ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" липня 2024 р. справа № 300/8479/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.10.2023 №092550003143, зобов'язання зарахувати до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком період перебування фізичною особою-підприємцем з 05.06.2008 по 02.02.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.10.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 25.10.2023 №092550003143 відповідач 2 відмовив у призначенні пенсії за віком, вказавши, що страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 26 днів, що не відповідає дійсності. Так, в період з 05.06.2008 по 02.02.2011 позивач здійснювала підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 від 04.06.2008. При цьому, до страхового стажу відповідачем 2 був врахований період здійснення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності з 27.06.2008 по 31.03.2010 лишень 8 місяців 23 дні. Однак, на думку представника позивача, така відмова є протиправною, оскільки за період з 05.06.2008 по 02.02.2011 позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується довідкою ДПІ м. Івано-Франківська про результати позапланової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 05.06.2008 по 02.02.2011 № 451/17-1/2301619384 від 02.02.2011. Крім того, відповідно інформації, що міститься в системі персоніфікованого обліку відповідача довідка ОК-5, ОСОБА_1 встановлено, що в період з 01.06.2008 по 31.03.2010 позивач мала код типу ставки 8, Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, та за кожний місяць у даному періоді у відповідній графі має позначку «Так», що визначає сплату страхових внесків. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.12.2023 відповідно до якого проти позову заперечив. Вказавши, що страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату 07.01.2026. Таким чином, рішення №091630015178 від 25.10.2023, про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - є законним та обґрунтованим. Крім того, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.01.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що ГУ ПФУ в Одеській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи та прийнято рішення від 25.10,2023 №092550003143 про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Так, згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 26 днів, а вік на дату звернення складає 60 років. В рішенні від 25.10.2023 вказано про те, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи відповідно до поданих документів та даних системи персоніфікованого обліку (довідка Форми ОК-5), який є недостатнім згідно вимог пенсійного законодавства. Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , який долучено позивачем до матеріалів справи, період здійснення підприємницької діяльності з 27.06.2008 по 31.03.2010 враховано до стажу в кількості 8 місяців 23 дні. В зв'язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.10.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, що не заперечується сторонами (а.с.19).
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідач 2 рішенням від 25.10.2023 №092550003143 позивачу відмовив у призначенні пенсії за віком, зазначивши, що на момент звернення вік заявника 60 років 09 місяців. Страховий стаж обраховано 26 років 10 місяців 26 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи відповідно до поданих документів та даних системи персоніфікованого обліку (довідка Форми ОК-5), який є недостатнім згідно вимог пенсійного законодавства (а.с.18).
Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 , який долучено до матеріалів справи, період здійснення підприємницької діяльності 27.06.2008-31.03.2010 враховано до стажу в кількості 8 місяців 23 дні відповідно до даних довідки позивача форми ОК5(а.с.20).
Вважаючи протиправність незарахування всього періоду здійснення підприємницької діяльності до її страхового стажу позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058).
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, так відповідно до пункту 1 частини першої зазначеної статті громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Слід зазначити, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
При цьому пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 досягнула 60 років 06.01.2023, а тому для призначення позивачу пенсії за віком необхідно наявність страхового стажу не менше 30 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов.
Так, відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України “Про інформацію” має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» (із змінами відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року) затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).
Згідно п. 1.3 Інструкції страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 2.1.3 Інструкції, страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), а згідно п. 2.2.3 застрахованими особами є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до п. 3.1.5 Інструкції страхувальники, зазначені в підпунктах 2.1.1 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, 2.1.3, 2.1.4, пункту 2.1 цієї Інструкції, для реєстрації в органах Пенсійного фонду України подають: заяву за формою згідно з додатком 1; заяву за формою згідно з додатком 1а; завірені копії таких документів: свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (якщо така реєстрація передбачена законодавством); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; трудового договору з найманим працівником; цивільно-правового договору з особою, за яку сплачуються внески.
В пункті 3.1.6. Інструкції зазначено, що страхувальники з дня їх реєстрації в органах Пенсійного фонду України набувають статусу платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 4.3. Інструкції фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, установленому відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 5.3.4. Інструкції страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
У відповідності до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 за №21-1 (надалі по тексту також - Інструкція №22-1), платниками страхових внесків є зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Платники, зазначені в підпунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1, зобов'язані вести облік платежів до Пенсійного фонду (підпункт 11.1 пункту 11 Інструкції №21-1)
Відповідно до абзацу 3 підпункту 11.12 пункту 11 Інструкції №21-1 платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.
Крім того, згідно підпункту 12.3 пункту 12 вказаної Інструкції, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням страхувальниками та застрахованими особами вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зважаючи на вказані вище положення Інструкцій за № 16-6 та №21-1у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
В контексті вказаного вкотре суд відзначає, що в силу вимог пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 жовтня 2018 року (справа №643/20104/15-а).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, відповідач 2 рішенням від 25.10.2023 №092550003143 позивачу відмовив у призначенні пенсії за віком, зазначивши, що на момент звернення вік заявника 60 років 09 місяців. Страховий стаж обраховано 26 років 10 місяців 26 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи відповідно до поданих документів та даних системи персоніфікованого обліку (довідка Форми ОК-5), який є недостатнім згідно вимог пенсійного законодавства (а.с.18).
Відповідно розрахунку стажу ОСОБА_1 , який долучено до матеріалів справи, період здійснення підприємницької діяльності 27.06.2008 - 31.03.2010 враховано до стажу в кількості 8 місяців 23 дні (а.с.20).
Суд звертає увагу, що згідно матеріалів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 від 04.06.2008 (а.с.22).
При цьому, на переконання представника позивача перебування ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем з 05.06.2008 по 02.02.2011 підтверджується довідкою ДПІ м. Івано-Франківська про результати позапланової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 05.06.2008 по 02.02.2011 № 451/17-1/2301619384 від 02.02.2011 (а.с.26-30).
Згідно вищенаведеної довідки ОСОБА_1 , за період з 05.06.2008 по 31.03.2010 здійснювала роздрібну торгівлю продуктовими товарами на підставі сплати єдиного податку згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, облік та звітності суб'єктів малого підприємництва" 03.07.1998 №727/98 зі змінами та доповненнями на 2008 рік за ставкою 100,00 грн, вид діяльності роздрібна торгівля; на 2009 рік за ставкою 100,00 грн, вид діяльності - роздрібна торгівля; на 2010 рік за ставкою 100,00 грн, вид діяльності - роздрібна торгівля, а за період з 01.04.2010 по 01.02.2011 діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування, згідно з IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №13-92 із змінами і доповненнями шляхом сплати авансових платежів з очікуваного (оціночного) доходу. Згідно даних доходу не отримувала. Книга обліку доходів і витрат підприємцем велася належним чином.
Однак, суд зазначає, що вищенаведені докази не підтверджують факту сплати ОСОБА_1 страхових внесків в періоди здійснення нею підприємницької діяльності з 05.06.2008 по 02.02.2011, як помилково вважає представник позивача, а лише вказують на перебування позивача у статусі фізичної особи-підприємця, а тому цих доказів недостатньо для зарахування на їх підставі страхового стажу позивачу необхідного для призначення пенсії.
Відтак, сам по собі статус підприємця та перебування на спрощеній системі оподаткування не свідчить про автоматичну сплату страхових внесків в мінімальному розмірі.
З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, в спірні періоди сплачувала страхові внески в повному обсязі, а частково такий період відповідачами враховано згідно даних довідки форми ОК-5 з огляду на розміри і факти сплати страхових внесків у спірний період.
Таким чином, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу ОСОБА_1 , до страхового стажу зараховано всі періоди роботи відповідно до поданих документів та даних системи персоніфікованого обліку (довідка форми ОК-5) (а.с.20, 23-25).
Відтак, в спірному випадку, ОСОБА_1 не надала належних доказів про сплату страхових внесків за період з 05.06.2008 по 02.02.2011 під час здійснення підприємницької діяльності в іншому розмірі ніж вказано у довідці форми ОК-5, а тому в ГУ ПФУ в Одеській області також не було підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності в повному обсязі, за умови часткової сплати страхових внесків платником згідно довідки із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (довідка Форми ОК-5).
Враховуючи наведені обставити, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області при прийнятті рішення від 25.10.2023 №092550003143 діяло в межах своїх повноважень і відповідно до закону, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на підставі статті 26 Закону № 1058-IV і правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідачів у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012).
Суддя Микитин Н.М.