31 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/1929/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Верховинська, буд. 233, селище Усть-Чорна, Тячівський район, Закарпатська область, 90520, код ЄДРПОУ 04349805), Усть-Чорнянський селищний голова Костяк Петро Петрович (вул. Верховинська, буд. 233, селище Усть-Чорна, Тячівський район, Закарпатська область, 90520) про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - відповідач 1), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження №15 від 21.02.2024 року Усть-Чорнянського селищного голови Тячівського району Закарпатської області «Про ліквідацію бібліотеки».
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням №15 від 21.02.2024 року «Про ліквідацію бібліотеки» (далі за текстом - Розпорядження) Усть-Чорнянський селищний голова ОСОБА_2 ліквідував бібліотеку в селищі Усть-Чорна Тячівського району Закарпатської області, де позивач працювала бібліотекаром. Дане Розпорядження прийняте «з метою запровадження продуктивності праці та ефективного використання бюджетних коштів, а також невідповідності приміщення для зберігання книжного фонду, спричинене підтопленням». Позивач вважає вказане Розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає вимогам ст.20 Закону України «Про культуру» та ст.15. Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 09 травня 2024 року, а також копію адміністративного позову в електронному вигляді було надіслано Усть-Чорнянській селищній раді на офіційну адресу електронної пошти, та доставлено в електронний кабінет відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 1 відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
29 травня 2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача до участі у справі - Усть-Чорнянського селищного голову ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 03 червня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача Усть-Чорнянського селищного голову Костяка Петра Петровича та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
26 червня 2024 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у задоволенні таких відмовити. Зазначає, що на території Усть-Чорнянської громади є діючі вісім бібліотек із них чотири сільських та чотири шкільних. Крім того в Усть-Чорнянській громаді є діючий будинок культури в селі Брустури, в якому селищна рада планує розвивати бібліотечний фонд та сформувати одну бібліотеку на громаду з читальним залом, інтернетом, сайтом бібліотеки, стан яких зараз є бездіяльним. Вказує, що Розпорядження №15 від 21.02.2024 року прийняте з метою запровадження продуктивності праці та ефективного використання бюджетних коштів, а також через невідповідності приміщення для зберігання книжкового фонду, спричинене підтопленням. В даному приміщенні, в якому розташована бібліотека в селищі Усть-Чорна, відсутня технічна документація та витяг про комунальну власність (безхазяйне майно), селищна рада буде звертатися в суд про визнання права власності даного об'єкту.
Усть-Чорнянська селищна рада переживає зараз нелегкий час - зменшення місцевого податку, що приводить до жорстокої економії бюджетних коштів. При формуванні бюджету на 2024 рік враховувалися основні напрямки фінансування - школи, садочки, будинок для людей похилих віком, підтримка військових, оплата електроенергії та одна централізована бібліотека в с. Брустури при будинку культури. Повідомив, що листом від 19.03.2024 року №93/03-28 Усть-Чорнянська селищна рада зверталася в Міністерство культури та інформаційної політики «Про виключення бібліотеки з базової мережі».
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
21 лютого 2024 року розпорядженням селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №15 «Про ліквідацію бібліотеки» ліквідовано бібліотеку в селищі Усть-Чорна Усть-Чорнянської селищної ради.
Відповідно до п. 3, 4 розпорядження від 21.02.2024 року №15 начальнику фінансово-господарського відділу наказано забезпечити проведення інвентаризації та передачу книжкового фонду бібліотеки селища Усть-Чорна, відповідно до норм чинного законодавства, до бібліотеки села Брустури. Начальнику відділу організаційної, кадрової, юридичної роботи та земельних відносин наказано здійснити заходи щодо попередження працівників про ліквідацію бібліотеки та можливе наступне вивільнення у двомісячний термін, відповідно до вимог Кодексу законів про працю України.
Так позивач звернулася до Міністерства культури та інформаційної політики України зі зверненнями щодо незаконного закриття головою Усть-Чорнянської територіальної громади бібліотеки в смт Усть-Чорна Тячівського району Закарпатської області.
Листами Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.04.2024 року №2321/К-843/ПВТ/24-3ВГ та від 01.05.2024 року за №06/12/3976-24 повідомлено позивачу, що для проведення реорганізації (ліквідації) закладів культури потрібне погодження МКІП. Разом з тим, повідомили, що Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 02.04.2024 року №06/12/2952-24 поінформувало Усть-Чорнянську селищну раду Тячівського району Закарпатської області, що до отримання погодження від МКІП, як орган місцевого самоврядування, не має правових підстав для ухвалення рішення про ліквідацію, реорганізацію закладу культури та виключення його з базової мережі закладів культури.
Не погоджуючись з розпорядженням селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №15 «Про ліквідацію бібліотеки», позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 4, п. 5 ст. 1 Закону України від 14.12.2010 року №2778-VI «Про культуру» (далі - Закон №2778-VI) діяльність у сфері культури (культурна діяльність) - творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян; заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого, полягають у провадженні діяльності у сфері культури.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закон №2778-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують:
- збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища;
- збереження Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, Національного архівного фонду України, фільмофонду, їх постійне поповнення сучасними творами мистецтва, продукцією вітчизняного книговидавництва, кінематографа, аудіовиробництва;
- функціонування і розвиток мережі музеїв, архівів, бібліотек, мистецьких шкіл, студій, клубів, кінотеатрів, кіно-, відеопрокатних підприємств, об'єднань, заповідників, реставраційних закладів державної та комунальної власності;
- збереження нематеріальної культурної спадщини, в тому числі традиційної народної культури, мов, діалектів і говірок, фольклору, традицій, звичаїв і обрядів, народних художніх промислів та ремесел, історичних топонімів тощо.
За приписами ст. 1 Закону України від 27.01.1995 року №32/95-ВР «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (далі - Закон №32/95-ВР) бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого, є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки; бібліотечна система України - розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів.
У відповідності до ст. 15 Закону №32/95-ВР, бібліотеки ліквідуються за рішенням:
- власника;
- засновника - за згодою власника;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі ліквідації державних та комунальних підприємств, установ, організацій, у складі яких перебувають бібліотеки, бібліотечні фонди та майно, необхідне для діяльності бібліотеки, передаються до бібліотек, що є у державній та комунальній власності, згідно з рішенням відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Доцільність реорганізації та ліквідації бібліотек, що є у державній та комунальній власності, визначається відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №495, Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого, спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті.
Міністерство здійснює відповідно до законодавства координацію діяльності бібліотек, а також, контроль за діяльністю бібліотек, що перебувають у державній та комунальній власності, збереження ними бібліотечного фонду України; погоджує рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування стосовно реорганізації та ліквідації бібліотек, що перебувають у державній та комунальній власності; (п.п., п.п. 23, 26 п. 4 Положення).
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону №2778-VI створення чи припинення, у тому числі ліквідація, закладів культури здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №2778-VI, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час формування та забезпечення функціонування базової мережі закладів культури керуються державними соціальними нормативами у сфері обслуговування закладами культури, передбаченими Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Виключення закладів культури з базової мережі можливе лише за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
Крім того, на підставі п. 13 Порядку формування базової мережі закладів культури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 року №984, виключення закладів культури з базової мережі здійснюється за погодженням з Мінкультури згідно з переліком закладів культури, поданим місцевою держадміністрацією та затвердженим органом місцевого самоврядування або поданим центральним органом виконавчої влади, із зазначенням причин та обґрунтуванням необхідності такого виключення.
Виключеними з базової мережі можуть бути заклади культури, що не відповідають визначеним статтями 1, 22 і 23 Закону України «Про культуру» вимогам.
На підставі державних соціальних нормативів забезпечення населення закладами культури і культурними послугами центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, затверджує перелік закладів культури базової мережі загальнодержавного рівня. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують переліки закладів культури базової мережі місцевого рівня (ст. 24 Закону України «Про культуру»).
Як встановлено судом, відповідно до рішення другого пленарного засідання четвертої сесії VIII скликання Усть-Чорнянської селищної ради №65 від 28.12.2020 року «Про ініціювання передачі майна закладів та установ із спільної власності Тячівського району в комунальну власність Усть-Чорнянської селищної ради, припинення права оперативного управління закладами освіти, культури і виходу зі складу їх засновників» селищна рада вирішила:
1. Ініціювати передачу майна закладів та установ із спільної власності Тячівського району в комунальну власність Усть-Чорнянської селищної ради, припинення права оперативного управління закладами освіти культури і виходу зі складу їх засновників.
1.1 Закладів освіти (додаток 1);
1.2 Закладів культури (додаток 2);
2. Комісії з реорганізації Руськомокрянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області разом з керівниками закладів освіти, культури здійснити прийом-передачу матеріальних цінностей, документів, трудових книжок та особових справ установленому чинним законодавством України порядку, про то повідомити селищну раду в місячний термін.
Відповідно до додатку 2 до рішення четвертої сесії №65 від 28.12.2020 року до таких закладів/установ/організацій ввійшла зокрема і Усть-Чорнянська бібліотека філія №11.
21 лютого 2024 року розпорядженням селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №15 «Про ліквідацію бібліотеки» ліквідовано бібліотеку в селищі Усть-Чорна Усть-Чорнянської селищної ради.
У той же час, відповідно до п. 3, 4 розпорядження від 21.02.2024 року №15 начальнику фінансово-господарського відділу наказано забезпечити проведення інвентаризації та передачу книжкового фонду бібліотеки селища Усть-Чорна, відповідно до норм чинного законодавства, до бібліотеки села Брустури. Начальнику відділу організаційної, кадрової, юридичної роботи та земельних відносин наказано здійснити заходи щодо попередження працівників про ліквідацію бібліотеки та можливе наступне вивільнення у двомісячний термін, відповідно до вимог Кодексу законів про працю України.
Як вбачається з листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.04.2024 року за №2321/К-843/ПВТ/24-3ВГ листом від 02.04.2024 року №06/12/2952-24 МКІП України надало Усть-Чорнянській селищній раді роз'яснення що до отримання погодження від МКІП, як орган місцевого самоврядування, не має правових підстав для ухвалення рішення про ліквідацію, реорганізацію закладу культури та виключення його з базової мережі закладів культури.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідачем направлено до Міністерства лист від 19.03.20204 року №93/03-28 «Про виключення бібліотеки з базової мережі».
Тобто, Усть-Чорнянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області надіслано до Міністерства культури та інформаційної політики України лист щодо надання погодження на ліквідацію, вже після прийняття розпорядження від 21 лютого 2024 року №15 «Про ліквідацію бібліотеки».
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано встановленого законом порядку припинення діяльності бібліотеки, як закладу культури, а тому враховуючи, що ліквідація вказаної бібліотеки суперечить наведеним нормам чинного законодавства суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Водночас, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі №826/7778/17.
На підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача надав: ордер серії АО №1125766 від 30.04.2024 року, договір про надання правової допомоги №13 від 29.04.2024 року, платіжну інструкцію №0.0.3615986351.1 від 29.04.2024 року.
Відповідно до п.2.1. договору про надання правової допомоги №13 від 29.04.2024 року вартість правової допомоги становить 20000,00 грн.
При цьому суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19 та від 09.03.202 р. у справі №200/10535/19-а, від 21.01.2021р. у справі №280/2635/204.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Обсяг наданих разом з позовною заявою доказів є незначним.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 7000,00 грн, які покласти на Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
Частиною п'ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу розмірі 7000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Верховинська, буд. 233, селище Усть-Чорна, Тячівський район, Закарпатська область, 90520, код ЄДРПОУ 04349805), Усть-Чорнянський селищний голова Костяк Петро Петрович (вул. Верховинська, буд. 233, селище Усть-Чорна, Тячівський район, Закарпатська область, 90520) про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити.
Визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 21.02.2024 року за №15 «Про ліквідацію бібліотеки».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Верховинська, буд. 233, селище Усть-Чорна, Тячівський район, Закарпатська область, 90520, код ЄДРПОУ 04349805) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати за надання правничої допомоги в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич