30 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/4817/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - відповідач , ТУ ДСА в Житомирській області) щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області за лютий 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років та зобов'язання вчинити відповідні дії за лютий 2024 року, з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17 жовтня 2023 року. Також просить допустити до негайного виконання рішення суду та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги вказує, що з лютого 2024 року виплата винагороди судді, була проведена в розмірі, що не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме винагорода судді виплачена без щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, у зв'язку з чим уважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення.
Ухвалою суду від 13 березня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Після цього, ухвалою суду від 20 травня 2024 року вирішено подальший розгляд справи № 240/4817/27 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 28 травня 2024 року.
22 березня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому ТУ ДСА в Житомирській області просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами проведеного державного фінансового аудиту, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено Акт № 08-30/10 від 28 грудня 2023 року. ТУ ДСА в Житомирській області на вищевказаний Акт подано заперечення, за результатом розгляду Управлінням Держаудитслужби такі прийнято не було, про що складено висновок на заперечення до акта ревізії. 01 лютого 2024 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено вимогу № 260608-14/317-2024 «Про усунення порушень законодавства», в якій указано, зокрема: в порушення вимог частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України № 1402-VIII), в період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року 18 суддям місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну (призначені на посаду до 30 вересня 2016 строком на п'ять років до набрання чинності Закону України № 1402-VIII) нараховано та виплачено доплати до посадового окладу в загальній сумі 5635229,31 грн та, як наслідок, зайво сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 1227151,51 грн, чим завдано матеріальної шкоди ТУ ДСА України в Житомирській області на загальну суму 6862380,82 грн. Отже, у період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року зважаючи на положення частини 10 статті 135 Закону України №1402-VІІІ судді, які не здійснювали правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не мали права на отримання доплат до посадового окладу. Таким чином, зважаючи на зазначені норми законодавства, у судді, призначеного до 30 вересня 2016 року на посаду строком на п'ять років, що не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено суддею, та не був призначений на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому Законом України № 1402-VІІІ, відсутні правові підстави на отримання доплати до посадового окладу.
У підготовчому засіданні виникла необхідність витребування додаткових доказів, у зв'язку з чим суд ухвалою від 28 травня 2024 року зобов'язав Вищу кваліфікаційну комісію суддів України надати суду протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання цієї ухвали, інформацію про те, чи проходить кваліфікаційне оцінювання суддя Лугинського районного суду Житомирської області Гребенюк В.В. (якщо так, то на якій стадії перебуває таке кваліфікаційне оцінювання), чи зверталася Вища кваліфікаційна комісія суддів України до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті щодо судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 (якщо так, то які наслідки такого звернення), чи приймала Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішення про зупинення проведення кваліфікаційного оцінювання судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 (якщо так, то надати копію такого рішення) та зупинив провадження у справі №240/4817/24 до дати отримання судом витребуваної інформації.
21 червня 2024 року до суду надійшов лист Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), у якому повідомлено, що рішенням Комісії від 07 червня 2018 року №133/зп-18 на виконання вимог пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді суддів місцевих та апеляційних судів, зокрема, судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , який відповідно до рішення Комісії від 18 грудня 2018 року № 319/3п-18 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 вирішено продовжити процедуру оцінювання суддів, зокрема ОСОБА_1 . На сьогодні кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1 . Комісією не завершено. У межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1 рішення щодо зупинення кваліфікаційного оцінювання та щодо звернення до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмови в її відкритті Комісією не ухвалювались.
Ухвалою суду від 21 червня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 25 червня 2024 року.
Ухвалою суду від 25 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 30 липня 2024 року.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 9 цієї правової норми, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, 30 липня 2024 року суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд установив, що Указом Президента України від 30 вересня 2016 № 425/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області.
Наказом від 21 жовтня 2016 року № 10/к позивача зараховано до штату Лугинського районного суду Житомирської області з 01 листопада 2016 року.
Повноваження на здійснення правосуддя припинилися 30 вересня 2021 року у зв'язку із закінченням строку, на який позивача було призначено, тому відповідно позивач обіймає посаду судді у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Згідно наказу голови Лугинського районного суду Житомирської області №12-к від 16 вересня 2019 року, ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 20 жовтня 2018 року у розмірі 20 відсотків посадового окладу.
У подальшому, наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-к/тр від 17 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Відповідно пункту 8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IІІ квартал 2023 року та пункту 3.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IІІ квартал 2023 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА в Житомирській області за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року.
За результатами проведеного державного фінансового аудиту, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено Акт № 08-30/10 від 28 грудня 2023 року.
01 лютого 2024 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено вимогу № 260608-14/317-2024 «Про усунення порушень законодавства», у якій вказано, зокрема: в порушення вимог частини 10 статті 135 Закону України № 1402-VIII, в період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року 18 суддям місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну (призначені на посаду до 30 вересня 2016 строком на п'ять років до набрання чинності Закону України № 1402-VIII) нараховано та виплачено доплат до посадового окладу в загальній сумі 5635229,31 грн та, як наслідок, зайво сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 1227151,51 грн, чим завдано матеріальної шкоди ТУ ДСА України в Житомирській області на загальну суму 6862380,82 грн.
З огляду на зазначену вимогу, відповідач з 01 лютого 2024 року припинив нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з доплатою за вислугу років.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди без урахування доплати за вислугу років, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статті 43 Основного Закону, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У преамбулі Закону України №1402-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 цього Закону визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За змістом частини 5 статті 135 Закону України №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Згідно з частиною 10 статті 135 Закону України №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Згідно пункту 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 20 цього розділу передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII (далі - Закон України №1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У пункті 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII (чинного до 01 січня 2020 року) закріплено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ (далі - Закон України №2453-VІ).
Пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII (чинного до 01 січня 2020 року) визначено що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VІ.
За змістом підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX (далі - Закон України №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.
Згідно частин 1 - 3 статті 133 Закону України №2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII (далі - Закон України №192-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Частинами 5 та 7 названої правової норми передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини 10 статті 133 Закону №2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин 3, 10 статті 133 Закону України №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, зокрема, за якими суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Зі змісту підпункту 3.4 рішення Конституційного Суду України убачається, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом України №2453-VI у редакції Закону України №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом України №1402-VIII.
Окрім того, названим рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема, відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом України №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина 1 статті 55); з обов'язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина 8 статті 56, частини 1, 2 статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина 3 статті 82, частини 6, 7 статті 147).
Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону України №2453-VI у редакції Закону України №192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Суд зазначає, що застосований законодавцем у положенні частини 10 статті 133 Закону України №2453-VI у редакції Закону України №192-VІІІ підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
Суд зауважує, що положення частини 10 статті 133 Закону України №2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини 10 статті 135 Закону України №1402-VIII.
Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами №1401-VIII та №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково. Водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у такій категорії справи є з'ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини 5 статті 86 Закону України №1402-VIII); закінчення п'ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 пов'язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді).
Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору.
Суд зазначає, що на сьогодні позивач обіймає посаду судді у Лугинському районному суді Житомирської області, але не здійснює правосуддя з 30 вересня 2021 року, у зв'язку із закінченням строку повноважень (у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень на посаді судді).
При цьому, як убачається з листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішенням Комісії від 07 червня 2018 року №133/зп-18 на виконання вимог пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді суддів місцевих та апеляційних судів, зокрема, судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , якого відповідно до рішення Комісії від 18 грудня 2018 року № 319/3п-18 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 вирішено продовжити процедуру оцінювання суддів, зокрема ОСОБА_1 . На сьогодні кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1 . Комісією не завершено. У межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1 рішення щодо зупинення кваліфікаційного оцінювання та щодо звернення до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмови в її відкритті Комісією не ухвалювались.
Відповідно, суд приходить до висновку, що кваліфікаційне оцінювання позивача не завершено через обставини, що від нього не залежали, та не обумовлені його поведінкою.
З урахуванням наведеного суд указує, що позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, а тому, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04 грудня 2018 року№11-р/2018, він має право на отримання доплати до посадового окладу відповідно до наказу в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-к/тр від 17 жовтня 2023 року.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області № 260608-14/317-2024 від 01 лютого 2024 року не є нормативно-правовим актом, який може регулювати питання нарахування та виплати суддівської винагороди.
Аналогічний висновок наведений у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 280/3286/23 та від 15 травня 2023 року у справі № 280/348/23.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд уважає за необхідне вказати таке.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини цієї справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Надаючи правову оцінку вимозі позивача про негайне рішення, суд зауважує на таке.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в цій справі не стосується стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми доплати за вислугу років, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд уважає, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Суд уважає за необхідне визнати протиправними саме дії відповідача щодо здійснення у лютому 2024 року нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу в.о.голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-к/тр від 17 жовтня 2023 року.
З метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років за лютий 2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України №1402-VIII у відповідності до наказу в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-к/тр від 17 жовтня 2023 року.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI за подання позову до адміністративного суду, а тому з урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 205, 242-246, 250, 251, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області щодо здійснення за лютий 2024 року нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу в.о.голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-к/тр від 17 жовтня 2023 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років за лютий 2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402VIII у відповідності до наказу в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7-к/тр від 17 жовтня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис