31 липня 2024 року Справа № 280/5937/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.06.2024 № 084050015337 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до положень п.6 частини першої ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до положень п.6 частини першої ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з 06.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.06.2023 позивача звільнено з роботи за скороченням чисельності або штату працівників. Звернувшись до органу Пенсійного фонду за призначенням дострокової пенсії за віком відповідно до положень п.6 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач отримала відмову через недостатність страхового стажу. Рішенням суду зобов'язано зарахувати спірні періоди до страхового стажу і такого стажу стало достатньо для призначення пенсії. При повторному зверненні до органів Пенсійного фонду позивач знову отримала відмову з огляду на відсутність клопотання державної служби зайнятості про достроковий вихід на пенсію. При зверненні до органів державної служби зайнятості за видачею такого клопотання позивачу відмовлено з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу та інших технічних причин. Рішенням суду було зобов'язано видати відповідне клопотання. Отримавши таке клопотання, позивач втретє звернулася до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії, проте рішенням від 13.06.2024 № 084050015337 відповідач відмовив з огляду на недостатність страхового стажу у 30 років для призначення такого виду пенсії. Позивач вважає, що оскільки вона звільнена 08.06.2023, на день звільнення їй залишилося менше півтора року до досягнення встановленого статтею Закону № 1058 60-річного віку, зареєструвалася у Запорізькій філії Запорізького обласного центру зайнятості та має підтверджений органом Пенсійного фонду України страховий стаж 30 років відповідно до ст.28 Закону № 1058, то відповідно до п.6 ст.115 Закону № 1058 набула право на дострокову пенсію.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
16.07.2024 до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вх.№32968), у яких представник зазначає, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 13.06.2024 № 084050015337 позивачу було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком згідно п. 6 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, довідки про стаж) загальний страховий стаж становить 30 років 10 днів. Не враховано до стажу період ведення підприємницької діяльності з 24.03.1997 по 31.12.2003 (відсутня довідка про систему оподаткування, сплату внесків), з 01.01.2024 по 31.07.2014 (відсутня оплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку). Враховуючи вищевикладене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.6 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві були відсутні підстави призначення дострокової пенсії. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії зазначеного відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
22.07.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судом отримана копія пенсійної справи ОСОБА_1 (вх.№33836).
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 01.07.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до запису № 36 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 вона 08.06.2023 звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності персоналу за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (наказ № 1430/к від 08.06.2023). Згідно із записом № 37 (внесеним Запорізькою філією Запорізького обласного центру зайнятості) трудової книжки позивача 09.07.2023 їй розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно зі ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 280/6651/23, яке набрало законної сили 28.11.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.1991 по 01.05.1992, з 27.05.1992 по 06.10.1993 та з 01.09.1994 по 27.05.2004 року відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 .
На виконання рішення суду позивачу зараховано відповідні періоди роботи до страхового стажу, про що свідчать відомості з форми РС-право.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі № 280/1526/24, яке набрало законної сили 04.06.2024, зобов'язано Запорізьку філію Запорізького обласного центру зайнятості видати ОСОБА_1 клопотання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення пенсії відповідно до положень п. 6 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання зазначеного рішення суду Запорізькою філією Запорізького обласного центру зайнятості складено та направлено до ГУ ПФУ в Запорізькій області клопотання на достроковий вихід на пенсію від 05.06.2024 № К 080123060900012, у якому викладено прохання розглянути питання про достроковий вихід ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.06.2024 позивач звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком (достроково по клопотанню з Центру зайнятості).
Рішенням Головного управління ПФУ в м.Києві від 13.06.2024 № 16124/03-16 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 6 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, довідки про стаж) загальний страховий стаж складає 30 років 10 днів.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону.
Водночас відповідно до частини першої статті 49 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (станом на час звільнення позивача з роботи), особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови їх реєстрації протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності протягом семи календарних днів підходящої для них роботи, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За позицією відповідача позивач має недостатній страховий стаж, оскільки відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Разом з тим, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 10 днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності персоналу, на день звільнення (08.06.2023) вона досягла віку 58 років 10 місяців 24 дні, відповідно залишалося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону (60 років), також вона зареєструвалась у державній службі зайнятості (відповідно до запису Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості у трудовій книжці з 09.07.2023 їй розпочато виплату допомоги по безробіттю), а також має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону (30 років).
Таким чином, станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення позивач відповідала усім умовам пункту 6 частини першої статті 115 Закону №1058-IV для призначення дострокової пенсії за віком.
У свою чергу, відповідач протиправно виходив з положень статті 26 Закону №1058-IV при визначенні достатнього страхового стажу позивача, оскільки ця норма застосовується лише в частині визначення пенсійного віку, в той час як страховий стаж визначається самою нормою пункту 6 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, яка відсилає до абзацу першого частини першої статті 28 цього Закону.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року «MALTZAN and Others v. Germany»). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Відтак статтю 1 зазначеного Протоколу №1 слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто, в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
Таким чином, будучи звільненою за півтора роки до досягнення пенсійного віку та зареєструвавшись у державній службі зайнятості, позивач мала правомірні очікування на реалізацію свого конституційного права на соціальний захист, а саме призначення їй дострокової пенсії за віком.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано винесено рішення про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком у зв'язку з чим оскаржуване рішення Головного управління ПФУ в м.Києві від 13.06.2024 № 16124/03-16 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Згідно приписів частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У спірних правовідносинах станом на день звернення з заявою про призначення дострокової пенсії позивач відповідала усім умовам пункту 6 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, у зв'язку з чим суд доходить висновку щодо необхідності поновлення порушеного права позивача шляхом призначення їй пенсії з 06.06.2024, дня звернення за пенсією.
Таким чином, задоволення позовних вимог у спосіб зобов'язання відповідача призначити дострокову пенсію за віком є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 24.06.2024 № 0.0.3725560738.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в м.Києві від 13.06.2024 № 084050015337 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 з 06.06.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 6 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 104053; код ЄДРПОУ 42098368.
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.07.2024.
Суддя К.В.Мінаєва