22 липня 2024 рокуСправа №160/9054/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/9054/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ: 21318350) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
08 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9054/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
22 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». За змістом такі пояснення є уточненою позовною заявою, в якій позивачем виключено з кола відповідачів Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а позовні вимоги викладено наступним чином:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.03.2024 року № 046450009729 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , - визнати протиправним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , періоди догляду за дитиною, визнаною інвалідом до досягнення ним 6-ти річного віку, з 25.08.1999 року по 01.07.2001 року, з 07.07.2001 року по 23.03.2004 року, з 23.09.2004 року по 01.01.2010 року з урахуванням висновків суду, та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною. Позивач зазначає, що такі періоди мають бути зараховані до стажу позивача згідно ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9054/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Витребувано від Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» додаткові докази по справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк для подання відзиву у справі, разом із доказами його направлення позивачу, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
22 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на виконання ухвали надійшов лист, яким повідомлено, що на позивача відкрито рахунок, рух коштів по рахунку надати не можливо через строки зберігання документів.
13 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Наводить доводи щодо пропуску відповідачем строку на подання відзиву.
01 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди:
1) з 28.05.1999 року по 31.12.2003 року, оскільки не надано документів, які підтверджують час догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років (інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду відповідно до п. 10 порядку №637.
2) з 01.01.2004 року по 23.03.2024 року, з 23.09.2004 року по 01.01.2010 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи питання про прийняття відзивів суд виходить з того, що офіційне з'ясування всіх обставин, повнота та всебічність судового розгляду мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті. В свою чергу встановлені строки вчинення процесуальних дій призначені для забезпечення дотримання прав та законних інтересів учасників справи, забезпечення їм можливості належним чином реалізовувати наявні права. В цій справі відзив позивачу було надано, позивачем його отримано та подано відповідь на відзив. Відповідно, процесуальні права позивача не порушуються в зв'язку з поданням відзивів з пропуском відповідного строку, оскільки вони фактично реалізовані в зв'язку з поданням відповіді на відзив, яка судом приймається. В свою чергу долучення відзивів до матеріалів справи та врахування відповідних пояснень є необхідним для повного та всебічного з'ясування обставин справи, виконання завдання адміністративного судочинства. Отже, суд вважає за необхідне прийняти та врахувати подані відзиви при вирішенні спору по суті.
01 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про залишення заяви без розгляду, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд».
15 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Повторює доводи позовної заяви. Щодо клопотання відповідача зазначає, що вимоги про призначення пенсії з 16.06.2022 року в позовній заяві відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи №160/9054/24 у судовому засідання з викликом (повідомленням) сторін та про залишення позову у справі №160/9054/24 без розгляду.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача від 28.03.2024 року №046450009729 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж (15 років) для призначення пенсії згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Страховий стаж особи становить 12 років 1 місяць 2 дні.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років
Згідно п. 10 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:
-інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
-документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.
Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.
Згідно пп. 6 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Пунктом 2.18 Порядку №22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
За обставин цієї справи позивач наполягає на порушенні її права на достроковий вихід на пенсію згідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV як матері осіб з інвалідністю з дитинства. Згідно цієї норми права умови для виходу на пенсію для такої особи передбачають наявність віку 50 років (позивачем дотримано) та наявність страхового стажу 15 років (відповідач визнає за позивачем лише 12 років 01 місяць 02 дні).
Зі змісту спірного рішення відповідача вбачається, що сам факт належності позивача до категорії осіб «матері осіб з інвалідністю з дитинства» відповідач не заперечує, навпаки - застосовуючи спеціальне правове регулювання для таких осіб констатує, що не дотримані відповідні пільгові умови для виходу на пенсію. Так, відповідач не визнає страховий стаж позивача за певні періоди, що відображено у відзиві на позовну заяву. Саме через недостатність стажу позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Отже, предмет судового розгляду в цій справі зводиться до надання правової оцінки зауваженням відповідача до незарахованих періодів життєдіяльності позивача.
Суд зазначає, що в спірному рішенні відповідача в цілому відсутнє обґрунтування підстав для незарахування спірних періодів життєдіяльності позивача, відповідне обґрунтування наведено лише у відзиві на позов та зводиться до ненадання позивачем підтверджуючих документів та відсутності відомостей про сплату страхових внесків (з 01.01.2004 року).
Таке правозастосування суд визнає необґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Щодо спірних правовідносин Порядком №637 встановлено, що час догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років встановлюється на підставі інформації, яку саме відповідач мав одержати від органів соціального захисту населення або на підставі акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду (а також на підставі документів що засвідчують інвалідність, однак ця обставина відповідачем не заперечувалася).
Отже, законодавством вимагається підтвердити дві обставини: здійснення догляду (шляхом підтвердження отримання допомоги або шляхом надання відповідного акту), а також наявність в особи, за якою здійснювався догляд, відповідного статусу.
Таким чином, відповідач безпідставно прийняв спірне рішення з підстав ненадання йому акту та іншої інформації, оскільки така інформації повинна бути «одержана органами Пенсійного фонду України». Тобто, відповідач не виконав свій обов'язок отримати інформацію, негативні наслідки від чого в підсумку настали для позивача.
Цій спеціальній нормі права кореспондують (з урахуванням положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) і наступні положення законодавства.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, суд зазначає, що за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В цій справі відповідач не лише не реалізував наявні у нього повноваження загального характеру щодо можливості самостійного збирання документів, наявність яких вважав необхідними для вирішення відповідного питання, а й порушив спеціальне положення законодавства про отримання відповідних документів саме відповідачем у визначений спосіб.
За таких обставин рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, для зарахування страхового стажу на виконання рішення суду необхідним є прийняття перед цим рішення уповноваженого органу (відповідача) щодо такого стажу на підставі відповідних доказів, які в цій справі відповідач не отримав. З цих підстав та за відсутності доказів, які визначені законодавством як належний спосіб підтвердження відповідних обставин, суд позбавлений можливості встановити власні обставини самостійно, оскільки відсутніми є як такі докази, які відповідач мав отримати, так і рішення відповідача щодо їх оцінки.
Окремо суд зауважує, що вищезгаданий акт обстеження фактичних обставин складається органами Пенсійного фонду України, тобто - в т.ч. відповідачем. Законодавством визначено документи, на підставі яких може бути складений відповідний акт, однак не визначено порядок отримання таких документів. Як наслідок, враховуючи вищевикладені повноваження відповідача та вимоги до його діяльності згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме відповідач має обов'язок забезпечити отримання документів, на підставі яких може бути складений вказаний акт.
Відповідно, допущені відповідачем процедурні порушення вирішення відповідного питання в наявній юридичній ситуації не дають підстав для вирішення такого питання судом.
З цих підстав позов належить задовольнити частково та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні. Такі висновки передбачають обов'язок відповідача, під час повторного розгляду заяви позивача, одержати від органів соціального захисту населення інформацію щодо позивача та її дитини про отримання допомоги, компенсації за догляд за особою з інвалідністю за спірні періоди. Також такі висновки передбачають можливість відповідача підтвердити час догляду позивачем за дитиною з інвалідністю на підставі зазначеної інформації органів соціального захисту населення або (тобто, альтернативно) на підставі акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду. В свою чергу відповідач не має підстав вимагати від позивача вчинення активних дій чи надання доказів для складання відповідного акту, а в разі висновку про необхідність складання такого акту (наприклад, в разі неможливості отримати інформації від органів соціального захисту) - згідно положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявних повноважень на отримання документів самостійно витребувати у житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) відомості, необхідні для складання зазначеного акту.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 07.04.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Судовий збір підлягає стягненню в повному розмірі з огляду на повне задоволення основної позовної вимоги, а також з огляду на неможливість задоволення похідної позовної вимоги виключно в результаті протиправної поведінки відповідача, що констатована цим рішенням суду.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ: 21318350) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.03.2024 року №046450009729, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.03.2024 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ: 21318350) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко