Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 липня 2024 року Справа№200/4253/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управлення Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті з 29.03.2023 року щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 грн, згідно з пунктом 1 абзацом 2 Постано ви Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 29.03.2023 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 грн, згідно з пунктом 1 абзацом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
27 червня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11 липня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримувачем пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням відповідача від 03.04.2023 року №2986109011 позивачу було від мовлено в призначенні пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2023 року у справі № 200/2549/23 у задоволенні адміністративного позову позивача до відповідача про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років; зобов'язання призначити пенсію за вислугою років відповідно до закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсію як такому, що має на день звільнення з органів внутрішніх справ України 24 роки 00 місяців 17 днів вислуги в пільговому обчисленні відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/2549/23 вказане рішення суду було скасовано, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління №2986109011 від 03.04.2023 про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугу років, зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років від повідно до п. «а» статті 12 Закону України № 2262-Х11 як такому, що має на день звільнен ня 24 роки 00 місяців 17 днів вислуги років.
Листом від 31.01.2024 №2216-499/111-02/8-0500/24 позивача повідомлено про призначення пенсії з 29.03.2023 року, з лютого 2024 року зага льний розмір пенсії склав 7047,10 грн, проте в розрахунок пенсійної виплати не була включена щомісячна доплата у сумі 2000 грн, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
28.02.2024 року зве рнувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячної доплати у сумі 2000 грн.
Листом від 26.03.2024 за №6670-4533/111-02/8-0500/24 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати у сумі 2000 грн, мотивуючи це тим, що згідно з абзацом 1 Пункту 1 Постанова №713 щомісячна доплата в сумі 2000 грн, встановлена осо бам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, і оскільки на момент набуття чинності Постанові №713 пенсію позивач не отримував, законодавчі підстави для здійснення нара хування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відсутні.
28.03.2024 року позивач зве рнувся із заявою до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України.
Листом Пенсійного фонду України від 26.05.2024 № 21278-18267/1/111-03/8-2800/2 позивача повідомлено, що підстави для встановлення доплати, передбаченої Постановою №713, відсутні.
Позивач з викладеним не погоджується, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №200/3682/22, яке набрало законної сили 23 лютого 2023 року, підтверджено, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на час звільнення зі служби, тобто на 19.04.2016 року.
Позивач зазначає, що відмовляючи у встановленні позивачу доплати до пенсії у сумі 2000 гривень відповідач керувався абзацом першим пункту 1 Постанови №713, водночас абзац другий пу нкту 1 Постанови №713 ним було проігноровано.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька області, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що позивач вважає, що його право порушено з 29 березня 2023 року, в той же час з позовом до суду звертається 26 червня 2024 року, при цьому не наводить жодних підстав та не надає жодних документів в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
По суті позовних вимог пунктом 1 Постанови №713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону №2262-XII з 29.03.2023 розмір пенсії розраховано з грошового забезпечення визначеного після 01 березня 2018.
Таким чином, оскільки пенсія позивачу призначена після 01.03.2018 на нього не розповсюджується положення абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №713. Абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №713 встановлено, що особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до ст.13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення визначеного станом на 01.03.2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Оскільки розмір пенсії позивача обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) розраховано з грошового забезпечення визначеного після 01.03.2018 підстави для встановлення щомісячної доплати по постанові Кабінету Міністрів України №713 відсутні.
Перевіряючи доводи позивача щодо обставин виникнення спірних правовідносин, суд встановив наступне.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/2549/23 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 200/2549/23: скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 200/2549/23, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити певні дії: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2986109011 від 03.04.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з дня звернення з заявою про призначення пенсії, як такому, що має на день звільнення 24 роки 00 місяців 17 днів вислуги років.
Згідно листа відповідача від 31.01.2024 року № 2216-499/Ш-02/8-0500/24, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі №200/2549/23, яке набуло законної сили 13.11.2023, з 29.03.2023 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років на день звільнення 24 роки 00 місяців 17 днів, з лютого 2024 року загальний розмір пенсії складає 7047,10 грн, доплата до пенсії за період з 29.03.2023 по 31.01.2024 у загальній сумі 71152,98 грн.
Згідно листа відповідача від 26.05.2024 року № 21278-18257/1/Ш-03/8-2800/2, пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” передбачено, що з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262 станом на 01.03.2018, встановлюється щомісячна доплата в сумі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262, тому оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону № 2262 з 29.03.2023, підстави встановлення до пенсії щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, відсутні.
На виконання ухвали суду від 26 липня 2024 року про витребування доказів відповідач надав до суду наступні докази.
Згідно Витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19.04.2016 року № 93 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_1 з 19.04.2016 року звільнено зі служби в поліції.
Згідно грошового атестату № 63 від 02 березня 2023 року, позивач мав: посадовий оклад 2600,00 грн, оклад за спеціальним званням 2000,00 грн, надбавку за стаж служби у розмірі 30% (станом на 19.04.2016 визначено 15 р. 8 міс. 3 дн.) 780,00 грн, задоволений такими видами грошового забезпечення: посадовий оклад 1647,67 грн до 19.04.2016 року включно; оклад за спеціальним званням 1266,67 грн до 19.04.2016 року включно; надбавку за стаж служби у розмірі 30% 874,00 грн до 19.04.2016 року включно; премія затверджена НПУ у розмірі 34,000% 1287,70 грн до 19.04.2016 року включно; усього нараховано у сумі 5075,04 грн до 19.04.2016 року включно; атестат видано згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року № 200/3682/22.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року № 200/3682/22, яке набрало законної сили 23.02.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” відповідно до вислуги років, яка становить 24 роки 00 місяців 17 днів; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, відповідно до вислуги років, яка становить 24 роки 00 місяців 17 днів.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, підстави відмови у призначенні та виплаті спірної щомісячної доплати до пенсії, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 № 713, підтверджуються відповідачем та доказами наявними у матеріалах адміністративної справи, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною 1 ст. 2 № 2262-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 18 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 988 від 11.11.2015, яка набрала чинності 02.12.2015 та якою затверджено схеми окладів за спеціальним званням поліцейських, схеми посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання та схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок № 260).
Відповідно до п. 15 розділу I. «Загальні положення» Порядку № 260, у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Згідно п.п 1, 3 IX. «Грошові атестати» Порядку № 260, у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції орган поліції, ЗВО, орган, до якого був відряджений поліцейський, зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу.
Згодом Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103 (далі - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018.
Абзацом першим пункту 3 Постанови №103 було встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови № 988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) постановлено проводити з 1 січня 2018 року.
Водночас, з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб 14 липня 2021 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713).
Згідно п. 1 Постанови №713 в редакції чинній на момент виникнення спірних право відносин, установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відповідно до п. 6 Постанови №713, ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування, та застосовується з 1 липня 2021 року.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 дійшов висновку, що «відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн».
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/2549/23 суд констатував, що позивач набув право на призначення пенсії станом на момент звільнення 19.04.2016 року.
Виходячи з системного аналізу грошового атестату, наданого Головним управлянням Національної поліції в Донецькій області відповідачу для призначення позивачу пенсії, суд установив, що грошове забезпечення зазначено станом на момент звільнення відповідача -19.04.2016.
Водночас, зазначені у грошовому атестаті посадовий оклад за посадою «інспектор апарату головних управлінь Національної поліції» (Додаток 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988) - 2600,00 грн та оклад за спеціальним званням «майор поліції» (Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988) - 2000,00 грн, відповідають званню та посаді позивача на момент звільнення.
Поряд із цим, суд ураховує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на теперішній час є чинною та, відповідно по п. 8 цієї постанови, вона застосовується з дня набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”, тобто 07.11.2015 року.
Відтак, суд дійшов висновку, що останній раз грошове забезпечення співробітників поліції переглядалось до 01 березня 2018 року, що є підставою для застосування приписів абз. 2 п. 1 Постанови №713 у спірних правовідносинах та призначення позивачу спірної доплати до пенсії від моменту призначення пенсії.
Щодо доводів відповідача відносно пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, суд звертає увагу відповідача, що у своєму листі від 31.01.2024 року № 2216-499/Ш-02/8-0500/24 відповідач зазначив, що фактично виплату пенсії позивачу розпочато лютому 2024 року, а за період з 29.03.2023 року по 31.01.2024 року нараховано заборгованість з пенсійних виплат.
Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.
Відтак, про порушення свого права позивач мав дізнатись отримавши пенсійну виплату за лютий 2024 року.
При цьому адміністративний позов позивачем скеровано до суду 24 червня 2024 року, тобто у межах шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, від дати початку виплати пенсії.
Отже такі доводи відповідача є неспроможними.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги докази, наявні у матеріалах справи, а також виходячи з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, згідно квитанції про сплату судового збору № б/н від 20.06.2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 1 211,20 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управлення Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті з 29.03.2023 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, згідно з абзацом 2 пункту 1 Постано ви Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 29.03.2023 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, згідно з абзацом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (Одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко