Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 липня 2024 року Справа№200/4137/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов
ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському
районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
України
про визнання протиправною та скасування постанови, -
ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34941051, юридична адреса: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, 7) про визнання протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторії Валеріївни про накладення штрафу від 03.06.2024 року ВП №73071439.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, постанова, яка оскаржується, прийнята відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.
Зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Вказує, що що рішення суду у справі 200/4959/22 виконано в повному обсязі шляхом перерахунку коштів на картковий рахунок відповідно до платіжної інструкції 01.02.2024 року №189.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи, що для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, тобто в даному випадку неподання відповідачем відзиву на позов суд приймає як визнання позову, тому суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №200/4959/22, яке постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 року залишене без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково. Визнана протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.07.2020 з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язаний нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.07.2020 з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
01.03.2024 року Старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Безручко Вікторією Валеріївною винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №73071439 з примусового виконання виконавчого листа № 200/4959/22 виданого 12.08.2023 Донецьким окружним адміністративним судом на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що згідно інформації від 29.02.2024 року №09/02/89/4 з ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення були перераховані на картковий рахунок стягувача згідно платіжної інструкції №189 від 01.02.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вичинити певні дії задоволений частково. Визнана протиправною та скасувана постанова старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Безручко Вікторії Валеріївни про закінчення виконавчого провадження ВП №73071439 від 01.03.2024 року.
16.05.2024 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторією Валеріївною винесена постанова про відновлення виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження №73071439 з виконання виконавчого листа №200/4959/22, виданого 12.08.2023 року Донецьким окружним адміністративним судом.
17.05.2024 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторією Валеріївною винесена вимога виконавця від 17.05.2024 року №1927/14357, якою зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати виконавчий лист №200/4959/22, виданий 12.08.2023 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2024 року № 09/02/8 Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлений, що рішення суду у справі № 200/4959/22 виконано в повному обсязі шляхом перерахунку коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відповідно до платіжної інструкції 01.02.2024 року №189.
03.06.2024 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторією Валеріївною винесена постанова про накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення в сумі 5100 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» .
Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню виконавчих документів.
Згідно ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною)
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Тобто, відповідно до наведених вище правових норм, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Особа звільняється від відповідальності у вигляді штрафу за невиконання судового рішення, якщо на це були поважні причини, тобто обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судом встановлено, що згідно листа від 31.05.2024 року №09/02/8 ІНФОРМАЦІЯ_3 у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлений, що рішення суду у справі № 200/4959/22 виконано в повному обсязі шляхом перерахунку коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відповідно до платіжної інструкції 01.02.2024 року №189.
З аналізу рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року у справі 200/1913/24 вбачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження визнана протиправною та скасована, та підставою для скасування стало те, що суд дійшов висновку про передчасність вирішення питання щодо належного виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року у справі № 200/4959/22 з урахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині ухвали від 20.11.2023 року.
Тобто, станом на 01.03.2024 року під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №73071439 з примусового виконання виконавчого листа № 200/4959/22, виданого 12.08.2023 Донецьким окружним адміністративним судом на підставі п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач був обізнаний про те, що рішення суду у справі № 200/4959/22 на підставі якого виданий виконавчий лист не виконано, а розрахунок наданий йому згідно інформації №09/02/89/4 від 29.02.2024 року на суму 28,13 грн. визнаний судом неправильним відповідно до ухвали суду від 20.11.2024 року у справі №200/4959/22.
Ухвалою від 20.11.2023 року Донецький окружний адміністративний суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 200/4959/22 у частині неправильного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.07.2020 з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Донецького окружного адміністративного суду протягом шістдесяти днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 200/4959/22.
На виконання зазначеної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 подав звіт про виконання рішення суду від 18.01.2023 року, листом від 03.04.2024 року за вих. №06/221, було повідомлення суд про виконання зазначеного рішення.
Суд звертає увагу на те, що в ухвалі від 20.11.2023 року у справі № 200/4959/22 вже надано оцінку тому, що відповідачем нараховано за період з 01.03.2018 по 04.07.2020 «фіксована сума індексації» грошового забезпечення позивача в розмірі 28,13 грн (по 01,00 грн за кожний місяць і 0,13 грн за 4 дні липня 2020 року).
У цій ухвалі суд дійшов висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення позивача («індексації-різниці»), з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися в розмірі 3446,13 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Також суд дійшов висновку про невірне нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача («індексації-різниці») за спірний період з 01.03.2018 по 04.07.2020.
Тобто відповідачем допущені протиправні дії, вчинені на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 200/4959/22 у частині неправильного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.07.2020 з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Цією ухвалою визнані протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 200/4959/22 в частині неправильного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.07.2020, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Таким чином, подання до суду та до відповідача платіжної інструкції від 02.02.2024 № 189 щодо сплати ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 28,13 грн. не є доказом належного виконання рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року у справі № 200/4959/22.
Крім того, у встановлений судом строк (до 02.04.2024) і станом на 03.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 не поданий до суду звіт про виконання рішення суду в цій справі та не повідомлені підстави неврахування висновків суду, які наведені в ухвалі від 20.11.2023 року.
Також, ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив про обставини, які об'єктивно перешкоджають подати звіт у встановлений судом строк та/або докази виконання рішення суду від 18.01.2023 року в повному обсязі, з урахуванням висновків, які наведені в ухвалі від 20.01.2023 року.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. Конституції України судові рішення ухвалюються судами і іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує, виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2016 року, п. 184).
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що тривале невиконання рішення суду боржником є необґрунтованим та безпідставним, тому накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця щодо невиконання рішення суду є правомірним.
Оскільки відповідачем рішення суду не виконано і звіт про виконання судового рішення не подано, суд доходить до висновку, що постанова, яка оскаржується, прийнята відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надані суду належні доказу правомірності прийняття постанови, яка оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо прийняття постанови, яка оскаржується, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34941051, юридична адреса: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, 7) про визнання протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторії Валеріївни про накладення штрафу від 03.06.2024 року ВП №73071439 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко