22 липня 2024 рокуСправа №160/11243/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11243/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у неврахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи з 04.02.1994 по 15.12.1994 року, з 29.12.1998 по 28.06.1999 року, з 01.11.2005 по 18.08.2009 року, з 10.06.2010 по 14.02.2013 року, з 01.03.2013 по 15.01.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до загального страхового стажу періодів роботи з 04.02.1994 по 15.12.1994 року, з 29.12.1998 по 28.06.1999року, з 01.11.2005 по 18.08.2009 року, з 10.06.2010 по 14.02.2013 року, з 01.03.2013 по 15.01.2020 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи. Зазначає, що зауваження відповідача до записів в трудовій книжці позивача мають формальний характер, а відмова у зарахуванні періодів роботи в російській федерації через несплату страхових внесків є безпідставною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11243/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
17 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що частина періодів роботи позивача не врахована через несплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації, а інша частина - через недоліки оформлення відповідних записів у трудовій книжці. Також зазначає про наявність у нього дискреційних повноважень.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Листом від 17.05.2024 року №23473-14832/Б-01/8-0400/24 відповідач повідомив позивачу, що до страхового стажу не зараховано:
1) період з 04.02.1994 року по 15.12.1994 року - оскільки є виправлення у даті про прийняття на роботу та відсутня повна інформація про перейменування підприємства, що суперечить вимогам Інструкції;
2) період з 29.12.1998 року по 28.06.1999 року - оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою підприємства, що суперечить вимогам Інструкції;
3) періоди роботи з 01.11.2005 року по 11.06.2009 року, з 10.06.2010 року по 14.02.2013 року, з 01.03.2013 року по 15.01.2020 року - не враховані до страхового стажу, оскільки на момент призначення пенсії була відсутня інформація про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо недоліків оформлення записів в трудовій книжці позивача суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивача від 17.08.1979 року наявні наступні записи:
25) 02.04.1994 року - прийнято в МП «ТОВ «Міран» Слюсарем-сантехніком 5-го розряду;
26) 15.12.1994 року - звільнений за ст. 31 кодексу законів про працю рф (за власним бажанням);
33) 29.12.1998 року - прийнятий старшим інженером загальнобудівельних робіт;
34) 01.02.1999 року - переведений начальником ділянки;
35) 28.06.1999 року - звільнений за власним бажанням, ст. 31 кодексу законів про працю рф.
Перший період не зараховано через виправлення у даті прийняття на роботу та відсутність інформації про перейменування.
Дійсно, в даті прийняття на роботу за записом №25 у місяці наявне наведення цифри « 0» над певним числом. В свою чергу записи про перейменуванні в трудовій книжці позивача відсутні.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. 1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №57 (далі - Інструкція №57) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2. Інструкції №57 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13. Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Основним правовим питанням в цій справі є правові наслідки відсутності на першій сторінці трудової книжки позивача печатки підприємства. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача. Так, наведення у відповідному записі є явно незначним та не допускає жодної двозначності при тлумаченні змісту такого запису, а зміст іншої частини трудової книжки дозволяє однозначно встановити достовірність такого запису.
В цій справі позивач не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні її трудової книжки, допущені посадовою особою роботодавця при заведенні трудової книжки.
Слід зазначити, що очевидною є неможливість використання будь-якої іншої цифри, окрім « 0» для числа, яким позначено місяць вчинення запису, якщо друга цифра такого числа є « 4», оскільки всього існує лише 12 місяців.
Тотожним чином суд оцінює і зауваження відповідача до печатки в записах про період роботи з 29.12.1998 року по 28.06.1999 року - позивач не є особою, яка була відповідальна за оформлення цих записів, в зв'язку з чим відсутні підстави для покладання на позивача негативних наслідків від недоліків такого оформлення. В свою чергу в своїй сукупності ці записи зроблені належним чином, що в цій справі є достатнім для визнання їх дійсними та зарахування відповідного періоду роботи.
Отже, зауваження відповідача до обох періодів роботи позивача судом визнаються не обґрунтованими, в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо періодів роботи позивача в російській федерації.
Ці періоди не зараховано з посиланням на відсутність інформації про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації.
Позивач в цій частині позову посилався на положення міжнародно-правових актів та положень правової системи російської федерації, згідно яких право громадян на пенсійне забезпечення не пов'язане зі сплатою страхових внесків страхувальниками.
Відповідач посилався на обставини запровадження воєнного стану, вихід учасників відповідних міжнародно-правових актів з таких актів, а також на приклади правозастосування Верховного Суду.
В трудовій книжці позивача від 17.08.1979 року в наявності наступні записи:
42) 01.11.2005 року - прийнятий спеціалістом з ЖКМ і комунального житла (в управі «Октябрський округ»;
43) 18.08.2009 року - звільнений за власним бажанням за ст. 80 трудового кодексу;
44) 10.06.2010 року - прийнятий на посаду начальника сантехнічного цеху (в драматичному театрі імені ОСОБА_2 );
45) 14.02.2013 року - звільнений за власним бажанням за ст. 80 трудового кодексу рф;
46) прийнятий на посаду директора підприємства (на індивідуальному підприємстві «Бабков);
47) 15.01.2020 року - звільнений в зв'язку з закриттям підприємства.
13 березня 1992 року укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
За ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно п. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону №1788-XII, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Статтею 26 Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Частиною першою ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
14 січня 1993 року підписано Угоду між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (далі - Урядова угода).
За ст. 1 Урядової угоди її дія поширюється на осіб (надалі іменуються - Працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменуються - Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони (надалі іменуються - Сторона працевлаштування).
Статтею 6 Урядової угоди встановлено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші).
Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
За ст. 7 Урядової угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Зміст наведених положень вказаних міжнародних договорів передбачає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Отже, обчислення стажу позивача за спірний період необхідно здійснювати за законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.
Відповідно до статті 2 Федерального Закону Російської Федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в Російській Федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Згідно із частиною першою статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 цього Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).
Відповідно до частини другої статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 цього Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).
Отже, спірний страховий стаж відповідно до законодавства РФ має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Водночас, обов'язковою умовою для включення зазначених періодів роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.03.2024 року у справі №200/11294/20-а.
Позивач не підтвердив страховий стаж за спірні періоди відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до пенсійного фонду російської федерації.
Суд зазначає, що зарахування стажу на пільгових умовах необхідного для призначення відповідної пенсії можливе лише за сукупності законодавчо визначених підстав, що визначають право на пільгову пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.03.2023 року у справі №360/4129/20.
Оскільки, позивач не підтвердив страховий стаж за спірні періоди відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного Фонду російської федерації, а тому за таких обставин, відсутні підстави у відповідача для зарахування до страхового стажу періоду роботи.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.07.2023 року у справі №340/4434/22.
Отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання вчинити певні дії.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
В цій справі відповідач не має іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як зарахування спірного стажу, в зв'язку з чим втручання в його дискреційні повноваження відсутні.
Оскільки відповідачем в цій справі фактично вчинено не дії щодо неврахування стажу позивача, а надано відмову на заяву позивача, що є індивідуально-правовим актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, викладену у листі від 17.04.2024 року №23473-14832/Б-01/8-0400/24.
Також суд зауважує, що позивач та відповідач визначали дати запису №25 в трудовій книжці позивача як « 04.02.1994 року», хоча в дійсності цей запис вчинено 02.04.1994 року, в зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги згідно наявних обставин справи. Також відповідач в листі від 17.04.2024 року виокремлював період з 01.11.2005 року по 11.06.2009 року, хоча згідно запису №43 в трудовій книжці позивача цей період завершено 18.08.2009 року.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги в частині за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 26.04.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.04.1994 року по 15.12.1994 року, з 29.12.1998 року по 28.06.1999 року, викладену у листі від 17.04.2024 року №23473-14832/Б-01/8-0400/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.04.1994 року по 15.12.1994 року, з 29.12.1998 року по 28.06.1999 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко