Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2024 року Справа№200/3344/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неконституційним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неконституційним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є отримувачем пенсії за віком. Втім, при розрахунку його пенсії не було враховано періоди його роботи з жовтня 2022 року по грудень 2023 року через несплату роботодавцем страхових внесків. На переконання позивача, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
З огляду на зазначене, позивач в уточненій позовній заяві просить суд:
· визнати таким, що не відповідає Конституції України та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з не перерахуванням страхових внесків ДП ВК "Краснолиманська" до ПФУ за період з жовтня 2022 по грудень 2023 роки;
· зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії з 17 січня 2024 року та виплатити різницю між раніше призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 17 січня 2024 року.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що управлінням призначено позивачу пенсію з урахуванням всіх наданих ним документів. При цьому, при повному та всебічного розгляді документів ОСОБА_1 , які були подані 30 квітня 2024 року, пенсійним органом відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю додатково поданих до заяви документів, по яких раніше не приймалось рішення. З огляду на зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 03 червня 2024 року Донецький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
17 червня 2024 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неконституційним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, та відкрив провадження по справі № 200/3344/24. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09 липня 2024 року суд залишив без задоволення клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення другого відповідача. Клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення строку на подання відзиву - задовольнив частково. Продовжив строк для надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відзиву та прийняв відзив.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану продовжено та станом на день винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17 січня 2024 року отримує пенсію за віком.
З 16 квітня 2008 року позивач працює у Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», про що свідчать записи у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.09.1991.
Так, при призначенні позивачу пенсії до його страхового та пільгового стажу не було враховано період роботи з жовтня 2022 року по грудень 2023 року.
Позивач 30.04.2024 звернувся із заявою про перерахунок пенсії.
Втім, рішенням від 07 травня 2024 року № 056650009981 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю додатково поданих до заяви документів, по яких раніше не приймалось рішення.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст.16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, несплата за доводами відповідача страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску за період жовтень 2022 - грудень 2023 року не може слугувати підставою для не зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що відповідач не заперечує, що роботи, які виконував позивач, віднесені до пільгової роботи за Списком № 1. Підставою відмови у зарахуванні до стажу роботи слугувала відсутність відомостей про сплату страхових внесків підприємством. Крім того, до позовної заяви позивачем надано докази проведення атестації робочих місць.
Так, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. При цьому суд наголошує, що в матеріалах справи наявні розрахункові листи позивача, які свідчать, що з заробітної плати ОСОБА_1 утримувались страхові внески.
При цьому, суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію в належному розмірі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо періоду перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати та перебування у вимушеному простої, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки від 16 лютого 2024 року № 01/11-35/8 позивач у період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року перебував у безоплатній відпустці лише 2 дні.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Відтак, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Висновок відповідає правовій позиції, наведений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 423/2860/16-а.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з жовтня 2022 року по грудень 2023 року включно має бути зарахований як до страхового, так і до пільгового стажу за Списком № 1.
Так, на переконання суду, оскільки рішення пенсійного органу від 07 травня 2024 року № 056650009981, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, не ґрунтується на повному та всебічному розгляді документів ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне визнати його протиправним та скасувати.
Суд наголошує, що позивач просить визнати таким, що не відповідає Конституції України та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Житомирської області. Проте, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту порушеного права позивача, як то визначено ст. 245 КАС України.
При цьому, з метою повного та всебічного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії з 30 квітня 2024 року із зарахуванням до страхового та пільгового стажів за Списком № 1 періоду роботи позивача з жовтня 2022 року по грудень 2023 року включно та виплатити різницю між раніше призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 30 квітня 2024 року.
Суд наголошує, що перерахунок пенсії позивача має бути проведений саме з дня звернення за перерахунком на підставі заяви від 30 квітня 2024 року, адже у даній справі позивач не оскаржує рішення про призначення йому пенсії.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неконституційним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. Втім, при зверненні до суду позивач мав сплатити 968, 96 грн (1 211, 20 * 0. 8), адже позов був поданий в електронній формі.
Оскільки позов задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору у розмірі 900, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 242, 24 грн., суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання неконституційним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07 травня 2024 року № 056650009981, яке винесено відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії з 30 квітня 2024 року із зарахуванням до страхового та пільгового стажів за Списком № 1 періоду роботи позивача з жовтня 2022 року по грудень 2023 року включно та виплатити різницю між раніше призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 30 квітня 2024 року.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900, 00 грн (дев'ятсот гривень).
Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб