Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
31 липня 2024 року Справа №200/5126/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 1 грудня 2015 року по 29 березня 2022 року в неповному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити Позивачу в повному розмірі поточну індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчисливши із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити позивачу в повному розмірі індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 29 березня 2022 року (включно), обчисливши із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4 - 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу в повному розмірі одноразові додаткові види грошового забезпечення (підйомні допомоги за 2016 рік, за 2018 рік, грошову допомогу для оздоровлення за 2016 - 2019 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2019 роки тощо), врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір таких допомог, індексацію грошового забезпечення.
Позовна заява підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 4 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. […] Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 4 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду із трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.
Разом із цим Верховний Суд у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 8 лютого 2024 року у справі № 640/22254/21, від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23 зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Отже, позов поданий до суду без порушення строку для такого звернення.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України. Позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, немає.
Одночасно із позовними вимогами представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби […].
З огляду на зазначене, дана справа є справою незначної складності та розглядатиметься за правилами спрощеного провадження, а клопотання представника позивача підлягає задоволенню.
Частиною 5 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може […] збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Беручі до уваги наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку про необхідність витребувати у відповідача додаткові докази по справі.
Враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору за подання даного позову на підставі Закону.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 72, 77, 80, 122, 160-161, 171, 242, 248, 256-257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі за даним позовом.
2. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задовольнити.
3. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
4. Справа буде розглядатись одноособово суддею Донецького окружного адміністративного суду Волгіною Н.П.
5. Запропонувати відповідачу надати суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали та документи, що підтверджують заперечення; доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу.
6. Зобов'язати відповідача надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:
- доказ на підтвердження адміністративної правосуб'єктності відповідача (витяг з ЄДРПОУ або копію свідоцтва про реєстрацію);
- довідку (довідки) про розмір грошового забезпечення позивача за період з 1 грудня 2015 року по 31 березня 2022 року із зазначенням основних та додаткових його складових (помісячно) (або копії карток на грошове забезпечення, копію архівної відомості);
- розрахунок нарахованої та сплаченої позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2019 роки, підйомної допомоги за 2016-2019 роки.
7. Роз'яснити відповідачу, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
8. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, доказів на підтвердження направлення відповіді на відзив і доданих до неї документів відповідачу.
9. Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання суду заперечень на відповідь, доказів на підтвердження направлення заперечень і доданих до нього документів позивачу.
10. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
11. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає
12. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна