25 липня 2024 року Справа № 160/4210/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка А.В.
при секретарі судового засідання - Коростильові П.О.,
за участю: представник відповідача - Сліпець С.С.,
розглянувши у судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А код ЄДРПОУ 44118658) про визнання дій протиправною та скасування вимоги,
установив:
14 лютого 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати неправомірною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16378-53/64 від 08.02.2021;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було нараховано позивачу заборгованість з єдиного внеску за 2017-2020 р. у розмірі 37788,74 грн. Проте, позивач здійснює трудову діяльність як найманий працівник на різних підприємствах. Страхові внески за позивачку у цей період були сплачені роботодавцями. Отже, позивач у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
13 березня 2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що за даними інформаційно-комунікаційних систем органу ДПС України позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС як фізична особа - підприємець та є платником єдиного внеску. В ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 нараховано зобов'язання за 2017 - 2020 р. Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 грн. У зв'язку з наявною заборгованістю у ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 р. вирішено розгляд справи за вказаною позовною заявою здійснювати за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання та витребувати у ОСОБА_1 :
- копію трудової книжки за період роботи з 2017 по 2020 рік;
- накази про прийом на роботу та звільнення за період роботи з 2017 по 2020 рік;
- довідки ОК-5, ОК-7 за 2017 рік.
Проте витребувані докази позивач не надав.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.01.2008 р.
За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску за 2017-2020 р. на загальну суму 37788,74 грн., а саме:
- по строку сплати 09.02.2018 р. нараховано за 2017 рік у сумі 8448,00 грн.;
- по строку сплати 19.04.2018 р. нараховано за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 19.07.2018 р. нараховано за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 19.10.2018 р. нараховано за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 21.01.2019 р. нараховано за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 19.04.2019 р. нараховано за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- по строку сплати 19.07.2019 р. нараховано за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- по строку сплати 21.10.2019 р. нараховано за третій квартал 2019 року у сумі 27540,18 грн.;
- по строку сплати 20.01.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- по строку сплати 21.04.2020 р. нараховано за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.;
- по строку сплати 20.07.2020 р. нараховано за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.;
- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.;
- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу від 08.02.2021 р. №Ф-16378-53/64 у розмірі 37788,74 грн., яку було направлено на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
В матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 та довідка форми ОК-7, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 .
Незгода позивачки із оскаржуваною вимогою стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.
Як встановлено, що заборгованість зі сплати ЄСВ виникла за період з 2017 р. по 2020р., за якою сформовано вимогу від 08.02.2021 № Ф-16378-53/64 у розмірі 37788,74 грн., а саме:
- по строку сплати 09.02.2018 р. нараховано за 2017 рік у сумі 8448,00 грн.;
- по строку сплати 19.04.2018 р. нараховано за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 19.07.2018 р. нараховано за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 19.10.2018 р. нараховано за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 21.01.2019 р. нараховано за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- по строку сплати 19.04.2019 р. нараховано за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- по строку сплати 19.07.2019 р. нараховано за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- по строку сплати 21.10.2019 р. нараховано за третій квартал 2019 року у сумі 27540,18 грн.;
- по строку сплати 20.01.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- по строку сплати 21.04.2020 р. нараховано за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.;
- по строку сплати 20.07.2020 р. нараховано за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.;
- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.;
- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн.
Суд встановив, що відповідно до даних ОК-5, ОК-7 за ОСОБА_2 сплачено страхові внески за період серпень 2018р. - 534,07 грн.; листопад 2018р. - 600 грн.; лютий 2019р. - 4500 грн.; березень 2019р. - 3832,62 грн.; липень 2019р. - 100,00 грн.; серпень 2019р.- 300,00 грн.; жовтень 2019р. - 400 грн.; листопад 2019р. - 400 грн.; грудень 2019р. - 500 грн.; січень 2020р. - 200 грн.; лютий 2020р. - 100,00грн.; березень 2020р. - 4047,62 грн.; травень 2020р. - 4723,00 грн.; червень 2020р. - 5000,00грн.; липень 2020р. - 5758,71 грн.; серпень 2020р. - 2125,80 грн.; вересень 2020р. - 3736,13 грн.; листопад 2020р. - 10909,09 грн.
Отже, встановленими обставинами підтверджено, що ДПС нараховано такі суми єдиного внеску:
за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., проте доказів, зокрема, витребуваних судом, на підтвердження сплати внесків за цей період позивач не надав;
за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., проте згідно з даними ОК-5 внески за цей період не сплачено;
за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., проте згідно з даними ОК-5 внески за цей період не сплачено;
за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 534,07 грн. (у серпні);
за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 600 грн. (у листопаді);
за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 4500, 00 грн. (у лютому) та 3832,62 грн. (у березні);
за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., проте згідно з даними ОК-5 внески за цей період не сплачено;
за третій квартал 2019 року у сумі 27540,18 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 100 грн. (у липні), 400 грн. (у серпні), 300 грн. (у вересні);
за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 400 грн. (у жовтні), 400 грн. (у листопаді), 500 грн. (у грудні);
за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 200 грн. (у січні), 100 грн. (у лютому), 4047,62 грн. (у березні);
за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 4723,00 грн. (у травні), 5000 грн. (у червні);
за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 5758,71 грн. (у липні), 2125,80 грн. (у серпні), 3736,13 грн. (у вересні);
за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн., згідно з даними ОК-5 внески за цей період сплачено у сумі 10909,09 грн. (у листопаді).
Таким чином, заборгованість:
за 2017 рік у сумі 8448,00 грн . не сплачена;
за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. не сплачена;
за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. не сплачена;
за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. сплачена частково, у сумі 534,07 грн., частина 1923,11 грн. (2457,18 грн. - 534,07 грн.) не сплачена;
за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., сплачена частково, у сумі 600 грн., частина 1857,18 грн. (2457,18 грн. - 600 грн.) не сплачена;
за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., сплачена у сумі 8332,62 грн. (4500,00 грн. + 3832,62 грн.), заборгованість за цей період відсутня;
за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. не сплачена;
за третій квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн сплачена частково, у сумі 800 грн. (100 грн. + 400 грн + 300 грн.), частина 1954,18 грн. (2754,18 грн. - 800 грн.) не сплачена;
за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. сплачена частково, у сумі 1300 грн. (400 грн. + 400 грн. + 500 грн), частина 1454,18 грн. (2754,18 грн. - 1300 грн.) не сплачена;
за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн. сплачена у сумі 4347,67 (200 грн. + 100 грн. + 4047,62 грн.), заборгованість за цей період відсутня;
за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн. сплачена у сумі 9423,00 грн. (4723,00 грн. + 5000 грн.), заборгованість за цей період відсутня;
за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн. сплачено у сумі 11620,64 грн. (5758,71 грн. + 2125,80 грн. + 3736,13 грн.), заборгованість за цей період відсутня;
за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн., сплачена у сумі 10909,09 грн., заборгованість за цей період відсутня.
Отже, безпідставно нарахований єдиний внесок за 2018 рік. 534,07 грн.+600 грн., за 2019 рік 2754,18 грн.+800 грн.+1300 грн., за 2020 рік 2078,12 грн.+1039,06 грн.+3178,12 грн.+2200 грн., а всього 14483,55 грн.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 р. № Ф-16378-53/64 є неправомірною в частині нарахування до сплати єдиного внеску у розмірі 14483,55 грн.
За наведених обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись 242-246, 250 КАС України суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А код ЄДРПОУ 44118658) про визнання дій протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 р. № Ф-16378-53/64 в частині нарахування суми 14483,55 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Повний текст складено 25.07.2024 р.
Суддя А.В. Савченко