31 липня 2024 рокуСправа №160/15452/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
14.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, викладене листом №1854/2930 від 10.04.2024 року та рішення Центральної військово-лікарської комісії, викладене листом №598/9/11013 від 18.05.2024 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_2 висновок (довідку) військово-лікарської комісії від 13.02.2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військово-лікарську комісію 13 лютого 2024 року в медичному закладі за адресою: 49064, м.Дніпро, вул.Велика Діївська, 111. За результатом медичного огляду позивачу повідомили рішення військово-лікарської комісії, однак в порушення вимог п.3.8. розділу II Положення про військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, яке затверджено Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (далі - Положення № 402), копію рішення позивачу надано не було. Так, за результатами огляду військово-лікарської комісії, позивача визнано придатним до військової служби. Однак, медичний огляд, на думку позивача, був оформлений формально, без проведення будь-яких обстежень з боку вузьких лікарів-спеціалістів. У зв'язку з чим, позивач звернувся із заявою до 20 Регіональної військово-лікарської комісія (РВЛК) Міністерства оборони України, в якій просив скасувати висновок ВЛК щодо нього, прийнятий в лютому 2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію з метою встановлення факту не придатності позивача до військової служби. При цьому, через те що копію рішення з результатом медичного огляду позивачу надано не було в своїй заяві останній також просив 20 РВЛК витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий. Повідомленням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2930 від 10.04.2024 року заяву позивача було повернуто без розгляду по суті порушеного питання, посилаючись на недотримання ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку із ненаданням наявних документів, необхідних для прийняття постанови, а саме довідки ВЛК із відповідним діагнозом та постановою. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою та доданими медичними документами, в якій просив витребувати висновок (довідку) ВЛК із відповідним діагнозом та постановою військово-лікарської комісії від 13.02.2024 року , скасувати висновок ВЛК щодо позивача, прийнятий 13.02.2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію. Проте листом від 18.05.2024 року №598/9/11013 Центральної військово-лікарської комісії позивачу було повідомлено, що рішення 20 Регіональній ВЛК №1854/2930 від 10.04.2024 року є обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважає, що рішення, які прийняті відповідачами прийнято з порушенням законності здійснення процедури їх прийняття, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 17.07.2024 року. Також вказаною ухвалою суду сторін було зобов'язано надати до суду додаткові докази.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
16.07.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та не визнає їх в повному обсязі, виходячи із наступного. ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження. Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття. Відповідач вважає, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. На підставі вищезазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію 13 лютого 2024 року в медичному закладі КНП «ДЦПМСД №5» ДМР за адресою: 49064, м.Дніпро, вул.Велика Діївська, 111.
За результатом медичного огляду позивачу повідомили рішення військово-лікарської комісії, однак копію рішення позивачу надано не було.
Так, за результатами огляду військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби.
У зв'язку із тим, що на думку позивача медичний огляд був оформлений формально, без проведення будь-яких обстежень з боку вузьких лікарів-спеціалістів, 11.03.2024 року він звернувся із заявою до 20 Регіональної військово-лікарської комісія (РВЛК) Міністерства оборони України, в якій просив скасувати висновок ВЛК щодо нього, прийнятий в лютому 2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію з метою встановлення факту не придатності позивача до військової служби.
При цьому, через те що копію рішення з результатом медичного огляду позивачу надано не було в своїй заяві останній також просив 20 РВЛК витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий.
Повідомленням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2930 від 10.04.2024 року заяву позивача було повернуто без розгляду по суті порушеного питання, посилаючись на недотримання ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку із ненаданням наявних документів, необхідних для прийняття постанови, а саме довідки ВЛК із відповідним діагнозом та постановою.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою та доданими медичними документами, в якій просив витребувати висновок (довідку) ВЛК із відповідним діагнозом та постановою військово-лікарської комісії від 13.02.2024 року, скасувати висновок ВЛК щодо позивача, прийнятий 13.02.2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію.
Проте листом від 18.05.2024 року №598/9/11013 Центральної військово-лікарської комісії позивачу було повідомлено, що рішення 20 Регіональній ВЛК №1854/2930 від 10.04.2024 року є обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись із рішеннями відповідачів не розглядати по суті заяви позивача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232) Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Приписами підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану звільняються з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацом третім частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п.1.2 розд.І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово- лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально- оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЖ про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
У разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.
Згідно з п. 2.3.5.Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з п. 2.4.10. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до п. 2.4.4. на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно з п. 2.4.5. ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
13.02.2024 року позивач в медичному закладі за адресою 49064, вул. Велика Діївська, буд. 111 пройшов військово-лікарську комісію, результати якої оформлені постановою із висновками про придатність позивача до військової служби.
Вважаючи протиправною постанову про придатність до військової служби, покликаючись на формальне проведення медичного огляду, без проведення будь-яких обстежень з боку вузьких лікарів-спеціалістів, 11.03.2024 року позивач звернувся із заявою до 20 Регіональної військово-лікарської комісія (РВЛК) Міністерства оборони України, в якій просив скасувати висновок ВЛК щодо нього, прийнятий в лютому 2024 року та призначити повторну військово-лікарську комісію з метою встановлення факту не придатності позивача до військової служби.
При цьому, через те що копію рішення з результатом медичного огляду позивачу надано не було в своїй заяві останній також просив 20 РВЛК витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий.
Повідомленням 20 регіональної військово-лікарської комісії №1854/2930 від 10.04.2024 року заяву позивача було повернуто без розгляду по суті порушеного питання, посилаючись на недотримання ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку із ненаданням наявних документів, необхідних для прийняття постанови, а саме довідки ВЛК із відповідним діагнозом та постановою.
Таким чином прохання позивача витребувати з медичної установи, де позивач проходив огляд висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий при розгляді вищевказаної заяви було проігноровано та не розглянуто заяву по суті.
Відповідно до п.2.4.5. розділу І Положення № 402, ВЛК регіону має право запитувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.
Як передбачається нормою ст.16 Закону України «Про звернення громадян», до скарги додаються рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше та наявні у громадянина.
У відповідь на адвокатський запит до медичної установи, в якій позивач проходив медичний огляд щодо надання копії висновку ВЛК за результатом його огляду - такий висновок отримано не було. Наведене вбачається листа КНП «ДЦПМСД №5» ДМР від 12.03.2024 року №196, яким повідомлено про відсутність можливості надати належним чином засвідчений висновок військово-лікарської комісії за результатом огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного в лютому 2024 року», так як не є володільцем зазначеної інформації.
Враховуючи, що у позивач вжив всіх необхідних заходів щодо отримання висновку військово-лікарської комісії за результатом огляду ОСОБА_1 , однак такий документ не був у нього наявний, та з огляду на те, що позивач просив у своїй заяві від 11.03.2024 року витребувати такі документи та враховуючи наявність у відповідача компетенції запитувати таку інформацію, суд дійшов висновку, що рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформлене листом №1854/2930 від 10.04.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин суд вважає зобов'язати 20 регіональну військово-лікарську комісію витребувати у органу, який володіє інформацією висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий та розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 11.03.2023 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Щодо рішення Центральної військово-лікарської комісії, викладене листом №598/9/11013 від 18.05.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до 2.3.4. розділу І Положення № 402, ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме:
виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;
особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);
архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);
залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів- спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;
перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів;
направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів;
запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;
надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та інших осіб;
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Таким чином, рішення, яке викладено листом ЦВЛК від 18.05.2024 року №598/9/11013 прийнято з порушенням законності здійснення процедури його прийняття з тих самих підстав, що зазначено судом вище, тому вказане рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Що стосується вимог в частині зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_2 висновок (довідку) військово-лікарської комісії від 13.02.2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду, суд вважає їх передчасними, оскільки судом скасовано рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії та зобов'язано 20 регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву позивача по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо скасування висновку ВЛК прийнятого у лютому 2024 року про ступінь його придатності до військової служби.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з 20 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн. пропорційно.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії, викладене листом №1854/2930 від 10.04.2024 року щодо повернення заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправними та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії, викладене листом №598/9/11013 від 18.05.2024 року, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати 20 регіональну військово-лікарську комісію ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 26637746) витребувати у органу, який володіє інформацією висновок військово-лікарської комісії щодо нього, а також медичну документацію на підставі якої він був прийнятий та розглянути по суті заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.03.2023 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з 20 регіональної військово-лікарської комісії ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 26637746) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Стягнути з Центральної військово-лікарської комісії (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна