3 000,00 доларів США, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України в розмірі 56 950,48 грн. ((22 599,39 грн. + 30 132,53 грн. + 42 185,54 грн.) х 60%).
Отже, загальний розмір додатково понесених позивачем витрат склав 166 656,28 грн. (3 000,00 доларів США х 36,5686 + 56 950,48 грн.).
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 09.01.2023 - 2 563 596,36 грн. (65 546,40 доларів США х 36,5686 + 3 000,00 доларів США х 36,5686 + 56 950,48 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 09.11.2022;
(0380) рахунок-фактура (інвойс) №bb106 від 09.11.2022;
(0705) коносамент №SHWS222110121B від 11.11.2022;
(0730) автотранспортна накладна №1569/1 від 06.01.2023;
(0861) сертифікат про походження товару №22C3206A3952/00023 від 14.12.2022;
(3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - рахунок-фактура №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» (далі експедитор 2);
(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - лист №09.01.23/2 від 09.01.2023, виданий Приватним підприємством «Інтервід» (далі експедитор 1);
(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка №2212031 від 09.01.2023, видана експедитором 2;
(4103) додаткова угода б/н від 02.10.2020 до контракту;
(4103) додаткова угода б/н від 01.09.2021 до контракту;
(4103) додаткова угода б/н від 28.12.2021 до контракту;
(4104) контракт;
(4301) договір транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04.01.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем;
(4301) договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитися в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).
На вказаний запит 18.01.2023 позивачем були надані митному органу наступні додаткові документи: експортна митна декларація №091120220003731495 від 09.11.2022; платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 150 №JBKLMCKO6UDBUE від 20.12.2022, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»; платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 152 №JBKLMCNO6UXC5I від 23.12.2022, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»; платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 153 №JBKLMCNO6UXC5G від 23.12.2022, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»; платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 154 №JBKLMCNO6UXC5D від 23.12.2022, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»; видаткова накладна №2223 від 20.10.2022, складена між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ; податкова накладна №2258 від 20.10.2022, складена позивачем; видаткова накладна №2513 від 31.10.2022, складена між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ; податкова накладна №2532 від 31.10.2022, складена позивачем; видаткова накладна №3410 від 02.12.2022, складена між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ; податкова накладна №3590 від 02.12.2022, складена позивачем.
27.01.2023 позивачем у відповідь на вищевказаний запит митного органу були додатково надані наступні додаткові документи: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 в адміністративній справі №420/5629/21; ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2021 в адміністративній справі №420/5629/21.
30.01.2023 Київською митницею в особі її структурного підрозділу ВМО №1 митного поста «Чайки» UA100380 було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у митній декларації ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 скоригував із 25 848,80 доларів США до рівня 50 444,25 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують урахування всіх складових митної вартості товарів та достовірність числового значення доданої складової митної вартості. Також, декларантом не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В інвойсі №bb106 від 09.11.2022 зазначено коносамент, який виставлений тільки 11.11.2022, тобто на 2 днів пізніше після дати складання інвойса. Коносамент подано без відмітки митного органу та без відмітки перевізника.
Згідно з пунктом 2 контракту визначені умови поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка. Декларантом додано складову митної вартості на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України (рахунок та довідка про транспортні витрати надано експедитором 2), згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) фактичним перевізником товару виступає LLC «OM-TRANSSERVIS». Відповідно до коносамента вантаж завантажено на борт судна 11.11.2022, інформація щодо дати прибуття товару в порт м. Констанци, Румунія відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутня.
Відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості. За наданими документами неможливо встановити чи наявні додаткові витрати під час транспортування товарів за межами митної території України, зокрема витрати на навантаження, розвантажувальні роботи та інші.
Згідно з пунктом 5 контракту передбачено супроводження партії товару копією декларації країни продавця. Декларант надав копію митної декларації країни відправлення №091120220003731495 від 09.11.2022 без відмітки митного органу та без забезпечення її перекладу згідно зі статтею 254 МК України.
Зазначені в графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 судові рішення стосуються справи, яку неможливо ідентифікувати із заявленими в митній декларації відомостями.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 МК України стосовно надання митному органу документів, що вимагались митним органом, та наявності достовірних відомостей, що повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних (щодо врахування вартості транспортування та підтвердження суми всіх платежів, що сплачені або повинні бути сплачені продавцю). Отже заявлена декларантом митна вартість товарів не може буту визнана з перелічених вище причин. Ураховуючи неможливість застосування обраного методу, керуючись положеннями частини четвертої статті 57 та у відповідності до частини п'ятої статті 55 МК України, з декларантом проведено процедуру консультації.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статтях 59 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну й час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статтях 60 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість із дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях за описом товарів, регіоном постачання (митні декларації №23UA209230000922U5 від 05.01.2023, №22UA209230014029U8 від 25.11.2022).
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380601132U2 від 30.01.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 190 677,33 грн.
20.04.2023 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №2004/23-01 від 20.04.2023 (далі лист), який був отриманий відповідачем 20.04.2023 та зареєстрований за вх. №12946/8.19/ЕЗ. Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів, позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до статті 2 контракту продавець та позивач погодили, що оплата за товар здійснюється частинами за фактично отриманий товар.
Позивач разом із його листом надав для ознайомлення відповідачу на 4 аркушах фотокопії наступних електронних документів, які підтверджують часткову оплату позивачем вартості спірного товару в розмірі 55 546,40 доларів США, а саме: платіжної інструкції в іноземній валюті MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, виданої позивачем на суму 18 546,40 доларів США; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, виданого Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 18 546,40 доларів США; платіжної інструкції в іноземній валюті MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023, виданої позивачем на суму 37 000,00 доларів США; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023, виданого Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 37 000,00 доларів США.
Позивач також зазначив відповідачу, що здійснення позивачем часткової оплати вартості спірного товару в розмірі 55 546,40 доларів США підтверджується й оборотно-сальдовою відомістю по рахунку бухгалтерського обліку позивача 632 за період із 30.01.2023 по 10.04.2023 в розрізі кредиторської заборгованості перед продавцем та яка, в свою чергу, містить посилання на рахунок на оплату постачальника №40 від 30.01.2023, сформований у внутрішній системі бухгалтерського обліку позивача;
2) щодо виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію наступного документа бухгалтерського обліку позивача, який підтверджує взяття позивачем на бухгалтерський облік товарів, придбаних за інвойсом №bb106 від 09.11.2022, і які були випущені у вільний обіг відповідачем за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380601132U2 від 30.01.2023, а саме: рахунка на оплату постачальника №40 від 30.01.2023, сформованого у внутрішній системі бухгалтерського обліку позивача.
Водночас, позивач надав відповідачу для ознайомлення на 6 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного Товару, а саме: видаткової накладної №765 від 09.02.2023, складеної між позивачем та ОСОБА_4 ; податкової накладної №762 від 09.02.2023, складеної позивачем; видаткової накладної №785 від 09.02.2023, складеної між позивачем та ОСОБА_5 ; податкової накладної №782 від 09.02.2023, складеної позивачем; видаткової накладної №921 від 09.02.2023, складеної між позивачем та ОСОБА_6 ; податкової накладної №922 від 09.02.2023, складеної позивачем;
3) щодо документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, документів, що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних із їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, позивач звернув увагу відповідача на те, що він з метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення спірного товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо пов'язаних із ними транспортно-експедиційних витрат, загальний розмір яких щодо товару склав 166 656,28 грн. (3 000,00 доларів США х 36,5686 + 56 950,48 грн.), надавав відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 фотокопії наступних документів: коносамента №SHWS222110121B від 11.11.2022, договору транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04.01.2021, укладеного між експедитором 1 та позивачем, листа №09.01.23/2 від 09.01.2023, виданого експедитором 1, міжнародної товарно-транспортної накладної №1569/1 від 06.01.2023, договору №011222 від 01.12.2022, укладеного між експедитором 2 та позивачем, рахунка-фактури №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставленого експедитором 2, довідки №2212031 від 09.01.2023, виданої експедитором 2.
Позивач зауважив відповідачу, що експедитор 1 у своєму листі №09.01.23/2 від 09.01.2023 зазначив, зокрема, те, що вартість морського перевезення (фрахту) спірного товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунії в контейнері №ZCSU7091569 за коносаментом №SHWS222110121B від 11.11.2022 склала 3 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 09.01.2023 складає 109 705,80 грн. (3 000,00 доларів США х 36,5686).
Разом із тим, у довідці №2212031 від 09.01.2023, виданій експедитором 2, експедитор 2 зазначив, що ним були надані позивачу послуги з транспортування вантажу в контейнері №ZCSU7091569 згідно з коносаментами №№SHWS222110121А та SHWS222110121B із порту вивантаження м. Констанци, Румунія, Т1, ПРР (погрузочно-розгрузочних робіт), експедирування в порту, автодоставки з порту м. Констанци, Румунія до митного переходу Орлівка, Україна, загальний розмір яких склав 94 917,46 грн., з яких вартість витрат для перевезення товару за коносаментом №SHWS222110121А склала 37 966,98 грн. (40% вартості загальних транспортних витрат), а вартість відповідних витрат для перевезення спірного товару за коносаментом №SHWS222110121В - 56 950,48 грн. (60% вартості загальних транспортних витрат).
Ураховуючи вищевикладене, позивач визначив розмір понесених ним витрат щодо транспортування спірного товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України в 166 656,28 грн., а саме: 109 705,80 грн. + 56 950,48 грн.
Позивач також надав відповідачу разом із його листом для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів, які підтверджують вартість витрат позивача щодо морського перевезення спірного товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунії, а саме: рахунка на оплату №3343 від 14.12.2022, виставленого експедитором 1, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3343 Ф від 14.12.2022, складеного між експедитором 1 та позивачем, та платіжної інструкції №2292 від 15.12.2022, виданої позивачем.
Позивач зазначив, що вказаний розмір морського фрахту в рахунку на оплату №3343 від 14.12.2022, виставленому експедитором 1, та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №3343 Ф від 14.12.2022, складеному між експедитором 1 та позивачем, включає загальну вартість перевезення товарів у контейнері №ZCSU7091569 як спірного за коносаментом №SHWS222110121B, так й іншого товару за коносаментом №SHWS222110121А.
Ураховуючи те, що відповідно до довідки №2212031 від 09.01.2023, виданої експедитором 2, вартість перевезення спірного товару та пов'язаних із ним транспортно-експедиторських послуг склала 60% від загальної вартості таких витрат, то відповідно й вартість морського перевезення спірного товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунії склала 60% від загальної вартості таких витрат, вказаної в рахунку на оплату №3343 від 14.12.2022, виставленому експедитором 1, та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №3343 Ф від 14.12.2022, складеному між експедитором 1 та позивачем, а саме: 182 843,00 грн. х 60% = 109 705,80 грн., що узгоджується з розміром таких витрат, зазначеним експедитором 1 у його листі №09.01.23/2 від 09.01.2023.
Водночас, позивач надав відповідачу разом із його листом для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію платіжної інструкції №2384 від 24.01.2023, виданої позивачем, яка підтверджує оплату позивачем відповідно до рахунка-фактури №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставленого експедитором 2, вартості витрат позивача щодо транспортування спірного товару з порту м. Констанци, Румунії до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо пов'язаних із ними транспортно-експедиційних витрат.
Що стосується твердження Відповідача, що Позивач надав останньому коносамент №SHWS222110121B від 11.11.2022 без відміток митного органу та перевізника, то позивач звернув увагу відповідача, що він надав відповідачу копію коносамента в тому вигляді, в якому вона була отримана від експедитора 1, та яка містить відмітки перевізника.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснює як це унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару.
Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі №bb106 від 09.11.2022 раніше дати його видачі, то позивач зазначив відповідачу, що в інвойсі відсутнє посилання на коносамент, а натомість міститься посилання на номер контейнера, в якому перевозився спірний товар (№ZCSU7091569), що залишилося поза увагою відповідача.
Що ж стосується твердження відповідача про те, що в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №1569/1 від 06.01.2023 у якості перевізника зазначено LLC «OM-Transservis», а не експедитора 2, то позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору №011222 від 01.12.2022, укладеного між експедитором 2 та позивачем, експедитор 2 має право укладати договори й інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за таким договором.
Водночас, відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004 експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Таким чином, експедитор 2 для виконання умов договору №011222 від 01.12.2022 з метою здійснення перевезення товару з порту м. Констанци, Румунія до митної території України в якості субпідрядника залучив LLC «OM-Transservis».
Відтак, позивач не зобов'язаний був надавати відповідачу будь-які договори з LLC «OM-Transservis», адже така організація була залучена для перевезення товару експедитором 2, а не Позивачем.
Щодо твердження відповідача про те, що з наданих до митного оформлення спірного товару неможливо встановити витрати на навантаження та розвантажувальні роботи, то позивач зазначив, що спірний товар постачався на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (відповідно до Incoterms 2010) та навів витяг зі статті А.4 Розділу FOB.
Відтак, позивач зауважив відповідачу, що витрати щодо навантажувальних робіт у порту відвантаження спірного товару за умовами поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) були включені в ціну товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення навантаження товару на борт судна в порту відвантаження.
Разом із тим, позивач зазначив, що подальші витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи були понесені експедитором 2 від імені позивача, розмір яких склав 13 559,64 грн. (22 599,39 грн. х 60%), що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставленим експедитором 2, який було надано позивачем відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 та в якому міститься інформація, зокрема, про розмір погрузочно-розвантажувальних робіт (ПРР) за межами України в 22 599,39 грн., пов'язаних із перевезенням товарів у контейнері №ZCSU7091569.
Як наслідок, позивач зауважив, що надані ним документи відповідачу як під час митного оформлення спірного товару, так і разом із його листом підтверджують вартість витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо пов'язаних з ними транспортно-експедиційних витрат, у загальному розмірі 166 656,28 грн. (3 000,00 доларів США х 36,5686 + 56 950,48 грн.);
4) щодо договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які договори (угоди, контракти) з третіми особами, пов'язані з контрактом та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки інші особи, крім експедитора 1 та експедитора 2, ним не залучалися до поставки спірного товару;
5) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (продавця) та висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;
6) щодо копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України позивач своїм листом повідомив відповідачу, що він разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 надавав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію експортної митної декларації №091120220003731495 від 09.11.2022 в тому вигляді, в якому вона була отримана від продавця спірного товару.
Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Позивач зазначив, що з наданої експортної митної декларації можна, зокрема чітко встановити номер контейнера, в якому експортувався спірний товар (ZCSU7091569), номер інвойса (№bb106 від 09.11.2022), умови поставки товару (FOB), загальну нетто- та брутто-вагу товару (15 518 кг та 15 926 кг відповідно) та його загальну вартість (65 546,40 доларів США).
Більше того, позивач може надати відповідачу лише ту копію експортної митної декларації, яка була отримана ним від продавця.
Позивач також звернув увагу відповідача на те, що законодавець не відносить копію митної декларації країни відправлення до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже цей документ відсутній у переліку документів, визначених у частині другій статті 53 МК України.
Більше того, зі змісту наданої експортної митної декларації можна чітко встановити та ідентифікувати товар та його дійсну вартість. Окрім цього, вказаний документ складений однією з офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.
Відтак, позивач зауважив, що відповідач, маючи можливість використати наявну інформацію в експортній митній декларації №091120220003731495 від 09.11.2022, її не використав, формально вимагаючи забезпечення позивачем перекладу документа, незважаючи на те, що він складений іноземною мовою міжнародного спілкування;
7) щодо судових рішень, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023, позивач зазначив відповідачу, що вказані в графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 в адміністративній справі №420/10511/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 в адміністративній справі №420/10511/20, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 в адміністративній справі №420/5628/21, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 в адміністративній справі №420/5628/21, стосуються попередніх поставок позивача в рамках контракту та підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів, раніше ввезених позивачем за контрактом.
25.04.2023 відповідач у відповідь на лист позивача надав свій лист №7.8-2/15/8.19/7863 від 25.04.2023, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив вартість транспортування та навантаження спірного товару, включених ним до митної вартості спірного товару.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товару №1 за митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023, при цьому визнавши митну вартість товару №2 за цією ж митною декларацією.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема розмір транспортних витрат та витрат на навантаження товару, включених позивачем до митної вартості спірного товару за митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2 та 3 контракту ціна товару визначається на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
Відповідно до інвойса №bb106 від 09.11.2022, який містить посилання на контракт, спірний товар постачався продавцем позивачу на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Так, умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов'язок нести всі витрати, пов'язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов'язок сплатити витрати, пов'язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.
За приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд зазначає, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу в силу приписів частини другої статті 53 та частини восьмої статті 55 МК України транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04.01.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, коносамент №SHWS222110121B від 11.11.2022, рахунок на оплату №3343 від 14.12.2022, виставлений експедитором 1, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3343 Ф від 14.12.2022, складений між експедитором 1 та позивачем, платіжну інструкцію №2292 від 15.12.2022, видану позивачем, лист №09.01.23/2 від 09.01.2023, виданий експедитором 1, договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем, автотранспортну накладну №1569/1 від 06.01.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставлений експедитором 2, платіжну інструкцію №2384 від 24.01.2023, видану позивачем, та довідку №2212031 від 09.01.2023, видану експедитором 2.
Зі змісту вказаних документів слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія в розмірі 3 000,00 доларів США, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України в розмірі 56 950,48 грн. ((22 599,39 грн. + 30 132,53 грн. + 42 185,54 грн.) х 60%).
Судом встановлено, що розмір вказаних вище витрат, які позивач додатково сплатив та включив у силу пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів, склав 166 656,28 грн. (3 000,00 доларів США х 36,5686 + 56 950,48 грн.).
При цьому вказана в листі експедитора 2 №09.01.23/2 від 09.01.2023 сума фрахту в доларовому еквіваленті, на що посилається відповідачем в оскаржуваному рішенні, не спростовує розмір витрат позивача на перевезення спірного товару морським транспортом у 109 705,80 грн. (3 000,00 доларів США х 36,5686), які було додатково включено позивачем при визначенні митної вартості спірного товару.
Суд також зазначає, що рахунок-фактура №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставлений експедитором 2, містить розмір погрузочно-розгрузочних робіт (ПРР) щодо контейнера №ZCSU7091569, у якому перевозився спірний товар та інший товар позивача, що неправильно було встановлено митним органом.
При цьому 60% таких витрат стосувалися саме навантажувальних робіт щодо спірного товару, що склали 13 559,64 грн., які були включені до митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті №SHWS222110121B від 11.11.2022 відміток перевізника та митного органу, суд зазначає, що вказаний документ містить відмітки морського перевізника.
При цьому за приписами пункту 1 частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1569/1 від 06.01.2023, яка містить відмітки румунської митниці та Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №SHWS222110121B від 11.11.2022 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
Суд відхиляє доводи відповідача, що наданий до митного оформлення інвойс №bb106 від 09.11.2022 містить посилання на коносамент №SHWS222110121B, адже таке відсутнє в інвойсі продавця.
Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосереднього перевізника, зазначеного в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №1569/1 від 06.01.2023, так як відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору №011222 від 01.12.2022, укладеного між експедитором 2 та позивачем, експедитор 2 має право укладати договори й інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за таким договором.
Відтак, правовідносини щодо організації перевезення спірного товару з порту м. Констанци, Україна до митної території України існували саме між експедитором 2 та позивачем, а не перевізником, зазначеним у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), та позивачем, що спростовує доводи відповідача про необхідність надання позивачем транспортних (перевізних) документів від безпосереднього перевізника товару.
Більше того, вказаний підхід не є об'єктивним зі сторони митного органу, враховуючи те, що він не вимагав надання транспортних документів, виданих безпосередньо морським перевізником, а досліджував при митному оформленні подані позивачем документи, видані експедитором 1.
Суд звертає увагу відповідача, що всі його зауваження щодо поданих позивачем транспортних (перевізних) документів, яким судом було надано оцінку, не стали підставою для коригування відповідачем митної вартості товару №2 за митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023, що вказує на необ'єктивність відповідача при коригуванні іншої частини товару за цією ж митною декларацією, посилаючись на такі зауваження.
Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із транспортуванням спірного товару, його навантаженням та вивантаженням.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаткові угоди б/н від 01.09.2021 та б/н від 28.12.2021 до нього, інвойс №bb106 від 09.11.2022, платіжну інструкцію в іноземній валюті MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, видану позивачем на суму 18 546,40 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 18 546,40 доларів США, платіжну інструкцію в іноземній валюті MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023, видану позивачем на суму 37 000,00 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 37 000,00 доларів США, платіжну інструкцію в іноземній валюті MUR 165 №JBKLN4JO7B3UIN від 19.04.2023, видану позивачем на суму 10 000,00 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 165 №JBKLN4JO7B3UIN від 19.04.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 10 000,00 доларів США, договір транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04.01.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, коносамент №SHWS222110121B від 11.11.2022, рахунок на оплату №3343 від 14.12.2022, виставлений експедитором 1, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3343 Ф від 14.12.2022, складений між експедитором 1 та позивачем, платіжну інструкцію №2292 від 15.12.2022, видану позивачем, лист №09.01.23/2 від 09.01.2023, виданий експедитором 1, договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR)№1569/1 від 06.01.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставлений експедитором 2, платіжну інструкцію №2384 від 24.01.2023, видану позивачем, та довідку №2212031 від 09.01.2023, видану експедитором 2, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 65 546,40 доларів США з урахуванням перевезення товару морським транспортом (фрахту) із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія в розмірі 3 000,00 доларів США, а також понесених позивачем витрат у порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та перевезення товару автомобільним транспортом із м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України в розмірі 56 950,48 грн. ((22 599,39 грн. + 30 132,53 грн. + 42 185,54 грн.) х 60%) відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023 в розмірі 2 563 596,36 грн. (65 546,40 доларів США х 36,5686 + 3 000,00 доларів США х 36,5686 + 56 950,48 грн.).
Судом досліджені платіжна інструкція в іноземній валюті MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, видана позивачем на суму 18 546,40 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 18 546,40 доларів США, платіжна інструкція в іноземній валюті MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023, видана позивачем на суму 37 000,00 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 37 000,00 доларів США, платіжна інструкція в іноземній валюті MUR 165 №JBKLN4JO7B3UIN від 19.04.2023, видана позивачем на суму 10 000,00 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 165 №JBKLN4JO7B3UIN від 19.04.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» на суму 10 000,00 доларів США, зі змісту яких слідує, що спірний товар за інвойсом №bb106 від 09.11.2022 вартістю 65 546,40 доларів США є на 100% сплачений позивачем (18 546,40 доларів США + 37 000,00 доларів США + 10 000,00 доларів США).
Суд відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення сертифіката про походження товару, адже матеріали справи містять копію сертифіката про походження товару №22C3206A3952/00023 від 14.12.2022, який було надано позивачем разом із митною декларацією IM40ЕА №23UA100380670184U2 від 09.01.2023.
При цьому відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення, адже така складена офіційною мовою Організації Об'єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем погодження цін між продавцем та позивачем, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, сертифікат якості, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що відповідач не витребовував у позивача при направленні свого запиту щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості спірного товару погодження цін між продавцями та позивачем, а в листі позивача №2004/23-01 від 20.04.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність у каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, та інших документів, витребуваних у запиті.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами б/н від 01.09.2021 та б/н від 28.12.2021 до нього, інвойсом №bb106 від 09.11.2022, платіжними інструкція в іноземній валюті MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023 та MUR 165 №JBKLN4JO7B3UIN від 19.04.2023, виданими позивачем, платіжними доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 160 №JBKLN2RO73I1IT від 27.02.2023, MUR 161 №JBKLN3DO75M03V від 13.03.2023 та MUR 165 №JBKLN4JO7B3UIN від 19.04.2023, виданими Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», договором транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04.01.2021, укладеним між експедитором 1 та позивачем, коносаментом №SHWS222110121B від 11.11.2022, рахунком на оплату №3343 від 14.12.2022, виставленим експедитором 1, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №3343 Ф від 14.12.2022, складеним між експедитором 1 та позивачем, платіжною інструкцією №2292 від 15.12.2022, виданою позивачем, листом №09.01.23/2 від 09.01.2023, виданим експедитором 1, договором №011222 від 01.12.2022, укладеним між експедитором 2 та позивачем, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №1569/1 від 06.01.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000027 від 09.01.2023, виставленим експедитором 2, платіжною інструкцією №2384 від 24.01.2023, виданою позивачем, довідкою №2212031 від 09.01.2023, виданою експедитором 2, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості товару, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Судом також встановлено, що референтні товари, митна вартість яких була використана відповідачем при коригуванні митної вартості спірного товару позивача, за митними деклараціями ІМ40ДЕ №23UA209230000922U5 від 05.01.2023 та №22UA209230014029U8 від 25.11.2022 постачалися на митну територію України через Львівську та Волинську митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України на умовах поставки CIF м. Гдиня, Республіка Польща, тобто на умовах поставки, які передбачають обов'язкове здійснення страхування товарів.
Суд зазначає, що спірний товар позивача постачався на митну територію України через Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, які не передбачають обов'язкового страхування товарів, яке, як було встановлено судом, не здійснювалося.
Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей в умовах поставки, складових митної вартості, зокрема страхування товарів, та маршрутах поставки товарів (референтних та спірного).
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій ІМ40ДЕ №23UA209230000922U5 від 05.01.2023 та №22UA209230014029U8 від 25.11.2022 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 860,16 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2549 від 13.07.2023.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 860,16 грн.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 6 500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, додаткової угоди №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім'я ОСОБА_7 , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1326368 від 13.07.2023, рахунка №60/21/30072020 від 13.07.2023, платіжної інструкції №2302 від 17.07.2023 та акту про надання адвокатських послуг №54 від 09.01.2024 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020.
Судом встановлено, що 30.07.2020 між ТОВ «Барбатекстіль» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №21/30072020, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати позивачу правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем; надавати позивачу правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси позивача та здійснювати його захист у правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
У подальшому, між ТОВ «Барбатекстіль» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладена додаткова угода №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, якою доповнено пункт 1.1 договору підпунктом 1.1.6, відповідно до якого адвокат зобов'язався надавати позивачу правову допомогу щодо представництва інтересів позивача при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.
Сторонами було також доповнено пункт 4.1 договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 підпунктом 4.1.3 щодо вартості послуг, визначених підпунктом 1.1.6 пункту 1.1 такого договору.
Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №54 від 09.01.2024 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції позивача щодо його оскарження в судовому порядку 500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023, та їх збір 1 000,00 грн.; в) підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023 3 500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці на адміністративний позов №7.8-10/626 від 07.08.2023 в адміністративній справі №320/24630/23 та підготовка відповіді позивача на відзив в адміністративній справі №320/24630/23 1 500,00 грн.
Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору складає 6 500,00 грн. Позивач сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 договору.
Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат від 09.01.2024 було направлено на адресу відповідача на його офіційну електронну адресу, що підтверджується роздруківкою сервісу електронної пошти представника позивача.
Відповідачем подано заперечення проти клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.
Дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
До того ж за приписами частини сьомої статті 134 КАС України саме на відповідача покладено обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на оплату правничої допомоги.
Суд зазначає, що у своїх запереченням відповідач навів виключно власні оціночні судження, не надавши суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції.
При цьому відповідач у своїх запереченням на клопотання представника позивача про розподіл судових витрат не навів власного розрахунку або розміру витрат на правничу допомогу, який він вважає співмірним у цій справі. Відповідач не зазначив яким, на його думку, є співмірним розмір витрат на правову допомогу та не надав відповідного обґрунтування (ринкова вартість такого виду послуг тощо).
Посилання відповідача на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011 суд не приймає до уваги, оскільки вказаний закон втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці в розмірі 6 500,00 грн.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці на користь позивача, складає 9 360,16 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000010/2 від 30.01.2023, прийняте Київською митницею в особі її структурного підрозділу ВМО №1 митного поста «Чайки» UA100380.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (код ЄДРПОУ 40314889, місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 9 360,16 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят грн. 16 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.